Як працює аналітика Res Futura
Ключовою діяльністю фонду є аналіз медіаконтенту, соцмереж, коментарів, обговорень, реакцій користувачів, тематики, наративів. Зокрема, Res Futura публікує так звані Data House — звіти, у яких аналізує настрої, теми, ключові наративи в суспільстві. Для цього аналітики використовують спеціальні платформи, як-от Sentione — інструмент, що дозволяє збирати великі обсяги даних з онлайн-коментарів і постів.
Фонд фокусується на кількох аспектах:
— моніторинг соціальних мереж і коментарів — аналізує, що саме люди пишуть, як реагують у Facebook, X (колишній Twitter), під публікаціями новин, у коментарях тощо;
— кількісні показники — охоплення (reach), кількість взаємодій (лайків, поширень, коментарів), частота появи певних тем чи наративів;
— аналіз сентименту — намагається установити, які емоції чи ставлення домінують у публічних реакціях: негатив, позитив, нейтральні чи змішані;
— розпізнавання домінантних наративів — які теми найчастіше згадують, які аргументи використовують, хто є автором або джерелом (корисно бачити, хто активно поширює ті чи інші тези);
— часові порівняння — як змінюється інтенсивність обговорення тем у часі, які тренди наростають чи слабшають.
Зміна образу України з абсолютно позитивного на негативний
Соцмережі можна порівняти з посудиною. З лютого до осені 2022 року ця порожня посудина наповнювалася добрим контентом, позитивними історіями. Вони зміцнювали солідарність поляків з українцями, які борються з російським агресором. Уже тоді були спроби вплинути на громадську думку, поділити чи розкололи поляків у ставленні до України, але вони були марними й навіть каралися.
За словами Міхала Федоровича, узимку 2022–2023 років цю посудину почали наповнювати іншим вмістом. Рівень негативу зростав, відбувся розворот на 180 градусів. Якщо раніше ключовим було слово «солідарність», то згодом з’явилися спроби спотворити образ українців — створити їм імідж тих, ким вони не є. Алгоритми соцмереж почали просувати контент, де українців змальовували як невдячних.
Алгоритм — це найважливіше в системі, тому що він відповідає за розподіл контенту. Від алгоритмів залежить, хто що буде бачити. Їх будують на кількох змінних. Один з них — це заангажованість, активність.
«Ми всі знаємо, що в когось може бути мільйон фоловерів, він щось публікує, а там один лайк. І на початку війни заангажування в позитивний контент домінувало. І важливим моментом також була включеність: наскільки аудиторія відгукується на той український контент, який з’являється. На тому першому етапі це мало такий вигляд: на 100–99,5 % був позитивний, емпатичний відгук, включеність поляків у те, що відбувається навколо України», — каже аналітик.
Але завдяки діяльності російських і білоруських спецслужб, а також польських радикальних сил картина змінилася (Res Futura досліджував, з яких саме країн надходить контент, як його поширюють. — Ред.). З початку 2024 року в Польщі майже не чути українських голосів. Як стверджує Міхал Федорович, йдеться радше про реальне життя в тилу, повсякденний живий контент. Зокрема, на 100 дописів про Україну лише сім стосуються війни. Решта — інші теми: крадіжки в армії, дорогі машини українців, розкіш. Російських і білоруських наративів дуже багато — і це не лише боти, а й реальні люди. Якщо у 2022 році 99,5 % реакцій були позитивними, то тепер навпаки: близько 80 % негативних і лише 20 % позитивних.
Дані опитування про те, з яким словом поляки асоціюють українців
Це змінило громадський сентимент, а значить і алгоритми. Для них не існує середини, вони завжди орієнтуються на крайнощі. Польські радикальні політики, як Гжегош Браун (член Європарламенту, неодноразово висловлював антиукраїнські, антисемітські, антиамериканські радикальні погляди. — Ред.), навіть використовували гроші Європарламенту, щоб профінансувати антиукраїнські акції.
Підтримувати Україну тепер немодно
Перед виборами питання українців у Польщі стало другим-третім за важливістю в порядку денному. Не польські питання, а українські. Отже, кандидати один за одним виходили з антиукраїнськими тезами.
