Військовополонені – дійсно одне з найболючіших питань у війні, адже це наші захисники, люди, які присвятили життя захисту країни і раптом вони опиняються під тортурами ворога. Щоразу, коли наші військові та цивільні повертаються з полону, то ми всі бачимо в яких жахливих умовах вони знаходилися і в якому фізичному, психологічному стані повертаються. Їхні наслідки для здоров’я зазвичай потребують тривалої реабілітації та відновлення.
Ворог тримає наших захисників у полоні й таким чином тисне на всю країну, наше військове та політичне керівництво. Адже, якщо російські полонені утримуються в Україні відповідно до всіх норм міжнародного права, то українців у росії утримують в нелюдських умовах, катують, піддають тортурам та психологічному тиску. І це теж є одним із засобів впливу, частина його злочинного плану. Відео з використанням наших військових – елемент тиску і дестабілізації суспільних настроїв.
Тому парламент та уряд працюють в напрямку покращення правового регулювання соціальних та інших гарантій полонених. З початку повномасштабного вторгнення Верховна Рада України ухвалила низку змін на законодавчому рівні задля покращення соціальної підтримки полонених та їхніх родин, а також надання можливостей для ефективної реабілітації. Серед таких змін можна виділити наступні:
- Звільнення з полону передбачено як підставу звільнення з військової служби, в тому числі під час воєнного стану. Такі військовослужбовці продовжують військову службу лише за власним бажанням.
- Військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв’язку із звільненням з полону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
- Військовослужбовці та цивільні, які були звільнені з полону, можуть бути призвані на військову службу виключно за їхньою згодою.
- Посилено соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей.
- Надано право військовослужбовцю скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.
- Гарантовано право військовослужбовцям після їхнього звільнення з полону за їхнім бажанням брати додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів без поділу на частини (крім військовослужбовців, які висловили бажання звільнитися з військової служби після звільнення з полону).
- Передбачено додаткову одноразову виплату для військових, які звільнені з полону та вирішили не продовжувати військову службу.
- Внормовано право на одноразову виплату для рідних військовослужбовця, який помер (загинув) у полоні на рівні 15 млн. гривень.
Крім цього, парламент продовжує вдосконалювати систему соціального захисту військовополонених та їхніх родин. На розгляді Верховної Ради України наразі перебуває законопроект 13627, який передбачає виплату додаткових 50 тисяч гривень щомісяця для військових, звільнених з полону, які потребують довготривалого лікування або реабілітації у зв’язку із хронічними захворюваннями чи пораненнями.
Однак, в переважній більшості норм, що стосуються додаткових виплат, соціальних гарантій військових, звільнених з полону наявна умова – такі виплати не здійснюються для тих, хто добровільно здався у полон, вчинив самовільне залишення військової частини або дезертирство.
Дане питання важливе з точки зору справедливості, адже військовослужбовці потрапляють у полон за різних умов і, на жаль, існують прецеденти співпраці з ворогом, а також випадки вчинення у співраці з ворогом дій, які шкодять іншим військовополоненим. Це сенситивна тема, але про неї потрібно говорити, щоб усвідомлювати реальну ситуацію.
Головною проблемою на сьогодні є відсутність чіткого визначення «добровільної здачі в полон» у Кримінальному кодексі України та критеріїв, які відмежовують її від вимушеного потрапляння в полон через об’єктивні обставини, наприклад: втрата боєздатності, повне оточення, відсутність боєприпасів, фізична неможливість чинити опір чи інші складні обставини під час ведення бою.
Ця правова невизначеність відкриває простір для довільного тлумачення та зловживань під час аналізу певної ситуації і під час службового розслідування цих випадків військовою частиною, і під час слідства та судового розгляду випадків у суді.
Мають бути чіткі критерії, які дозволять розрізняти ситуації, коли військовослужбовці з об’єктивних причин не можуть чинити опір і ситуації, коли вони свідомо здаються в полон, бо не готові виконувати своє зобов’язання з захисту держави через легкодухість чи з наміром перейти на бік ворога. Це також є питання справедливості щодо військових, які сумлінно захищають позиції. Адже вони розуміють, що кожен захисник впливає на лінію фронту та загальну здатність оборонятися.
