Еяль Ісраелі четвертий рік на війні. Фронт біля Херсона, 2025 рік
«Я роблю і запускаю під вогнем на лінії фронту розвідувальні «літаки» з маген-давидами на крилах — росіяни бачать це і божеволіють, не в змозі зрозуміти, що це і звідки на них летить», — від душі сміється Еяль Ісраелі.
Ми спілкуємося з ним івритом у перші дні осені 2025 року, коли однаково спекотно і в мене в Ізраїлі, і в розжарених від сонця степах південної України біля Херсона, де Еяль Ісраелі разом з українськими бойовими побратимами продовжують давати відсіч путінській армії.
Я слухаю Еяля — 52-річного єврея та уродженця Ізраїлю з великим військовим досвідом участі у спеціальних операціях, включаючи снайперську підготовку та ліквідацію арабських терористів у Газі.
На моє запитання, в якому саме бойовому підрозділі він служив у 1990-х роках, Еяль уникає відповіді і каже: «Ти серіал “Фауда” бачив? [популярний ізраїльський серіал про контртерористичний підрозділ Служби безпеки Ізраїлю. — Ш.Б.] Оцим я й займався в Ізраїлі».
Еяль зараз воює в розвідці морської піхоти України. Він багато встиг зробити за три з половиною роки війни з Росією.
Протягом нашого діалогу в мене іноді виникала внутрішня реакція: «Цього не може бути! Якщо все правда, то це готовий сценарій для голлівудського військово-пригодницького трилеру!».
Щоб перевірити справжність почутого, я прошу українські документи для підтвердження й отримую їх.
Лідер антиросійського підпілля
У моїх руках багатосторінковий докладний лист групи офіцерів Служби безпеки України (СБУ) з Херсона про події 2022 року, написаний влітку 2023 року й направлений на ім’я голови СБУ Василя Малюка. Умовою ознайомлення з цим документом було не публікувати скрини з нього, тому я виключаю імена, адреси й подробиці, а просто викладаю сухі факти звідти.
З цього документа випливає: громадянин Ізраїлю Еяль Ісраелі, одружений з громадянкою України, який жив уже 16 років у Херсоні, у перші дні після вторгнення Росії 24 лютого 2022 року запропонував допомогу з захисту міста й записався до батальйону територіальної оборони. Але оборона Херсона впала вже за тиждень після початку війни, батальйон був розпущений, і він повернувся додому.
В умовах російської військової окупації цього єдиного обласного центру України, захопленого Путіним, Еяль у перші дні березня 2022 року через лінію фронту сам запропонував Службі безпеки України свої вміння й навички в боротьбі проти окупантів («добровільно та патріотично», як зазначає документ).
Від себе додам: трохи згодом з’ясувалося, що агентами Росії були начальник регіональної СБУ та його заступник, а також мер (у 2002–2012 роках. — Ред.) Володимир Сальдо. Через зраду не підірвали мости через Дніпро — і російські війська швидко захопили Херсон.
Офіцери СБУ схвалили допомогу від Еяля Ісраелі. Я думаю, що в момент поразок і розвалу фронту на півдні захисники України раділи будь-якій допомозі, навіть від іноземця — ізраїльтянина із загадковим минулим.
Еяль Ісраелі сформував розвідувально-диверсійну групу й де-факто став лідером антиросійського підпілля у 300-тисячному окупованому українському місті — під егідою СБУ та за підтримки офіцерів спецслужби, які тримали зв’язок з Херсоном через лінію фронту.
Еяль Ісраелі в Херсоні, 2022: нічний жах російських окупантів
Серед дій і досягнень Еяля та його групи (цитую за документом) було таке:
— знищення пропагандистських бігбордів російських окупантів на вулицях Херсона і поширення проукраїнських листівок;
— постачання продуктів і дитячого харчування сім’ям українських офіцерів — він власним коштом розвозив молочні продукти величезною вантажівкою-рефрижератором, доставляючи їжу також лікарням і людям з інвалідністю.
Пізніше, 9 листопада 2022 року, на цій вантажівці встановлять перший прапор України, який стане символом свободи і перемоги: завдяки цьому прапору на рефрижераторі з написом ЭЯЛЬ на кабіні жителі Херсона зрозуміють, що російські війська пішли, а місто звільнене українською армією;
— знаючи перську мову, Еяль виявив і скоригував українські удари за адресами перебування іранських військових радників та місцями випробувань іранських ударних дронів, а також за адресами розміщення офіцерів російських спецслужб, які займалися «гостями з Ірану» у Херсоні;
— у вересні 2022 року Еяль надав інформацію про протизаконну діяльність в Україні представника посольства Ірану на ім’я Масуд, який вербував іранських студентів для збору інформації про військові об’єкти та укріплення України, у тому числі в Одесі;
— виявляв місця розміщення штабів, складів і підрозділів з особовим складом російської армії у Херсоні та навколо міста, а також наводив ракетно-артилерійські удари української армії по точних координатах десятків об’єктів, включаючи місця нарад місцевих колабораціоністів з окупаційної адміністрації.
