Захисник України
Сергій – боєць однієї з найкращих бойових бригад, приїхав у відпустку на Київщину. Розповідає, як воно: рік в піхоті, контузії, спина – ні к бісу, щойно побував на похороні побратима. 33 дні на позиції, техніки не вистачає, волонтери – це, волонтери – інше… в «общак» щомісяця – понад 35 000 грн з кожного. Дружина реагує: та байдуже, хоч і всі віддавай, аби живий-здоровий.
Дружина цього бійця живе у власному домі, працює, діти виросли. Проте не в кожного така самостійна родина, що не залежить від зарплати мобілізованого чоловіка. «Вони прийшли захищати державу, при цьому покинули дітей і дружин напризволяще», – так днями висловився в інтерв’ю 24 каналу командир 1-го ОШП Дмитро «Перун» Філатов.
Військовий, що служить водієм, має ненормований робочий день, ніяких вихідних і всього 30 діб відпустки на рік, отримує усього 20 тисяч, розповів він. А в Києві зараз супермаркети охоронників запрошують на зарплату (за даними Work.ua) 25 000-33 000.
командир 1-го ОШП Дмитро «Перун» Філатов
20 тисяч у 2022-му і сьогодні – дуже різні суми. Середня плата за місячну оренду 1-кімнатної квартири у 2022 році в Україні складала 4 294 грн, а у липні поточного року – 7583 грн. (Держстат). Індекс споживчих цін зріс за ці роки зі 140% у 2022-му (за 100% узяли 2020 рік) до 280% у 2025-му. І в уряді шукають ресурси, щоб доплачувати військовослужбовцям, але навряд знайдуть цього року.
Рівнятися – не на охоронника, а хоча б на айтівця
Слова «Перуна» – це про підрозділи тилового забезпечення, які самі не ведуть бойових дій, проте створюють для них базу. За оцінками різних джерел, близько 40% ЗСУ – це зв’язківці, логісти, медики, ремонтники тощо. Скільки вони можуть отримувати на місяць, легко перевірити за допомогою онлайн-калькулятора грошового забезпечення. Виходить, що солдат або матрос з вислугою 1-5 років і тарифним розрядом 6 (всього їх 10, 6 – найпоширеніший) після утримання військового збору має «аж» 21 692,95 грн.
Якщо військовослужбовець знаходиться в зоні ведення бойових дій і бере в них участь (або участь у забезпеченні, управлінні), до своїх умовних 20 тис отримуватиме ще 30-170 тис доплати. Але коли перебуває у пункті постійної дислокації у тій же Запорізькій чи Харківській області – жодних доплат.
Військовослужбовці 65-ї ОМБр ЗСУ ремонтують САУ 2С3 «Акація» біля лінії фронту, Запорізький напрямок, 24 квітня 2025 р.
Скажімо, бригада вийшла на відновлення і знаходиться в районі відведення. Тоді 21 тис. грн. – це і є нормальна зарплата рядового піхотинця, пояснює LB.ua джерело у командуванні одного з видів ЗСУ. І у офіцера – не набагато більша. Так, старший лейтенант-зв’язківець має зарплату 23 тис і при виконанні бойових (спеціальних) завдань – доплату. А якщо він не скерований наказом для виконання таких завдань і знаходиться в ППД або на відновленні десь в Полтаві чи Гайсині – молодший офіцер отримує зарплату продавця-консультанта АТБ.
Звісно, військові вважають, що давно пора її підвищити. Відрахувати те, що необхідно на потреби родини і якісь мінімальні самого бійця – і майже нічого не залишається.
«Розуміємо, що це складне питання з погляду на держбюджет і хтозна, наскільки реально збільшити грошове забезпечення», – зауважує наш співрозмовник.
Тим більше, що згідно закону, якщо піднімати тарифи чинним військовослужбовцям, то автоматично треба робити перерахунок і військовим пенсіонерам. 100% ВВП країни вже йде на забезпечення війська, але підвищення дуже назріло.
