Валерій Яковенко
Чи переважають росіяни в оптоволоконних технологіях
Оптоволоконні дрони стабільно в топі, стелі потреб немає. І наше, і вороже виробництва насамперед залежать від можливостей добувати кабель для виробництва, говорить Валерій Яковенко. А політику на глобальному ринку цього цінного компоненту диктує географія його виробництва. Наразі найбільші обсяги кабелю виробляються в країнах Південно-Східної Азії і росіяни мають можливості вільно отримувати з того регіону дешеве оптоволокно в достатній кількості — хоч і мільйонами кілометрів.
Україна має доступ до тих же ланцюжків постачання і в цьому сенсі є певний паритет. Та мінімізація залежності від постачань з Китаю — загальноєвропейський тренд. А чим їх заміни? Отут і виникають складнощі: західні партнери не розуміють, чому необхідно розвивати власні виробничі лінії і не роблять цього.
“Чотири місяці тому я був там, де колись винайшли це оптоволокно. Так там фахівці взагалі не розуміють, наскільки важливий цей компонент і що треба нарощувати власне виробництво хоча б для потреб США, — розповідає Яковенко. — Вони розпитували нас про потенційне використання кабельного типу зв’язку в армії Штатів і це в той час, коли Україна демонструє павутиння на полях, де працюють дрони на оптоволокні”.
Валерій Яковенко під час конференції U-Nation у Вашингтоні.
Передові західні компанії-виробники досі не усвідомлюють потенціалу використання такого типу зв’язку і це проблема для України, яка не має альтернатив постачання кабелю. А він наразі забезпечує простий і надійний, безперешкодний спосіб передачі даних, що важливо не тільки для повітряних дронів, а й для роботи наземної техніки та координації пунктів зв’язку між собою.
“Погоджуюсь з тими експертами, які кажуть, що в якийсь момент радіозв’язок буде просто втрачено по лінії фронту, бо РЕБ розвивається дуже стрімко, й іншого варіанту, крім оптоволокна, може не залишитися”, — каже експерт.
Це треба просто враховувати в плануваннях на майбутнє.
Що з виробництвом і звідки брати кабель
Сьогодні між Україною та РФ є паритет у використанні оптоволоконних дронів, та дефіцит таких безпілотників стабільний. І державних, і волонтерських дронів постійно не вистачає, і, на думку Яковенка, в основі цього голоду — саме нерівномірно розподілені ланцюжки постачання кабелю, що на додачу ще й впливає на його вартість.
“Умовно, в якійсь країні Південно-Східної Азії кілометр оптоволоконного кабелю можна купити по ціні $0,37- $1, а у виробників західного світу той самий матеріал коштує, без перебільшень, у 10-20 разів дорожче”, — розповідає він. Налагоджене масове виробництво завжди видає продукт нижчої собівартості, ніж обмежене чи унікальне.
Український стенд DroneUA на AUVSI Xponential у Хьюстоні цьогоріч .
Україна сама не виробляє оптоволокно, ми можемо тільки мотати кабель з великих бухт у котушки, але саму сировину у потрібних кількостях собі не забезпечимо. Виробничі потужності кабелю — це дуже вразливі ділянки: вежі висотою як 3-5-поверховий будинок, які під землею ніяк не заховаєш, а на поверхні вони надто помітні для ворога. Їх можна розташувати хіба що на території країн-партнерів.
Але загалом виробництво оптоволоконних дронів в Україні налагодилося, виробники отримують фінансування. Так, Міністерство оборони допустило до експлуатації у Силах оборони вже понад 80 нових зразків безпілотних авіаційних комплексів з оптоволоконним каналом управління.
