Академія була в Макіївці, тож я щодня катався туди-сюди на автобусі. Одного дня їхав довшим маршрутом, через Донецьк, і як завжди дивився у вікно, аж раптом на одному з будинків на Київському проспекті побачив яскравий малюнок. Я навіть не встиг роздивитися, що ж там зображено, але мене дуже вразив цей несподіваний контраст кислотних кольорів із сірою забудовою. Я тоді вже потроху малював і подумав, що хочу спробувати створити щось схоже.
Це був 1999 рік, і за відсутності інтернету натхнення доводилося шукати десь-інде. Пам’ятаю, як по телевізору йшов серіал про американських копів, які каталися на велосипедах вулицями якогось Малібу та ловили злочинців. В одній із сцен ці копи проїжджали повз паркан, розмальований різними графіті, і та картинка мені дуже сподобалась. Звісно, зафіксувати її я тоді не встиг, але потім знайшов, як це зробити. Серіал повторювали вночі, тож поставив таймер запису на відеомагнітофоні, а потім переглядав відео, ставив його паузу й щось перемальовував. Так і відбулося моє знайомство з цією субкультурою. Один малюнок на стіні та два кадри із серіалу – все, що я тоді мав по темі графіті.
Малювати на вулицях я починав сам, але згодом до мене приєдналися ще троє приятелів. Так і народився наш робочий, художньо-пролетарський, колектив «Добрі люди».
Творча група «Добрі люди», спільне фото під час роботи над муралом, Донецьк, 2012.
Джерело: «Зростали, як квіти в пилу». Донецьк і Ясинувата очима художника Олександра Гребенюка (Graph0man)
