Ресторатор Ігор Сухомлин «був харизматичним новатором і творцем. Він створював концепти, сенси й народжував ідеї. Він завжди їх шліфував, багато мандрував, обирав найцікавіше з побаченого й адаптував це в Україні».
Його проєкти – від кав’ярні «Чашка» до піцерії Mimosa Brooklyn Pizza – зробили район Бессарабки справжнім гастрономічним центром і назавжди змінили уявлення українців про якісний міський сервіс та атмосферу.
Ігор Сухомлин пішов із життя 14 жовтня в Мюнхені, де він проходив лікування. Віледж розповідає його професійний шлях ресторатора й те, яким він був лідером і візіонером, від тих, хто працював поруч.
Валерій Гальперін
співвласник Mimosa Group (Mimosa Brooklyn Pizza, «Автостанція», «Чайка», Fish & PussyCat Sushi Bar)
Уперше я побачив Ігоря на сцені – він виступав у студентському театрі, і було відразу зрозуміло, що в нього є і талант, і харизма. То були чудові часи, весела безтурботна молодість. Український ресторанний ринок саме формувався, а ми були його активними споживачами. Ідея створення власного ресторану висіла в повітрі, і у 2007 році в Чернігові зʼявився наш перший ресторан «Велюров», який і досі успішно працює. Ще один яскравий проєкт, який ми зробили ще з одним нашим другом Ігорем Вареником, був Varenik’s pub, який став просто культовим для Чернігова – там були фантастичні вечірки та грандіозні концерти.
В Ігоря була одна риса – він міг об’єднувати різних людей. У кризовий 2009 рік він вигадав клуб для друзів, який називався НЧВ (ніжні чоловічі відносини) – там були всі підприємці й лише один лікар-психотерапевт. Ми зустрічалися раз на місяць, ділилися новими бізнес-ідеями, випивали й жалілися на складне життя підприємця, як нам тоді здавалося. І саме ця риса наштовхнула його на думку про створення «Ресторанних практик». Це був прорив, подих свіжого повітря. Дуже багато рестораторів вдячні йому саме за це.
Ігор був молодший за мене на півтора року, але інколи здавалося зовсім навпаки. Дати у складній ситуації влучну пораду, побути персональним психологом і просто вислухати – у нього це класно виходило. У мене є багато історій про Ігоря, веселих і не дуже. Але зараз я хочу просто подякувати тобі, Ігорю Сухомлине, за всі ці роки дружби й партнерства. На жаль, усе минає надто швидко».
Чернігівські проєкти та зародження кав’ярень «Чашка»
У 2009 році в Чернігові він відкрив міську кондитерську «Шарлотка», яка утвердила його у форматі міських закладів, орієнтованих на сніданки та зустрічі.
У цей же період у Чернігові відкрили першу вареничну «Балувана Галя». Цей заклад став успішним прикладом демократичної української кухні – станом на 2025 рік мережа налічувала 9 закладів у Києві, Житомирі та Черкасах.
Однак найбільший вплив на кавову культуру мала кав’ярня «Чашка», перша з яких відкрилася саме в Чернігові у 2011 році. Цей проєкт був концептуально натхненний атмосферою популярних американських серіалів і задумувався як простір із фокусом на відмінному сервісі та комфорті.
Успіх цієї моделі дав змогу Сухомлину масштабувати її, і вже у 2012 році він відкрив «Чашку» в Києві поблизу Бессарабки, яка швидко стала культовим місцем і допомогла сформувати сучасну культуру споживання якісної кави в столиці.
Вадим Грановський
чемпіон Великої Британії з приготування кави в джезві UK Cezve Championship (2014) та дворазовий фіналіст чемпіонату світу
Ігор був харизматичним новатором і творцем. Він створював концепти, сенси й народжував ідеї. Він завжди їх шліфував, багато мандрував, обирав найцікавіше з побаченого й адаптував це в Україні. Думаю, що головне – він був душею цих проєктів. Я мав задоволення й честь взаємодіяти з ним, товаришувати в багатьох напрямах. «Чашка» була однією з перших спешелті-кав’ярень, яку я відкрив для себе в серпні 2013 року. Ігор прийшов познайомитися, коли ми на Хрещатику готували каву на піску біля кав’ярні «Еспресо Рум». І з того часу ми регулярно бачилися, підтримували стосунки та спілкувалися.