Та замовлень все ще замало. Силам оборони треба мати відрив від ворога мінімум в 3-4 рази в кількості таких дронів. За деякими підрахунками, оптоволоконні дрони мають складати 20-25% від загального флоту дронів. Тому якщо Україні потрібен 30-мільйонний щорічний запас дронів, щоб військо не відчувало дронового голоду, то це значить, з них мінімум 6-7 млн мають бути на оптоволокні. А це — 120 млн км оптоволоконного кабелю. Це дуже багато.
Такі обсяги є у Китаю, але він намагається триматися осторонь поставок товарів з подвійним призначенням. Поки РФ успішно обходить санкції через дружні до Москви країни, Україна сподівається на посередництво західних партнерів, а ті, як вже говорилося, не до кінця усвідомлюють ризики і тому така співпраця дається важко.
Специфічної протидії оптоволоконним БПЛА, до слова, так і не винайшли. Проти цих простих засобів і захист — найпростіший: дотримання правил особистої безпеки, обережне пересування, сітки, дроти, рушниці.
Валерій Яковенко показує перші українські контролери для дронів
Перехоплювачі — ефективні чи розчаровують
Проти оптоволоконних ударних дронів перехоплювачі не ефективні: такі цілі не мають патерну поведінки, який би дозволяв прогнозувати їхній рух і збиття. А для протидії ворожій розвідці вони підходять якнайкраще.
У зенітних полках Сухопутних військ та бригадах Повітряних Сил з червня почали створювати окремі підрозділи дронів-перехоплювачів — дивізіони або роти. Цей процес триває, і, наприклад, такий підрозділ наприкінці літа з’явився у 1-го окремого штурмового полку. Усього до використання у підрозділах МО допустило вже понад 25 зразків українських безпілотних авіаційних комплексів-перехоплювачів.
Але дрони-винищувачі працюють спільно з розвідкою, а добути координати дрібних цілей на кшталт ударного дрона дуже важко. Навіть по лінії зіткнення постійно виникає необхідність посилювати концентрацію засобів радіоелектронної та радіолокаційної розвідки, щоб знаходити цілі в повітрі для ППО. Без розвідданих перехоплювачі просто не працюють, необхідні координати, щоб вражати ціль не просто в моменті, а з прогнозом її руху, бо переміщаються вони досить швидко.
Практика застосування зенітних дронів проти “Шахедів” теж розвивається швидко, вони ефективні і головне — це єдиний економічно доцільний засіб. Бо вартість дрона-перехоплювача — від 30 тис. грн, тобто менше тисячі доларів, тоді як найдешевша російська “Гербера” коштує 10 тис доларів, а “Герань” — мінімум 50 тис. Тобто, поки що це єдиний засіб проти “шахедів”, який міг би саме масово збивати ворожі повітряні цілі.
Тільки є проблема: мобільні системи запуску дронів-перехоплювачів мали би бути розподілені по території всієї країни, а покрити її всю надзвичайно складно. Кожен мобільний пункт ППО треба оснащувати не тільки відповідним обладнанням, а ще й вчити операторів працювати з ним. Тобто є складнощі логістичні, організаційні і — дефіцит людського ресурсу. Над цим працюють. Так, у Києві ще в липні оголосили про намір відкрити центр підготовки для операторів дронів-перехоплювачів.
Дрони-перехоплювачі літакового типу для Сил оборони України
Ворог вдосконалює засоби ураження — потрібно реагувати
Наскільки складна технологія виробництва зенітних дронів і чи можна їх швидко модифікувати? Бо росіяни свої розвідники і “шахеди” нагамаються зробити менш вразливими. Днями фахівець і консультант з радіотехнологій Сергій Бескрестнов (“Флеш”)розповідав на Facebook, що ворог розробив нову систему боротьби з нашими зенітними дронами. Йдеться про серійне виробництво приймачів-детекторів для дронів-розвідників “Суперкамів”, які реагують на сильні радіосигнали і якщо перехоплювач поруч, дають команду маневрувати, ухилятися. Про те, що росіяни модернізують “Шахеди” так, щоб вони могли уникати дронів-перехоплювачів, наприкінці липня розповідав перший віцепрем’єр та міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Перехоплювачі — це досить проста технологія з погляду механіки. Але щоб уражати цілі стабільно ефективно, українські інженери працюють над системами з елементами ШІ та донаведення, які мінімізують вплив оператора на роботу дрона, що знаходить ціль, пояснює Валерій Яковенко.