До осені 2024 року поширювали наративи, що українці нібито заробляють на війні й не хочуть її завершення. Також лунали заяви про необхідність обмежити виплати «800+» для українців. Антиукраїнські висловлювання почали повторювати навіть ті політики, які раніше підтримували Україну. Наприклад, ліберальний мер Варшави Рафал Тшасковський, знаний активною проукраїнською позицією, публічно підтримав зупинку виплат для українців (це державна соціальна програма, що виплачує по 800 злотих на неповнолітніх. — Ред.).
Обсяги антиукраїнського контенту стрімко зростали: якщо на початку року в польському сегменті мережі були 20–30 оригінальних постів щодня, то вже навесні — до 200. З’явилися наративи, що Україну не варто приймати в ЄС чи НАТО, адже це нібито втягне поляків у війну.
Уперше з 2022 року перемогла теза, що Україна хоче війни, а Росія — миру. Політики зрозуміли: за антиукраїнські пости вони отримують у 5–10 разів більше реакцій. Тому в публічному просторі майже зникли ті, хто відкрито підтримує Україну.
Як зазначає у Res Futura звітах , у контексті зустрічі Дональда Трампа з Володимиром Путіним Україну часто згадували як блокувальницю, котра перешкоджає досягти миру. Це спричинило поширення наративів, які описували Україну як перешкоду для завершення конфлікту.
Оскільки більшість польських політиків зрозуміла, що підтримувати Україну вже невигідно і немодно, то цю тенденцію швидко підхопили блогери. І якщо у 2023 році антиукраїнські дописи мали охоплення не більш ніж 1000, то через рік ті самі автори вже збирали 100 тис. переглядів. Схема проста: говориш щось негативне про Україну — заробляєш на великих охопленнях.
За цей період механізм ШІ також змінився: якщо раніше в соціальних мережах користувач бачив більше свою бульбашку, то зараз він бачить те, що популярне. Простими словами: штучний інтелект перевчився поширювати ще більше антиукраїнського контенту, оскільки це набирає перегляди.
Чорний серпень, концерт Коржа і президент-наркоман
Особливим етапом спаду симпатії до України в Польщі став серпень 2025. В аналітичних колах його називають чорним українським серпнем. Почалося все з концерту Макса Коржа у Варшаві. Спершу відео з нього мали кілька тисяч переглядів, але за дві години охоплення зросло до кількох мільйонів. А після історії про прапор УПА в просторі вперше пролунало слово «депортація» щодо українців.
«Я щойно отримав інформацію про те, що проти 63 осіб розпочато провадження щодо виїзду з країни. Вони повинні будуть залишити країну добровільно або під примусом», — сказав прем’єр-міністр Дональд Туск. Він додав, що до цієї групи входять 57 українців і шість білорусів. «Суди відреагували швидко», — додав він тоді.
«Це мало вигляд психологічної операції, ретельно підготовленої. Раніше зміна ставлення до того чи іншого питання займала місяці, а після цього концерту тренди мінялися за три-чотири дні», —продовжує голова Res Futura Міхал Федорович.
Концерт Макса Коржа у Варшаві, 2025
У серпні лише 10 % матеріалів про українців стосувалися війни, решта — негативних сюжетів про поведінку всередині Польщі. І вперше за повномасштабне вторгнення всі згадки про президента Зеленського були виключно негативними: його змальовували як корупціонера, протести проти узурпації НАБУ і САП лише підсилювали це, також йому творили образ наркомана.
Алгоритми соцмереж почали поширювати лише негатив про Україну. Позитивних повідомлень майже не видно. Загалом, якщо аналізувати образ українця, сформувалися три основні потоки: українець не мій брат; українці не вчать польської і витрачають польські гроші; українців звинувачують у тому, що вони не дають польським дітям грати на новозбудованих футбольних майданчиках.
