Ми вже згадували про прагматичність сучасних підлітків. Мені видається, що це непогана тенденція. Діти мають право розуміти, ЩО вони роблять протягом років навчання в школі, ДЛЯ ЧОГО вони пишуть конспекти, читають тексти, розв’язують задачі. І тут важливо бути щирими у своїх відповідях і намірах.
Наприклад, сьогодні більшої актуальності у світі набуває штучний інтелект. Звісно, ми хочемо, аби наші діти стали успішними. Авжеж, говоримо про загальну освіченість і грамотність. Та чи багато уваги в сучасній школі приділяємо взаємодії зі штучним інтелектом? Адже він просто зараз стає реальним асистентом для бізнес-процесів. За даними міжнародної консалтингової компанії McKinsey, близько 27 % компаній малого й середнього бізнесу у світі вже використовують інструменти ШІ для автоматизації процесів. До 2030 року, за прогнозами, цей показник зросте до 50 %. У дослідженні Mastercard SME Index 2024 йдеться про те, що в Україні штучний інтелект упровадили 21 % підприємців. Його використовують переважно для маркетингу та SMM, створення контенту, взаємодії з клієнтами, перекладу текстів. Чи є ШІ таким активним гравцем у шкільній системі освіти? Принаймні наразі ще ні. Бо самі вчителі теж не завжди на високому рівні володіють інформацією про можливості використання ШІ в повсякденній роботі. А нам же треба із цими знаннями йти до дітей і готувати їх до майбутнього.
Ілля Філіпов, CEO EdEra (студія онлайн-освіти), у 2024 році на освітній події «Люди. Мрія. Дія» у Львові казав про ChatGPT: «Якщо навчитися його правильно використовувати й зрозуміти принципи промпт інжинірингу, послідовність надання запитів і ведення діалогу з ним, делегування творчих і операційних завдань — ви побачите, як до вашого часу додасться ще кілька годин у добі і кілька днів в робочому тижні». Тобто ми вже сьогодні можемо пізнавати функціонал різних цифрових ресурсів, які можуть спростити нам життя.
Ми маємо реагувати на ці виклики вже зараз. І це починається зі школи. Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, на AI Day 2025 від Forbes Ukraine заявив: «Система освіти не витримає, якщо не адаптується до нової реальності». Він акцентував, що заклади вищої освіти мають переосмислити свою роль, а студенти повинні навчитися критично мислити й розв’язувати нестандартні задачі.
Та чи встигаємо ми реагувати на виклики? Чи демонструємо гнучкість? Бо на виході до студентського життя маємо зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) чи національний мультипредметний тест (НМТ). І ось там не завжди збережено підхід до врахування унікальних особливостей дітей. Не запропоновано усних відповідей, чи співбесіди, чи публічного виступу, чи підготовки плану реалізації проєкту, чи створення власного контенту в інтернеті тощо.
Екзамен у 2025 році концептуально нагадує екзамен 2007 року. Коли в дітей перевіряють теоретичні аспекти матеріалу, знання правил, їх використання в тих чи інших прикладах. Звісно, ЗНО / НМТ — це стандартизоване оцінювання у форматі тестів. І це важливий інструмент, який запобігає корупції щодо вступу до вишів. Проте на сьогодні навряд чи можна сказати, що фінальний шкільний іспит містить звернення до згаданих soft skills. Тобто ми насамперед лишаємося в системі академічних навичок, теорії шкільних предметів. І за їх межі поки масово не виходимо.
Разом із тим ми перебуваємо в епіцентрі процесу змін. Про потребу внесення змін пишуть у соцмережах, говорять на панельних дискусіях, різноманітних інформаційних майданчиках (і на найвищому рівні зокрема). І це додає стриманого оптимізму. Сьогодні вже є низка концептуально різних підходів до навчання, які пропонують різні школи. Особисто мені імпонує, що все частіше говорять не окремо про дітей у закладі освіти, а про спільноту, до якої належать і діти, і їхні батьки, і вчителі, і навіть технічні працівники школи.
У школі можуть виникати нові цікаві дисципліни, які все-таки є більш актуальними для сучасного покоління дітей. Сьогодні це здебільшого приватні ініціативи, які стають флагманами в запуску змін, оскільки мають більші можливості, мобільність до змін і «політичну волю до реформ тут і зараз». Що важливо, такі заклади готові ділитися тим досвідом чи інструментами, які в них працюють і довели свою ефективність, вони готові підсилювати державний сектор. Таким чином виникає перспектива в осяжному майбутньому зафіксувати масштабні зміни в освітній системі, коли зміст навчання відповідатиме актуальним потребам і запитам сьогодення.
