У ніч на 13 серпня підрозділи ракетних військ і артилерії, Сил безпілотних систем ЗСУ та Головного управління розвідки Міністерства оборони України вдарили по нафтоперекачувальній станції «Унеча» в Брянській області РФ.
Операція «Унеча»
У середу, 13 серпня, українські дрони атакували одну з найпотужніших нафтоперекачувальних станцій у Росії. Стратегічний об’єкт розташований неподалік міста Унеча Брянської області. До українського кордону звідти менш ніж сто кілометрів. Факт ураження офіційно підтвердив Генеральний штаб ЗСУ.
Нафтоперекачувальну станцію атакувала кілька безпілотників — пролунала серія вибухів, здійнявся високий стовп вогню й диму. Пожежу не могли загасити кілька годин. Цей об’єкт є власністю російської корпорації «Транснефть», що працює як на експорт ресурсу за кордон, так і на потреби російської оборонної галузі. Йдеться про забезпечення пальним підрозділів армії РФ.
«Удари по нафтоперекачувальних станціях набагато ефективніші, ніж атаки по НПЗ. Нафтопереробних заводів у них багато, щоб завдати серйозної шкоди, треба зупинити хоча б 20. А якщо знищити нафтоперекачувальну станцію, то ефект значно кращий», — вважає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Водночас експерт зазначив: достатньо уразити лише п’ять-шість таких станцій — і російська нафтопереробка завмре. За таких умов можна також на певний час зупинити і експорт російської нафти.
У Генеральному штабі ЗСУ говорять про ураження підпірної насосної станції. Але руйнування виявилися більшими, хоч Росія і намагається приховати наслідки атаки в Унечі. Аналіз супутникових знімків свідчить, що на об’єкті справді вирували масштабні пожежі. Найпевніше поруйновані адміністративні будівлі, система трубопроводів та одразу дві насосні станції.
Супутниковий знімок нафтоперекачувальної станції “Унеча” до ураження
“Унеча” після ураження
Об’єкт неподалік Унечі під атакою вже втретє, однак у попередні рази настільки серйозних наслідків не фіксували. Станція могла прокачували до 60 млн тонн нафти на рік. На її території відразу 16 великих резервуарів.
Цей об’єкт відіграє ключову роль для функціонування майже 10 тис. кілометрів трубопроводів. Причому йдеться про інтереси не лише РФ. По-перше, через станцію неподалік Унечі транспортували нафту на експорт Балтійським морем. По-друге, завдяки цьому об’єкту постачали в Білорусь і Угорщину.
Під питанням російський нафтовий експорт через Балтику
Станція неподалік Унечі забезпечує прокачування нафти до Усть-Луги. Це один з найбільший російських портів на Балтійському морі. Через нього РФ експортує приблизно 20 % обсягів танкерної нафти.
Зупинка цього порту стратегічно важлива для України. Доходи від експорту російської нафти досі залишаються головним джерелом фінансування війни. Українські дрони вже кілька разів успішно атакували порт в Усть-Лузі, на початку року завантаження нафти навіть зупиняли. Але цей об’єкт занадто далеко від кордону з Україною, тому збільшити ефективність ударів складно.
Наслідки атаки українських безпілотників по російському нафтовому порту Усть-Луга.
«З портів на Балтійському морі відходять 50 % російської експортної нафти. Це насправді дуже серйозна артерія. А зараз яка ситуація? Вони не можуть переробляти її, намагаються цю нафту швидше кудись продати. Утворюється надлишок. Це автоматично буде впливати на ціну, доводиться давати значні знижки», — припускає фахівець галузі енергетики Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп.
Нова істерика Віктора Орбана
Перекачувальна станція неподалік Унечі також забезпечує транспортування нафти трубопроводом «Дружба» до Угорщини. За розрахунками аналітиків Центру Разумкова, цим маршрутом щодня проганяють 35 тис. тонн ресурсу.
Для угорської влади ці постачання критично важливі: Будапешт отримує від Москви знижки на нафту, переробляє її і так отримує прибуток. А ще тримає ціни на бензин і солярку на одному з найнижчих рівнів серед країн ЄС.
