Передвиборча агітація у Празі, 2 жовтня 2025 року.
Перемога на виборах популістичної партії ANO (Акція незадоволених громадян) Андрія Бабіша не стала сюрпризом, але викликала побоювання. Чи зможе країна, яка понад три роки залишається одним із найвідданіших союзників України, зберегти цей курс? І чи не стане нова політична хвиля початком байдужості Європи?
Впевнено можна сказати, що катастрофічність ситуації перебільшена.
Чехія залишається тією самою: тверезою, принциповою і європейською.
Політична кон’юнктура може змінюватися, але тепле ставлення до України не є тимчасовим поривом, а повноцінною частиною національної позиції.
Втома – не зрада
Андрій Бабіш сказав, що “Україна не готова до ЄС”, і цю фразу миттєво розтиражували, як доказ можливого розвороту Праги.
Але насправді це лише елемент внутрішньої політичної гри.
Бабіш використовує традиційний для популістів прийом – говорити те, що хоче почути втомлений виборець: менше Брюсселя – більше Праги, чеські гроші – для чехів. Так, втома присутня в чеському суспільстві. Люди хочуть повернутись у безтурботні часи та не думати про війну. З цим і пов’язаний високий результат політиків, які пропонують в певній мірі ізоляційний курс на наведення ладу в середині держави.
Та навіть Бабіш прекрасно розуміє, що розворот неможливий.
Чехія – це держава, глибоко інтегрована у ЄС та НАТО.
Її безпека, економіка та промисловість залежать від західних партнерів.
А на сьогодні – ще й від стабільної України, яка б’ється зі спільним ворогом, захищаючи всю Європу.
Союз, перевірений війною
Понад три роки Чехія залишається одним із найщиріших союзників Києва.
Вона однією з перших передала Україні танки, прийняла сотні тисяч біженців, ініціювала постачання боєприпасів і зброї від партнерів.
Це не просто політика, а національна позиція, що виходить за межі парламентських партій.
Навіть коли уряд у Празі зміниться, Чехія не змінить Україну на нейтралітет.
Нова влада може сперечатися з Брюсселем щодо дотацій чи енергетики, але у головному залишиться на боці Києва.
Бо для Чехії це питання власної безпеки.
Європейські суперечки – не розкол
ЄС завжди був союзом дискусій. Чехія, як і Польща чи Угорщина, може відстоювати свої економічні інтереси, але в питаннях війни та миру стоїть на боці спільного фронту. Знаючи, що з ворогом треба боротись. А ворог у нас всіх один.
Сьогоднішня Прага, попри політичні баталії, розуміє, що перемога України – це перемога всієї Європи. І жоден популізм та новий уряд цього не перекреслить.
Чехія прекрасно пам’ятає 1968 рік, російські танки і знає ціну московських “визволень”. Тому навіть при Бабіші вона не стане на бік агресора.
Так, можливі подальші суперечки з ЄС щодо бюджету, енергетики чи міграції. Але це внутрішня європейська розмова. У глобальних питаннях Чехія залишиться там, де її місце. Поруч із Україною, проти російської агресії, за сильну Європу.
Країна, яка однією з перших подала нам руку допомоги у найважчий момент, не відвернеться тепер, коли війна ще не завершена.
Бо для неї підтримка України – це не дипломатичний жест, а вибір цивілізації, забезпечення власної безпеки і суверенного майбутнього.
Джерело: Чехія після виборів: популізм епізодично може перемагати, але основний ворог у всіх один
