Що змінилося і чому саме зараз
У листопаді 2024 року Верховна Рада внесла зміни до Сімейного кодексу України. Відтоді саме громади отримали повноваження вести облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також кандидатів в усиновлювачі. Але потрібен був чіткий механізм, як усе це працюватиме. Тому у травні цього року Уряд ухвалив постанову №528, яка визначила детальний порядок дій служб у справах дітей на місцях.
До цих змін процедура відбувалася через райони. Саме там зосереджувалася вся інформація про дітей, які очікують на усиновлення, туди мали звертатися майбутні усиновлювачі, щоб стати на облік та усиновити дитину.
Тепер же саме громада відповідає за дітей, яким потрібна нова сім’я: вона їх виявляє, забезпечує їхні права, інтереси та потреби. Саме на рівні громади, а не РДА, тепер ведеться облік дітей, які можуть бути усиновлені, формуються та зберігаються особові справи кандидатів в усиновлювачі, видаються направлення на знайомство з дитиною, готуються висновки про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, а також здійснювати нагляд за дотриманням прав дітей після їх усиновлення.
Досі громади не мали належного впливу
Упродовж багатьох років ситуація виглядала досить парадоксально: громади відповідали за добробут і захист прав дітей, які жили на їхній території, але ключові рішення щодо усиновлення ухвалювалися районними держадміністраціями. Це призводило до складностей у координації, затримок, а іноді – до ситуацій, коли громада дізнавалася про усиновлення дитини вже постфактум. Передача повноважень дозволяє усунути ці недоліки. Тепер громада має всі інструменти, щоб діяти швидко й ефективно та реалізовувати право дитини на сім’ю.
Виконавчі органи сільських, селищних рад вже давно мають повноваження встановлювати опіку, піклування, передавати дітей під патронат. Функції з усиновлення передані громадам як наступний етап децентралізації, бо саме вони ближчі до людей і можуть забезпечити більш швидкі та зважені рішення.
Що змінюється для кандидатів в усиновлювачі
Формально на шляху кандидата майже нічого не змінюється — ті ж самі етапи й процедури. Але тепер усе відбувається значно ближче і простіше: замість поїздок до районного центру людина звертається безпосередньо у свою громаду.
Від першої консультації й до моменту усиновлення її крок за кроком супроводжують ті самі спеціалісти, які добре знають і дитину, і сім’ю.
Це означає більшу доступність, швидшу реакцію та реальну персоналізовану підтримку — без зайвої бюрократії і з максимальною увагою до людей.
Водночас підвищуються і вимоги до усиновлювачів. Наприклад, тепер усиновлювати дитину не можуть громадяни, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі та отримали за це адміністративне стягнення. Також не можуть бути усиновлювачами громадяни держави-агресора чи держав, щодо яких Україна застосувала секторальні санкції, або ті, хто перебуває у шлюбі з такими особами. Крім того, через війну усиновлення тимчасово не проводиться у громадах, де тривають активні бойові дії. Усі ці вимоги спрямовані на те, щоб дитина зростала у безпечному середовищі, де виключені ризики насильства чи будь-якого негативного впливу.
Навіщо це потрібно дітям
Для дітей це шанс швидше знайти своїх батьків. Громади вже прийняли справи від районів і тепер мають повну картина: скільки дітей потребує родини, чи є у них родичі, які здатні про них дбати, хто з кандидатів в усиновлювачі готовий подарувати свою сім’ю і як рухається процес. Рішення ухвалюються там, де дитина живе, де її знають і можуть оперативно реагувати.
Це робить систему більш гнучкою і здатною не просто адмініструвати процес, а активно впливати на нього – заохочувати людей до усиновлення, надавати їм об’єктивну і повну інформацію про дітей, підтримувати у період адаптації та створювати умови, щоб дитина росла щасливо – у новій сім’ї й у своїй громаді.
Фокус – на дитині
Передача повноважень – це ще один крок у реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні. Вона змінює логіку: тепер не райони «десь там», а громада – люди, які бачать дитину щодня, – вирішують, як підтримати її шлях до родини.
Джерело: Не спостерігати, а вирішувати: повноваження з усиновлення передано громадам