Мало хто вже пам’ятає, але в Ігоря був ще один кавовий проєкт «Ред Хук». Це була кав’ярня та школа барист у самому центрі Києва, недалеко від вулиці Малої Житомирської. Це був заклад, що точно випереджав свій час, не всі його зрозуміли. І час був відверто невдалий, тому що почалися Євромайдан і трансформація суспільства та країни, тому Ігор законсервував проєкт. Але це була яскрава ідея на той час – кав’ярня, обсмажка, школа барист в одному приміщенні. На його запрошення я якийсь час готував там каву на піску в джезві. Це залишиться цікавим спогадом мого життя, де також був Ігор зі своїм гумором, посмішкою й енергетикою.
Mimosa Brooklyn Pizza та проєкти на Бесарабці
Після успіху «Чашки» Ігор Сухомлин у партнерстві з Валерієм Гальперіним зосередився на створенні цілого гастрономічного кластера в районі Бесарабської площі, «громадянином» якої він себе називав.
Ключовим проєктом цього періоду стала Mimosa Brooklyn Pizza, відкрита у 2017 році на Басейній, 1/2. Це була піцерія з унікальною концепцією: вона спеціалізувалася на американсько-італійській піці, приготованій у дров’яній печі на тісті тривалої ферментації. Увечері 12 грудня 2019 року в Mimosa Brooklyn Pizza відбулося займання через проблеми з проводкою. Сім місяців потому, після тривалого припинення роботи закладів через карантин, Mimosa Brooklyn Pizza відновила роботу з оновленим приміщенням.
У цьому ж районі на Шота Руставелі реалізували ще один формат: у приміщенні другої київської «Чашки» Сухомлин він відкрив Nevinniy Bar. Це був винний бар, який працював лише у вечірній час, створюючи «подвійне життя» для локації.
На початку жовтня 2018 року на Бесарабці запустили каліфорнійський суші-бар Fish & Pussycat. Як розповідав Сухомлин, на Бессарабці йому бракувало суші, але не банальних японських, тож вони вирішили зробити аналог каліфорнійського суші-бару: до Каліфорнії емігрувало не лише багато мексиканців і китайців, а і японців.
У приміщенні ж першої київської «Чашки» у 2020 році під час карантину він запустив фудхол Bro Market. Після цього там працював Mimosa Burger із бургерами від Іллі Сьоміна, потім винний бар Енотека Барвінок. І завершальним проєктом стало кафе «Зустріч» із варениками, бургерами та негроні.
Ілля Сьомін
шеф-кухар і ресторатор («Спельта», Pie Spot, Tin Tin)
Не знаю, чи змінював він якісь правила гри в ресторанному бізнесі, але точно можу сказати, що мені в його закладах завжди було добре. Є люди, які вміють бачити, як воно має бути, не знаю, як пояснити. І він міг. Водночас він завжди давав своєму оточенню рости поряд із собою, давав їм змогу зробити помилку.
Я прислухався до нього не тільки як до досвідченого ресторатора, який відкрив і закрив десятки закладів. Він був мені старшим братом, що завжди давав поради, яких я не просив, але, як виявилося, вони були мені дуже потрібні.
Я знаю, що, як би не було тяжко, і які б проблеми не спіткали його на шляху відкриття ресторанів, він завжди казав, що все можна вирішити й пофіксити, і взагалі це не проблема. Проблема – довго не бачити дітей або дружину, ось це реально проблема.
Людина, яка не прагнула нагород, перших місць і поваги, але назавжди залишиться на першому місці, з повагою від тисяч людей і негласною нагородою «За вміння бути хорошою людиною».
Освітньо-практичний проєкт «Рестопрактики»
Щоб створити відкриту спільноту професіоналів, де обмін досвідом відбувався б неформально й чесно, Ігор Сухомлин із колегами запустив «Рестопрактики». Сухомлин прагнув створити спільноту людей, які дійсно живуть сучасною гастрономією.
Проєкт «Рестопрактики» складався із серії освітніх заходів, лекцій, майстер-класів та інтенсивів, орієнтованих на сферу хорека. Концепція полягала в тому, щоб із реального досвіду надавати знання про створення й управління успішними ресторанними проєктами в українських реаліях. На відміну від суто теоретичних курсів, Сухомлин просував ідею практичної освіти в ресторанному бізнесі.
Катерина Панченко
керівник проєкту «Рестопрактики»
Ігор – це не просто людина, це епоха. Він змінив моє життя, моє мислення, мій світогляд. І я знаю, що таких, як я, сотні, якщо не тисячі. Усі, хто був у його команді, надихалися його енергією й особистістю, усі росли й злітали, як ракети! Його підхід як керівника був абсолютно унікальним – він не був «босом», він був «папа». Замість контролю – віра та довіра.