Важлива ремарка: під час підготовки цього матеріалу я спілкувався з ексофіцером СБУ, який курирував Еяля 2022 року. Він сказав, що Ісраелі надсилав так багато розвідувальної інформації про місця розміщення російських військ, що українська армія не завжди встигала відпрацьовувати ці об’єкти — іноді просто не вистачало техніки й боєприпасів;
— група Еяля виявляла адреси проживання зрадників України та передавала ці дані на українську сторону фронту. Далі з цими людьми проводилася індивідуальна робота щодо їх «нейтралізації»;
— в останні дні втечі російської армії з Херсона — 7–8 листопада 2022 року — Еяль Ісраелі з особистої зброї знищив п’ять легкових автомобілів з військовими водіями, російськими офіцерами й солдатами, які поспіхом намагалися залишити місто. Згорілі рештки цих машин зафіксували офіцери СБУ відразу після звільнення Херсона.
Партизан Херсона, 2022 рік
Забігаючи наперед, додам: під час гігантської повені після підриву росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року Еяль Ісраелі на своєму човні під ворожим обстрілом рятував українських солдатів і цивільних осіб.
Смаглява зовнішність і трохи звужені очі допомагали ізраїльтянину переміщатися по паралізованому страхом місту, в якому скрізь стояли блокпости загарбників.
«Російські солдати приймали мене за кавказця, солдати-буряти приймали мене за азіата, а коли зупиняли чеченці-кадировці, то я цитував їм сури з Корану арабською і проїжджав далі», — з усмішкою розповідає Еяль, згадуючи місяці смертельного ризику під путінською владою.
«Протягом усієї тимчасової окупації Херсона Еяль Ісраелі та його дружина діяли сміливо й винахідливо. Виявляли мужність і були готові на самопожертву для отримання розвідданих з метою заподіяння найбільшої шкоди ворогові», — наголошувалося в листі на ім’я голови СБУ Малюка.
Легендарна Чорнобаївка
Але розповідь Еяля Ісраелі про найбільше його досягнення в Херсоні звучала настільки фантастично, що я повірив у його реальність лише тоді, коли побачив сухі рядки листа офіцерів СБУ.
На четвертий день окупації міста російські війська рвалися з Херсона далі на північ і захід, щоб одразу захопити Миколаїв та Одесу (найважливіший порт) на плечах у відступаючих українських військ. Падіння цих великих обласних центрів та відрізання України від Чорного моря могло обрушити всю країну та припинити історію незалежної України.
Для продовження наступу Росія сконцентрувала авіацію та іншу військову техніку на аеродромі Чорнобаївка біля околиці Херсона.
Далі даю слово документу: «Еяль Ісраелі 7-го березня 2022 року за завданням Управління СБУ по Херсонській області взяв активну участь у розвідці ворожої військової техніки на аеродромі поблизу Чорнобаївки.
Для проведення агентурно-бойового заходу разом із двома волонтерами визначив багатоповерховий будинок на околиці міста Херсон, дах якого дозволяв провести спостереження за технікою ворога. Потрапивши на покрівлю будинку Е.Ісраелі усунув перешкоду у фізичному доступі до неї (голова будинкового комітету та її чоловік у категоричній формі були проти, і намагалися не допустити їх на дах).
Поодинці потрапивши нагору, іноземець проповз на край даху (щоб не потрапляти у поле зору спостерігачів ворога) і з використанням власного професійного фотоапарата з телеоб’єктивом зробив чіткі фотографії російських гелікоптерів та місця їхнього зосередження.
Отримані дані були негайно передані до СБУ, і цього ж дня ракетно-артилерійськими підрозділами Збройних Сил України було здійснено вогневу поразку 49-ти гелікоптерів, іншої бойової техніки та живої сили ворога».
Російські гелікоптери в Чорнобаївці
Потім точні українські удари по летовищу Чорнобаївки повторювалися багато разів. Провідні світові канали новин — CNN і Reuters, — показували кадри з авіаційною технікою Росії, що горить у Чорнобаївці.
Екс-офіцер СБУ, який у 2022 році курирував Еяля, чітко і ясно резюмував у розмові зі мною заслуги Еяля в Чорнобаївці: «Втрата цих 49 вертольотів, звичайно ж, суттєво послабила наступальний потенціал росіян».