Бо навіть ті, що безпосередньо беруть участь в бойових діях, не мають доплати 100 тис грн на місяць: пробув на позиціях два дні – і отримав пропорційно всього за два дні бойових. А за ті два дні з людиною все що завгодно може статися.
Але тут мова про мотивацію і престижність професії, наголошує офіцер. Якщо якийсь охоронець магазину має більшу зарплату і при цьому завжди ночує вдома, має вихідні і зовсім не польові умови праці, то виходить певна соціальна несправедливість.
«Військо зараз намагається проводити рекламні кампанії, залучати людей через рекрутингові центри, але без належної фінансової підтримки держави вкрай важко зацікавити потенційних новобранців», – визнає він.
«Перун» вважає, що масовість СЗЧ пов’язана теж, зокрема, з матеріальним. «Є категорія військовослужбовців, які йдуть в СЗЧ, бо фізично не можуть вже воювати, щоб отримувати більше коштів, але при цьому, як і інші, роками – поза родиною, без вихідних, робочий день ненормований, – пояснює він нам. – А в той же час ухилянт з купленою довідкою має кращі прибутки і повний соцпакет».
Хтозна, з яких саме причин, але явище СЗЧ дедалі масштабується, як видно з відповіді Офісу генерального прокурора на запит «Української правди». У «Єдиному звіті про кримінальні правопорушення» за статтею 407 ККУ (Самовільне залишення військової частини або місця служби) у 2022 році було зареєстровано 6 988 проваджень, у 2023 році – 17 658, у 2024-му – 67 840 проваджень, а за сім місяців 2025 року уже зареєстровано 110 511 проваджень за цією статтею.
Перша хвиля новобранців йшла на патріотизмі і ентузіазмі, але й зарплати були на той момент гідні, каже Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації. Бути військовим на той момент означало йти на крок попереду цивільного ринку праці.
«Та коли відбулися зміни на цивільному ринку (десь в 2024-му це стало очевидно), зарплати військових втратили конкурентність», – говорить він.
А правильно було б, якби штурмові підрозділи отримували не менше (як нині), а більше, ніж виконавці кваліфікованої роботи (айтівці, наприклад) в Києві.
Інший нюанс соціальної несправедливості – нові програми залучення молоді до війська, в них передбачені значні виплати.
«А як же ті, хто прийшли раніше на ентузіазмі і виходу з Сил оборони не мають – хіба що позбувшись рук-ніг? Ті, що підуть на штурми зараз, отримуватимуть за свою роботу значно більше, ніж ті, хто воює вже роками», – пояснює Їжак. Це не можуть не відзначати військові. Яким стабільно потрібне підкріплення мотивації.
«Зараз триває етап, коли проблема нехватки особового складу впирається не в способи мобілізації і не в форми роботи ТЦК, а в проблему, що це – не конкурентна робота – йти на штурм і тримати фронт», – впевнений Олексій Їжак.
Вона має базуватись на патріотизмі, але – в комбінації з гідною винагородою. «Як держава може виявити повагу до громадян, які її захищають? Насамперед – матеріально, потім – високим соціальним статусом», – говорить аналітик.
Формула розрахунку: пошана до форми + заслуги
Не всі 800 тисяч військовослужбовців поголівно мають винагороджуватися однаково великими сумами, зауважує Олексій Їжак, маючи на увазі тил. Головне, щоб ті, хто безпосередньо в бойових діях – стабільно вище певного середнього рівня.Погляд цивільних досить простий: солдат або в зоні бойових дій, або в безпечному тилу, б’є ворога або ж «відсиджується». Героям – премії, решті – що лишилось.
Ролі ж у війську складніше розподіляються, пояснює LB.ua капітан Дмитро «Перун» Філатов. Будь-який бойовий підрозділ відсотків на 40 складається з бойових посад – це піхотинці, які виконують завдання на ЛБЗ.
