Зрозуміло, що після завершення гарячої фази війни ми всі станемо суспільством ветеранів. Величезна кількість людей, які зараз проходять через армію, повернуться й потребуватимуть адаптації, але й суспільство потребуватиме розуміння того, як комунікувати з людьми, які мають зовсім інший досвід, інший рівень болю, втрат і наближення до смерті.
Ми в «Хартії» це усвідомлюємо й намагаємося вибудовувати екосистему, де було би місце всім: щоб і ті бійці, які повернулися з війська, не почувалися загубленими, і щоб ті, хто зараз на позиціях робить свою роботу, розуміли, що доки вони служать, про них не забули, про їхні родини дбають. Це все про повагу й про гідність.
Власне, виставка, яку ми будемо робити під час «Хартія фесту», і називається «Мистецтво Гідності». Це про те, що людина потрапляє в абсолютно ненормальну ситуацію – ситуацію війни – й однаково залишається людиною, тож ставитися до неї треба як до людини, тобто пам’ятати її запити, принципи, переконання й думати про емоції.
– Ви є співкуратором цієї виставки [також співкураторками є Наталія Іванова з харківського Yermilov Centre та Дар’я Криж із київського Squat 17b].
– Так. У нас багато друзів серед митців, тож і з’явилася ідея зробити виставку, щоб точково підтримати нашу патронатну службу, яка займається пораненими та родинами бійців, тобто більш гуманітарною роботою. Така робота не завжди очевидна, але нам здається, це важливий складник, тому ми завжди підтримуємо патронатну службу. І я постійно підтримую, навіть зарплату віддаю на «патронатку».
Художники радо погодилися дати нам свої картини, буде близько 20 робіт від провідних українських художників і скульпторів [зокрема Павла Макова, Матвія Вайсберга, Жанни Кадирової, Олександра Ройтбурда]. Виставка триватиме з 9 до 16 вересня до галереї «Дукат», а потім всі картини ми продамо на аукціоні й передамо кошти на нашу патронатну службу.
– Читала, що виставка стане першою подією в культурно-освітньому хабі.
– Не зовсім так, у нас уже є ціла мережа «Хартія-хабів» у Києві, у Кривому Розі, Дніпрі, Полтаві, Львові й Івано-Франківську. Але ми хочемо зробити виставку майданчиком для дискусій і зустрічі. Найближчим часом опублікуємо програму, будуть лекції та зустрічі з художниками. Нам важливо вибудовувати середовище людей, які думають та обмінюються ідеями. Щоб це була зустріч однодумців.
– Як ви загалом готували цей дводенний фестиваль? Це ж купа ресурсу – людського, часового, фінансового…
– Наша комунікаційна команда звернулася до наших друзів і партнерів. Нас багато хто підтримує, і це необов’язково про фінанси, скоріше про менеджерські речі. Також ми запросили музикантів, і більшість із них одразу погодилася виступити на безоплатній основі.
Сьогодні мистецтво здебільшого є соціально орієнтованим, і фактично всі концерти мають волонтерський складник. Хоч роботи й багато, ти бачиш, що твої ідеї знаходять відгук і підтримку, тому працювати не важко.
– Повертаючись до попереднього запитання: якщо не лише донейтами й не кількістю рекрутованих людей, то як ви плануєте вимірювати успіх цього фестивалю?
– Безперечно, кількість людей, які прийдуть, і кількість донейтів, які ми зберемо – це видимі речі [під час фестивалю планують зібрати близько 20 мільйонів гривень]. Але це навіть не найголовніше.
Джерело: «Віддаю зарплату на «патронатку». Сергій Жадан про Ліну Костенко, вірші в дорозі та «Хартія фест»