Професійна телеоптика Еяля Ісраелі, яка допомогла знайти та знищити 49 бойових гелікоптерів РФ у Чорнобаївці — на його військовій формі
Виходячи з приблизної ціни в 20 млн. доларів за гелікоптер, вартість бойових вертольотів і озброєнь, знищених завдяки одному ізраїльському бійцю зі спеціальною підготовкою, який досить випадково опинився у потрібний час у критично важливій точці фронту, можна оцінити у мільярд (!) доларів.
Здавалося б, Українська держава обов’язково знайде спосіб подякувати немолодому ізраїльтянину. Але щось пішло не так.
«Дякую» від України
У перші дні після визволення Херсона Еяль Ісраелі стояв у черзі для отримання української гуманітарної допомоги. Через військовий хаос у місті не було їжі, і його родина майже голодувала. Але коли дійшла його черга, Еялю відмовили в отриманні продуктів — «оскільки він не громадянин України».
Офіцери СБУ, які працювали з Ісраелі, не отримали з Києва жодної відповіді на їхній лист 2023 року про визнання заслуг Еяля перед Україною.
Єдина відзнака, яку отримав Еяль Ісраелі
Депутат Верховної Ради з Херсона Сергій Козир, бажаючи добитися справедливості для Ісраелі, у 2024 році звертався з офіційними запитами до Міністерства оборони та Міністерства реінтеграції та тимчасово окупованих територій. Результат нульовий.
Сергій Козир заявив мені, що всьому виною «війна та забюрократизованість процесу набуття громадянства». «Еяль Ісраелі — це особистість з яскраво вираженою проукраїнською позицією. Дай Бог більше таких людей, як Еяль», — підкреслив депутат.
Щоб формально претендувати на громадянство України, Еяль Ісраелі записався до української армії. У квітні-травні 2025 року він проходив «курс молодого бійця» на навчальній базі морської піхоти.
Одного ранку Еяль прокинувся і побачив, що на його руці хтось намалював свастику. Ісраелі вирішив цю проблему так, що до нього прийшли солдати з радикально-націоналістичними поглядами, сказавши: «Ти молодець, старий, ти патріот України, ну ти красень, блять, уважуха, братуха — вибач нам».
«Коли я робив немислимі речі під носом у росіян і підривав їхні вертольоти, ніхто не цікавився моїм знанням української мови. А тепер Міграційна служба в Херсоні відмовляє мені в громадянстві на підставі того, що я не володію українською», — гірко журиться Еяль, який за роки життя в Херсоні насилу вивчив розмовну російську.
Запитую в Еяля: може, йому відмовили в громадянстві і забули нагороду тому, що українська влада не хоче згадувати, як іноземець допомагав їм у найстрашніший період війни? Чи справа ще гірша — і причиною в тому, що він єврей і ізраїльтянин? Еяль відповідає: «Я припускаю таку версію».
Але з цим припущенням не погоджується депутат Верховної Ради Сергій Козир: «Антисемітизм? Ні, цього точно немає! Тут більше неналежного виконання своїх обов’язків нижньою та середньою ланкою службовців, які не хочуть брати на себе відповідальність».
До речі, про чиновників середньої ланки. Коли листи на підтримку Еяля Ісраелі потрапили для розгляду до Офісу Президента України, якийсь чиновник перекинув весь пакет документів назад до Херсонського управління Державної міграційної служби, яке багато років гальмує оформлення українського громадянства Еялю. Коло замкнулося.
У пакет потрапили й папери з конфіденційним описом конкретних бойових заслуг Ісраелі в період окупації Херсона.
З тим самим успіхом можна було надіслати ці документи просто до Москви, де вони незабаром і опинилися в руках російських спецслужб.
Влада Росії, мабуть, сигналізувала про своє невдоволення в Ізраїль через те, що ізраїльський громадянин бере активну участь у бойових діях на боці України.
Росіянам не могла повірити, що у вільному Ізраїлі держава не спроможна наказувати громадянину, що робити. Тому Москві явно ввижалася рука Мосаду в Херсоні.
Незабаром після цього Еяль мав малоприємну розмову в посольстві Ізраїлю в Києві, де людина, що не представилася, з цілком зрозуміло якої ізраїльської контори наполегливо радила Еялю припинити участь у чужій війні.
Далі стало ще гірше.
Російські погрози
Незабаром після потрапляння інформації до Москви на телефон Еяля почали надходити повідомлення з погрозами. Це були російські погрози гарним літературним івритом — із ізраїльських, російських та українських телефонних номерів. Ось деякі з них — у перекладі з івриту:
«Привіт, Еяль Ісраелі, єврей, нацист, любитель Бандери, ти ще живий? Ми приїдемо до тебе сьогодні, завтра, за рік в Україні, в Ізраїлі, де б ти не був! У тебе великий борг перед Росією, і тобі доведеться заплатити!».