«Укомплектованість цих посад нараз може становити, скажімо, 20%. Тобто відсотків вісім від загальної маси – це ті, хто б’ється на позиціях», – розповідає він.
Решта посад розподілені між бойовим забезпеченням і тиловим. Бойове – це артилеристи, пілоти дронів, танкісти – всі, хто не піхота, але виконують бойові завдання і теж належать до більш-менш фінансово захищеної категорії, бо мають доплату 100 тис грн.
І є тилові посади – начальники складів, солдати батальйону матеріального забезпечення, які розвантажують чи возять продукти тощо. Механіки, які ремонтують техніку, пошкоджену ворогом, щоб не відправляти її в рембати, а якомога швидше відновлювати своїми силами.
«У нас в полку такий порядок: коли люди отримали поранення і стали обмежено придатними, можуть служити тільки в ТЦК тощо, ми їх дуже поважаємо, бережемо і пропонуємо їм тилові посади», – розповідає «Перун».
Таких тиловиків, без яких армія не може воювати взагалі – 30%. І виходить, що вони й отримують 20-27 тис грн на місяць (залежно від посади). «Хоча люди проявили себе в боях, поклали своє здоров’я на захисті Батьківщини і, як і інші, роками не бачать своїх родин», – каже командир 1-го ОШП.
Капітан Філатов не погоджується з прямолінійним поділом на штурмовиків-тиловиків. Каже, навіть на тиловій посаді людина 100%-во виконує завдання, поставлені їй державою. Хоч би й в Ужгороді, який часто згадують як приклад глибокого тилу і навіть жартують про «ужгородський котел». Військовослужбовець там займається мобілізацією або підготовкою особового складу, що вкрай необхідно війську.
«Знаходиться в одному з цивільними середовищі, але ці ж цивільні ще й фокусують на ньому негатив – мовляв, насильно в армію заганяєш», – говорить командир полку.
І виходить, поліцейським зарплати підвищують, а військові – і так добре заробляють (люди ж приписують усім ті 100 тис). Та це мірило вже не актуальне, міркує Перун. «Якщо військовим дати вибір – продовжувати військову кар’єру чи ні, я впевнений, з тилових посад піде 80%, – каже він. – Навіть і в тому ж Ужгороді, бо 20 тисяч – давно несуттєво в Україні».
Де взяти гроші на військо
Наприкінці липня народний депутат Руслан Горбенко розповідав в ефірі Вечір.LIVE, що уряд спільно з Верховною Радою вже розглядають можливість значно підвищити зарплати військовим, які проходять службу в тилу. Мовляв, ініціатива обговорюється на найвищому рівні як реформа стандартів оплати, наближення до рівня країн НАТО. Так, за словами Горбенка, нинішній рівень зарплат у тилу є несправедливим (насамперед – порівняно з винагородами військових на передовій, які можуть сягати 100-200 тис. грн). Але ж військовослужбовці й в тилу виконують важливі завдання, пов’язані з логістикою, координацією, забезпеченням, навчанням новобранців та технічним обслуговуванням.
До слова про навчання – в травні Тарас Чмут, голова фонду «Повернись живим», говорив в інтерв’ю ТСН, що якість БЗВП не може бути високою, зокрема, через дефіцит інструкторів: на кожного може припадати по 50-60 слухачів. А інструкторів не вистачає, бо «заробітна плата, непрестижність служби, високі навантаження і служба в тилу накладає свій відбиток бюрократії». Багато класних фахівців може б і хотіли вчити поповнення, але коли дивляться на рівень грошового забезпечення… «Чим ви його мотивуєте їхати в тил?» – так пояснював Чмут.