У вирішенні цього питання, співпраця законотворців, громадянського суспільства та адвокатської спільноти може допомогти напрацювати чіткі критерії кваліфікації дій як «добровільна здача в полон» в умовах бойових дій та правових наслідків добровільної здачі в полон. Адже одним із наслідків є позбавлення соціальних гарантій і потенційна кримінальна відповідальність.
Коли ми говоримо про відкриття кримінальних проваджень проти військовополонених, то тут система має бути максимально виваженою. Адже аналіз інформації часто є ускладненим як до повернення з полону, так і після при проведенні розслідування. А сам факт відкриття такого провадження має суттєві руйнівні наслідки, такі як відсутність виплат за час перебування в полоні, а також посилення психологічних травм та ізоляція.
Ще одним критичним до вирішення питанням є використання під час слідства у якості доказів відеоматеріалів, які є частиною ворожої пропаганди. Про це теж варто говорити, вину військових не можна встановлювати на основі матеріалів навіть за участі військовополонених під час їх перебування в полоні, оскільки відповідні матеріали очевидно створені під примусом і з використанням насильства щодо наших військових. Тому, очевидно потрібно вдосконалювати кримінально-процесуальне законодавство та заборонити використання відео та свідчень, отриманих під тиском і катуванням під час перебування у полоні.
Згідно з міжнародним гуманітарним правом, звільнені з полону військові мають право на реабілітацію, соціальну підтримку, медичну допомогу та відновлення у службі. Переслідування можливе лише у випадку наявності беззаперечних доказів умисної добровільної здачі. Переконана, що такий факт має встановлювати лише суд. Рішення військового командування на підставі так званого службового розслідування не повинно автоматично обмежувати соціальні гарантії військовослужбовця, який перебуває у полоні, та його родини без судового розгляду та встановлення факту злочину в судовому порядку.
На сьогодні є низка проблем, які потребують вирішення на рівні законів та підзаконних нормативних актів, щоб забезпечити справедливий, виважений підхід та гідне ставлення до військових, які повернулися з полону:
- Напрацювання системи військової юстиції та органів військового правопорядку, які мають опікуватися об’єктивним, компетентним і неупередженим аналізом дій військовослужбовців. У багатьох країнах військове правосуддя є окремою системою і Україні варто зважати на цей досвід.
- Підходи до соціального захисту військовослужбовців, які повернулися з полону, вибудовані таким чином, що на період розслідування вони та їхня родина втрачають допомогу від держави. Але такий принцип суперечить презумпції невинуватості. Тому це питання також потрібно регламентувати.
- Має бути напрацьована стандартизована методологія порядку здійснення досудового розслідування щодо військовослужбовців, які звільнені з полону. Тут важливо врахувати як процесуальні питання розслідування, так і елементи психологічної підтримки наших захисників.
- Усунення проблем недостатньої комунікації між родинами військовополонених та державою. На разі є гарячі лінії, Омбудсмен та координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, але родини часто не можуть отримувати інформацію оперативно та належну в такій ситуації увагу. Це потрібно терміново виправляти.
Народним депутатам як законодавцям дуже важливо забезпечити обмін інформацією задля вдосконалення як законодавства, так і конкретних процедур. І у вирішенні проблеми напрацювання порядку дій військовослужбовця за умов захоплення у полон противником участь компетентних представників із громадського сектору та професійної спільноти дуже важлива.
Підсумовуючи, хочу нагадати, що ми всі захоплюємося ізраїльською армією і в них є один базовий принцип – життя військового є найціннішим. Звісно вони задля цього не видають всі таємниці ворогу при потраплянні в полон. Але головним завданням ізраїльського військового є збереження життя та повернення додому.
Спираючись на конституційну норму, яка визначає життя, здоров’я, честь, гідність і безпеку людини є найвищою соціальною цінністю, ми маємо і щодо військовослужбовців у полоні перш за все спиратися саме на цей конституційний принцип.
Джерело: Справедливе ставлення держави до військовополонених – шанування подвигу наших захисників