«Російський народ ніколи не забуває ворогів. Ти завдав багато шкоди, забрав життя багатьох людей, ми знаємо про все! Є у нас люди в кожному місці. Не забувай ні на мить, що маєш важкий борг, і ти зобов’язаний заплатити! Ти ніколи не забудеш про Росію, і Росія ніколи не забуде тебе. Ти найманець, терорист, убивця, нацист, і ти ще заплатиш за все!» — йшлося в іншому повідомленні Еялю від росіян.
Літня мама Еяля в Ізраїлі також отримала телефонні дзвінки з погрозами, але російською мовою.
«Зважаючи на їхні тексти, росіяни більше цінують мої заслуги, ніж українці», — жартує Еяль.
Він пояснює готовність опублікувати в масмедіа інформацію про свою участь у захисті України так: «Який сенс щось приховувати, якщо вся інформація про мене вже є в усіх подробицях у руках росіян?».
Ще одна причина відвертості Еяля — це загибель 10 липня 2025 року полковника СБУ Івана Воронича, його друга і командира. Цього офіцера застрелили на виході з дому в Києві двоє кілерів за завданням Москви.
Воронич, шеф спеціальних операцій СБУ, направляв через своїх офіцерів діяльність Еяля в період тимчасової окупації і навіть деякий час жив у нього після звільнення Херсона, бо дуже довіряв ізраїльтянину.
Еяль дає мені послухати одне з останніх аудіоповідомлень Воронича напередодні загибелі. Полковник відверто ділиться проблемами в роботі й особистому житті і звертається до Ісраелі словом «брат».
Цей нюанс братерства і бойового побратимства дуже важливий для Еяля. «Якби я був того дня в Києві, я врятував би Івана», — каже він.
Брати по зброї
Еяль Ісраелі сконструював і протестував акумулятор підвищеної потужності, який дозволив українським дронам триматися в небі втричі довше — понад три години замість однієї години.
Наразі Еяль Ісраелі бере участь у спільних бойових операціях розвідки морської піхоти України та СБУ.
«Я запускаю ці дрони-«акули» під вогнем, ми знаходимо цілі та наводимо на них українську артилерію та авіацію. Якщо треба, то й ремонтую дрони прямо на полі, щоб не відправляти їх на місяць-два в тил».
А ще Еяль навчає українських товаришів івриту. Вони їдуть у машині на запуски дронів із веселою піснею «Хава Нагіла» («Давайте зрадіємо»).
«Я показую їм, що євреї — на боці України. Я показую їм, що я єврей. Я поясню їм, хто такі євреї. Я заходжу разом із ними під вогонь. Я запускаю разом з ними ці дрони. Я воюю разом із ними, і ми разом ховаємося від обстрілів», — каже Еяль.
У його словах постійно звучить це «разом», українці та євреї як брати зі зброї.
«Нехай ті, хто намалював мені на руці свастику на навчальній базі морської піхоти, засоромляться. Нехай вони дізнаються, як насправді воюють євреї. Нехай це залишиться в історії, щоб український народ дізнався про внесок євреїв у цю війну та по-іншому подивився на євреїв», — додає Ісраелі.
Але Україна поки що не відповіла нічим на його героїзм.
Немолодий громадянин Ізраїлю, який так і не став громадянином України і не отримав від неї жодної державної нагороди, воює за незалежність української держави на передній лінії фронту, захищаючи дружину та дочку.
«Фауда» в Україні
Я кажу Еялю, що російська пропаганда таких, як він, називає «дикими гусями» — іноземними найманцями, які нібито заробляють на війні в Україні багато тисяч доларів на місяць.
Еяль Ісраелі, вересень 2025
Еяль регоче на повний голос: «Які тисячі доларів?! Я запчастини для дронів і бензин для поїздок на фронт купую часто власним коштом. Я навіть снайперську гвинтівку сплатив зі своєї кишені».
Він знову їде в машині із жартівливим псевдо-ізраїльським номером “IL FAUDA” на точку запуску чергового українського дрону проти російських цілей.
Еяль одягнений у камуфляжну форму із саморобними нашивками «I.D.F.» [нібито Israeli Defence Forces] та «FAUDA» з маленьким прапорцем Ізраїлю.
Схоже, що ізраїльський гостросюжетний серіал продовжується в українському степу під Херсоном. Тільки замість арабських терористів роль лиходіїв виконують російські загарбники.
«Я поки не думаю, що повернуся до Ізраїлю. Незважаючи на те, що я трохи злюся на Україну, я люблю Україну», — каже Еяль.
Поряд з ним залишається єдиний «сувенір» на знак подяки від СБУ, — окрім гарного папірця з написом «дякую за допомогу в нашій роботі», — це кинджал, подарований Еялю генералом СБУ.
На кинджалі єврейська Зірка Давида та український Тризуб є сусідами.
На лезі кинджала видно двостороннє гравіювання англійською: «Я належу Воїнові. Еяль Ісраелі, захисник Херсона».