Спробу дещо покращити ситуацію вже зробили. 29 липня президент затвердив зміни до законодавства, які додали до списку посад, що мають право на щомісячну надбавку від 15 до 30 тисяч гривень, керівників і викладачів-інструкторів у навчальних центрах, підрозділах і вищих військових навчальних закладах.
За словами Горбенка, планується підвищення мінімальних окладів:
для рядового складу – до 50 тисяч гривень;
для сержантів – не менше 70 тисяч гривень;
для молодших офіцерів – від 75 до 80 тисяч гривень.
До стандартів НАТО ще неблизько, бо у військових Альянсу мінімальна зарплата стартує від 2300 євро. Але вже – щось.
Бійці Третьої штурмової, квітень 2024 року, Київ.
Якщо, звісно, таке рішення ухвалять. Роман Костенко, член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки, каже LB.ua, що в комітеті наразі не опрацьовують жодних законопроєктів щодо підвищення зарплат військовим і робота в цьому напрямку не ведеться. Можливо, інші депутати мають такі напрацювання, припускає Костенко, але комітет мав би дати їм власну оцінку.
«Ніяких напрацювань в комітеті немає і ніяких заявок від уряду теж не заходило. Та й це не зовсім питання ВР: зараз уряд має всі повноваження самостійно (за наявності бажання і ресурсів) регулювати, кому скільки платити», – пояснює депутат.
Парламент може виділити кошти з бюджету, встановити надбавки окремим категоріям, та в цілому уряд може впоратися й сам. За інформацією Романа Костенка, в уряді таки думають про те, як відкоригувати зарплату певним категоріям військовослужбовців.
«Нам ще нічого не показували. Наскільки знаю, є мінімум два варіанти, як вони хочуть це зробити, але збираються спочатку доповісти президенту, тоді стане відомо більше деталей», – каже політик.
Так чи інакше, вільних коштів на це немає і доведеться з інших напрямків, програм забрати і скерувати, визнає він. Можливо, як тоді, коли Верховна Рада вилучила «військовий» ПДФО у громад на користь бюджету у 2023-му. Бо наразі 80% військового бюджету країни і так йде саме на утримання військовослужбовців. «Не вистачає навіть на закупівлю боєприпасів. Не знаю, де уряд збирається взяти і як розподілити ті кошти. Але пам’ятаємо, президент якось заявляв, що хоче просити наших партнерів знайти такі можливості для підвищення зарплат військовим», – говорить Костенко.
нардеп Роман Костенко
На його думку, на 20 тисяч боєць не те що родину, а й свої потреби ледве забезпечить, а мінімальна зарплата солдата – хоч в ремонтника в тилу, хоч на бойовій посаді – має стартувати з 50 000 грн, до яких плюсуватимуться відповідні доплати. «Чи треба підвищувати – однозначно так, чи є на це кошти в уряду – поки нема. Навряд це питання вирішиться цього року – ми не знаємо, як і ті зарплати, що вже визначені, доплатимо», – говорить Роман Костенко.
Не випадково пішли розмови про те, щоб частину допомоги від західних партнерів використовувати для грошового забезпечення Сил оборони, вважає Олексій Їжак. Хоч це й не за правилами міжнародної політики, міжнародної безпеки – утримувати збройні сили чужої держави. «Такої практики не існує, це складне питання, але раз воно обговорюється – ми підійшли до його розв’язання, – каже він. – Не можна знову спустити все до рівня голого ентузіазму».
З огляду на економічне становище зрозуміло, що надмірно високих зарплат військовим Україна собі дозволити не може, визнає Дмитро Філатов. Але людина у війську – незалежно від посади – повинна мати сьогодні оклад не нижче 40 000 грн, переконаний він.
«Коли чоловік розуміє, що не може забезпечити базові потреби своїх дітей, це дуже тисне морально, – каже командир 1-го ОШП. – Держава позбавила його свободи вибору і сам заробити більше він, поки служить, не може».
Джерело: Зарплата нашого оборонця: скільки слід платити за захист України