Папа «Рестопрактик» – саме так його запамʼятала ресторанна спільнота. Його дар – доносити важке – легко, сумне – весело, складне – просто. Він створював унікальний вайб, особливі вібрації, на яких сотні рестораторів уперше у своєму житті виступали на сцені й замість тремору отримували задоволення та фан.
У його полі зростали люди та ресторани, народжувались ідеї, концепції, бізнес (а часом й особисті) партнерства. Його ресторани, його команда, оточення – це те, що продовжує його світогляд, те, що найкращому сенсі глибоко «інфіковане» енергією Ігоря й продовжуватиме світити у світ його енергію та його цінності.
Інші заклади, які відкрила Mimosa Group
Також на Бесарабці з листопада 2019 року до червня 2020 року працювало бістро Forever Young з акцентом на «космополітичній» їжі та вині, зокрема натуральному. На зміну цьому концепту прийшло кафе «Чайка», яке працює й досі.
Окрім вареничної «Балувана Галя» на Мечникова, Ігор Сухомлин відкривав ще кілька проєктів. Рибний ресторан Fishkultura у грудні 2019 року мав концепцію популяризації доступних і якісних рибних страв. Фішками стали клем-чаудер у хлібі та демократичні ціни на рибу та морепродукти. У лютому 2021 року та тій самій вулиці відкрили ресторан нової японської кухні Coco, де під керівництвом шефа Олексія Краковського класичні японські смаки переосмислювалися під західним впливом.
Єдиним подільським проєктом Ігоря Сухомлина стала піцерія «Автостанція», яку відкрили в приміщенні автостанції «Поділ» у вересні 2021 року. Основна ідея полягала в переосмисленні та наданні нової соціальної функції застарілому й економічно недоцільному інфраструктурному об’єкту. Заклад відмовився від прив’язки до одного стилю піци (як-от неаполітанська чи бруклінська), зробивши ставку на простий та якісний продукт.
Після вимушеної паузи творці Mimosa Group запустили новий та останній для Ігоря Сухомлина проєкт – піцерія Romantica на Прорізній. У центрі концепції закладу римська піца alla pala, створена за рецептом тіста від піцерії Casa Manco в Римі. Ігор Сухомлин особисто зʼїздив у Casa Manco й обрав цю страву як основу меню для нового ресторану.
Ярослав Друзюк
комунікаційник бригади «Хартія», раніше – головний редактор Віледжа
Я колись сказав, що в книжці про історію сучасного київського ресторанного бізнесу точно мають бути розділи про Дмитра Борисова й Ігоря Сухомлина. Я не знаю інших гравців на цьому ринку, які б настільки відчутно його змінювали своєю роботою. Які просто в себе в голові бачили картинку й щоденною роботою врешті реалізовували її. Коли міське медіа висвітлює ресторани, це не тільки про заклади, а про місто та важливу його частину міста. А також про наші щоденні звички та маршрути.
Бесарабка до Ігоря Сухомлина й після його проєктів – це дві різні вулиці. Завдяки його проєктам зовсім інакше сприймається місто та наші маршрути ним. Після реконструкції «Метрограду» ніхто не розумів, що там робити. Там стояли будівельні паркани й нічого не було. Після «Чашки» та Mimosa Brooklyn Pizza це зовсім інша частина міста. Я дуже шкодую, що Ігор не побачить Басарабський проїзд жвавим. Упевнений, що рано чи пізно це буде класна частина центру Києва, де будуть вуличні фестивалі та зелень, не буде машин і стоянок. А буде так, як Ігор це бачив у Барселоні – квітуча фестивальна вулиця, де люди насолоджуються життям у мирному Києві.
Додам, що українські ресторатори, особливо молоді, мають повчитися наполегливості Ігоря, яка іноді межувала з впертістю. Коли прийшов час закривати «Чашку», він не відмовився від великих планів на її приміщення. Згадую, як багато людей на ринку казали, що Ігорю просто треба відпустити це приміщення. Після там були різні проєкти, й останнім стала «Зустріч» – заклад про класний продукт і сервіс, який стоїть за простою ідеєю, от у цьому був Ігор Сухомлин. Мені здається, що ніхто не вмів так класно загортати прості ідеї в круту реалізацію та сервіс, як він. У цьому його теж буде дуже не вистачати.
Джерело: Що Ігор Сухомлин залишив українському гастросвіту. Розповідають ті, хто працював поруч