Негативну ситуацію поглибило вето президента Навроцького на закон «800+» для українців, яке підтримали більшість поляків. Українські меседжі фактично зникли. Замість розповідей про війну та боротьбу в інформаційний простір виходять образи вечірок в Одесі (мова про відео з клубу «Ібіца», яке показує гучну вечірку, мовляв, як протиставлення війні — його активно поширили і в польському інтернеті). Формується враження: одні воюють і гинуть, а решта живуть безтурботно, їздять на Range Rover і витрачають польські гроші. Іноді навіть невідомо, чи відео справді зняті в Україні. Але саме вони створюють уявлення про українців у мережі.
Соцмережі як імітація свободи
Міхал Федорович вважає, що традиційні медіа поступилися соцмережам. У Польщі під час виборів YouTube-канали мали більші охоплення, ніж класичні медіа. Росія й Білорусь ведуть свої операції, але від української сторони немає достатньо історій. За його словами, українським журналістам потрібно знову повертатися в інформаційний простір — емоційно й правдиво показувати щоденне життя під обстрілами, під сиренами, у бомбосховищах. Це має стати противагою фейкам про «українську Ібіцу».
«Люди у світі мусять бачити, як реально виглядає життя в Україні, щоб розуміти, за що ви боретеся. Соцмережі сьогодні формують основну картину. А оскільки довіра до традиційних медіа в пострадянських країнах низька, люди вважають соцмережі простором свободи і правди. Саме там зараз вирішується, яким буде образ України у світі», — стверджує аналітик.
Нинішній образ українців у Польщі
Отже, якщо відштовхуватися від слів Міхала Федоровича, то можна побачити, наскільки впливова зараз віртуальна правда. Аж до формування політичних рішень для української громади в ЄС.
«Зараз видається, що українці коконізуються й не виходять назовні: їм нецікаво захищатися. Так створюється вакуум, де залишаються новини двох типів: атаки Росії (до яких усі вже звикли) і “багаті українські тусовки”». Як неодноразово наголошував аналітик, ми майже пішли з польського інформаційного простору.
За дослідженнями Res Futura, поляки найчастіше згадують українців у соцмережах у контексті:
• 40 % — крадіжки й подібне;
• 30 % — ДТП;
• 15 % — конфлікти й агресія в громадських місцях.
Також аналітики фонду визначили і найхарактерніші портрети тих, хто критикує:
• «розчарований патріот» (претензії: «через українців нема роботи»);
• «сфрустрований реаліст» (нарікає, що влада роздає польські гроші).
У чорному серпні 2025-го в польському сегменті інтернету, зокрема в соцмережах Mеtа, домінували два ключові настрої:
— Ми не знаємо насправді, що там відбувається;
— Україна заробляє на війні.
Міхал каже, що тоді ж зафіксували ще один тривожний факт: росіяни знову витягли в мережу меседжі, що російський терор у Бучі сфальсифікований, що звірств там не було. Такі спроби були ще у 2022 році, але не дали жодного результату — і от цей контент виринає знову.
Також він застерігає: з такими темпами європейці почнуть просити Росію «навести порядок» в Україні. Бо українські наративи в польському медіапросторі не звучать узагалі. Українці самі не підтримують контент про війну, тож ШІ не розуміє, що це важливо. «Потрібні великі, добре організовані інформаційні кампанії (лайки, поширення, коментарі). Потрібен контент. І меседж “українці воюють за всю Європу” вже не працює — його час минув, навіть якщо багато поляків розуміють, що це правда», — продовжує він.
У Res Futura також спостерігають, що українська сторона перестала спростовувати фейки. Ще два-три роки тому українці миттєво реагували на різноманітну неправдиву інформацію.
«Я розумію вашу втому. Але з іншого боку, треба продовжувати цей марафон, щоб не віддавати інформаційних територій. Росіяни йдуть пункт за пунктом, сантиметр за сантиметром. А українці в Польщі й Україні відпускають інформаційні потоки на їхню користь».
Він також каже, що з такою тенденцією та зростанням охоплень антиукраїнського контенту уже за пів року образ України та її людей буде неможливо змінити.
Міхал Федорович озвучив дослідження в рамках Академії журналістики Центральної та Східної Європи, організованої в Любліні Press Club Polska та Centrum Mieroszewskiego.
