Андрій Парубій
Протягом 2022-2024 року всі їх потуги були марні. Вони точно були, але. Тепер ми бачимо іншу річ. В Стерненко стріляли спокійно серед дня. Парубія, нажаль, вбили. Хто буде далі – невідомо. Хотілося би щоб ніхто.
Проте. Давайте про складне. Про «чому це сталось». Чому раптом у 2025 росіяни стали успішні?
Відповідь очевидна. Точніше – відповіді, тому що все це наслідки кількох факторів.
Наприклад, ми досі не маємо можливості самозахисту. Ми не маємо право на володіння пістолетом. Злочинці – мають, ми – ні. Нам МВС дірку проїло своїми поясненнями, чому це небезпечно. Але реальність у Львові сьогодні була інша. І громадяни, які були поруч мали би змогу зупинити озброєного злочинця, якби мали право на зброю, а не сльозогінний балончик. Повірте, в реальному світі сама загроза отримати від перехожих під час злочину кулю стрімко збільшує ризикованість, вартість та знижує потенційну успішність таких операцій.
Проте. Є ще одна сторона. Це не захист з боку тих, хто мусив би. І не треба зараз про «Павутиння», давайте краще про обшуки в НАБУ. Тому що успішність операцій росіян дивним чином почала корелюватись з залученістю органів безпеки до політичних операцій. Але, саме боротись з диверсантами та шпигунами в середині країни має СБУ, а не з НАБУ. Хіба ні? Чи їм не збільшили штат та фінансування? То чому тоді в нас таки сюрпризи? Це все настільки очевидно, що стає страшно. Тому що це прямо вказує, що органи безпеки теж повернулись в довоєнний стан значною мірою.
Ну й поліція, яка теж не до чого. Яка не має забезпечувати безпеку громадян на вулицях. А на прикладі Дніпра, має забезпечувати безпеку себе та райвідділків, перетворивши все це на фортеці від людей. Поліції потрібна стояти на безлічі блокпостів в тилу, користі від яких нуль. Пряме марнотратство та пускання пилу в очі. Ще в Маріуполі ми отримували інформацію про ефективність блокпостів. Повірте, нуль це ще цифра. Бо там чистий мінус. При тому, в Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях біля лінії фронту поліція рівнозалучена, але без ротацій. Як покарані за пропискою. Цей дисонанс настільки гучний та показовий, що не дивно що у Львові нема безпеки на вулицях. Зокрема, не виключно.
Тому. Дуже добре було би згадати всім, не тільки, що війна триває. А що вони мають робити. За законом та присягою. Ганятись не красивими звітами, а реальними результатами. Займатись не політикою, а кадрами.
Та врешті-решт сформувати перелік публічних осіб, які перебувають в потенційній небезпеці. Політиків, активістів, волонтерів, журналістів та блогерів. Пул, який потребує уваги та захист попри ставлення до влади. Тому що це теж фактор стабільності та перемоги.
А за пана Андрія Парубія я сподіваюсь, що ми помстимось росіянам. Не лише вироком вбивці. А саме – дзеркальною помстою без огляду на вигадані межі дозволеного. Не з росіянами. Тут помста має бути. Крапка.