“Ці технології розв’яжуть проблему постійної модифікації БПЛА ворогом. Для маневрового дрона уразити ціль, яка маневрує — та сама задача, що й уразити ціль, яка рухається прогнозовано і відносно зрозуміло. В цій гонитві Україна задніх не пасе”, — запевняє він.
За словами експерта, є й технологічні рішення, що дозволять скоротити кількість операторів для застосування перехоплювачів. Бо коли на кожен дрон-винищувач треба окремого оператора, — а їх в повітрі суне маса, — жодних підрозділів не вистачить. Вже існують системи для запуску дронів майже в автономному режимі, коли оператори знаходяться за сотні кілометрів від точки запуску. Є й рішення, які дозволяють одному оператору керувати відразу кількома дронами: кожен виходить на свої координати і знаходить ціль. Технології поки не є масовими, але розвиваються.
“Еволюція постійна, ситуація на полі бою змінюються реально щодня, а критичні фази розвитку настають кожні два місяці, — каже Яковенко. — Побачимо ці рішення і в широкому застосуванні, але сьогодні ставку поки треба робити на найбільш масові технології”. Тому перехоплювачі все ще потребують великої кількості операторів і технічних спеціалістів для запуску.
Дрони перехоплювачі проєкту ‘Чисте небо’
Захистити небо і підтягнути союзників
Коли під час масованих атак трапляються влучання, українці бурхливо реагують у соцмережах. Мовляв, “не чути роботи ЗРК”, “чому тільки автоматні черги — це ж не допоможе”, “де ж ешелоноване ППО, чому пропустили ракету на Кабмін?” тощо.
Тактику нальотів росіяни міняють постійно, нагадує Яковенко. Змінюють параметри гвинтомоторної групи (характеристики, які визначають ефективність та продуктивність засобу — LB.ua), експериментують зі швидкістю, висотою польоту “шахедів” тощо. Тому групи ППО повинні мати весь можливий арсенал засобів, зокрема, і стрілецьку зброю, бути укомплектованими як перехоплювачами, які працюють по «низьких» цілях, так і БПЛА, які можуть дістати їх на висоті 3-4 км.
Вимкнення мобільного інтернету під час тривог теж цілком виправдовує себе. “Точкове увімкнення цього механізму захисту дозволяє відсотково покращити результат роботи ППО. Росіяни так чинять вже давно і не вибірково, а майже по всій території РФ інтернет вимикають, коли Україна атакує”, — каже експерт з безпілотних технологій.
Закрити небо на 100% неможливо, але Україна наразі має найкраще розгалужене ППО в світі і лише недостатнє технічне забезпечення не дозволяє максимально закрити небо від ворожих боєприпасів.
“Якби сусіди спробували відбити не те що 800, а хоча б 100 цілей, мабуть, використали б для цього свій річний запас засобів ППО”, — міркує Валерій Яковенко.
За його словами, за даними відкритих джерел, США придбали минулого року для свого війська усього близько 12 тис. БпЛА. В той час як середня українська компанія виробляє 4 тис дронів на день. “Розрив шалений, а нам необхідно не тільки самим виробляти вже не 12 млн, а 30 млн на рік, а ще й надавати таку ж можливість нашим союзникам, виробляючи для них компоненти, — пояснює експерт. — Утримати швидкість зростання, розвиток виробництва нам дозволив би дозвіл на експорт обладнання”.
Джерело: 30 млн дронів на рік і армія операторів для перехоплювачів: як відбитися від ворожих БПЛА