Постачання до Угорщини повністю не зупинилися, немає офіційної інформації і про зменшення обсягів прокачування. Але Будапешт знову взявся погрожувати Україні. Угорська влада називає постачання нафти з РФ справою національної безпеки. Глава МЗС Петер Сіярто натякнув, що Будапешт може заблокувати електропостачання Україні. Фактично кожен третій імпортний кіловат надходить з угорського напрямку. Та погрози Будапешта порожні: уряд не може впливати на діяльність оператора мереж країни, інакше отримає нову порцію проблем з Брюсселем, бо це суперечить законодавству ЄС.
Частина трубопроводу «Дружба» проходить територією України. Угода про транзит чинна до 2030 року. Українська влада не розриває контракту, попри численні провокації Угорщини. Скажімо, торік влітку уряд Віктора Орбана звинуватив Київ у зупинці транзиту. Причиною відвертої брехні угорців стали українські санкції проти російської компанії «Лукойл». Тоді Орбан блокував виділення понад 6 млрд євро від ЄС для закупівлі озброєння для України.
Одна з ділянок трубопроводу «Дружба» в Україні
Зрештою виявилося, що Україна не те що не зупиняла транзит, постачання, навпаки, зростало. Угорська влада офіційно так і не перепросила за наклеп.
Транзит російської нафти до Угорщини не приносить значних доходів Україні. Йдеться приблизно про 200–300 млн доларів на рік, натомість Росія за рахунок експорту до Угорщини та Словаччини вторговує значно більше — понад 6 млрд доларів.
«Це найприбутковіший маршрут постачання для російських нафтових компаній. Європа близько, доставка триває буквально кілька діб. А ось для того, щоб перевезти таку саму кількість нафти в Китай чи Індію, треба 30-40 днів», — пояснює Володимир Омельченко.
Під ударом білоруська нафтопереробка
На території Білорусі, у Мозирі, трубопровід «Дружба» розділений на дві гілки: північну та південну. Однією нафту качають до все тієї самої Угорщини, а іншою її транспортують на два білоруські НПЗ. Скільки саме російського ресурсу отримує Білорусь — невідомо, цю інформацію в Мінську називають державною таємницею.
Самопроголошений очільник Білорусі Олександр Лукашенко жодним чином не відреагував на удар українськими дронами про станції в Унечі. Білоруська пропаганда також змовчала. Постачання російської нафти на білоруські НПЗ життєво важливе для режиму в Мінську, це один зі способів заробітку і відмови від імпорту бензинів і солярки. Вигідна така співпраця і Росії. З одного боку, Кремль має ще один ринок для збуту, з іншого — РФ закуповує в Білорусі перероблене пальне. А доставляти нафту до Білорусі іншими шляхами, скажімо, залізницею, значно повільніше й дорожче.
Мозирський НПЗ
«У Білорусі є альтернативні маршрути, але вони не можуть замістити повні обсяги, що прокачуються через “Дружбу”. Чим важливий НПЗ у Мозирі? Це переробка нафти, яка здебільшого у вигляді бензинів та дизпалива повертається в Росію. А там ситуація на паливному ринку дуже непроста», — пояснює директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко.
А втім, білоруські нафтопереробні заводи останніми роками перебувають у глибокій кризі. До 2022-го головним ринком збуту для них була Україна. Працюють і західні санкції, які відрізали Білорусь і Росію від провідних світових технологій. Скажімо, торік через буревій зупинявся Мозирський НПЗ. Наслідки були настільки потужними, що виробництво досі до кінця не відновили.
Додають проблем і постійні затримання силовиками керівників заводу. Офіційно — через підозри в корупції, але, ймовірно, головна причина — розподіл сфер впливу. Мозирським НПЗ спільно володіють уряд Білорусі та російська компанія «Славнефть».
Нова хвиля ударів по російських НПЗ
Уряд РФ продовжив заборону на експорт бензину до кінця вересня. Рішення ухвалили не екстреному засідання спеціального штабу. Ситуація на російському ринку пального значно погіршилася з початку літа. Попит стабільно зростає. А от пропозиція скорочується, серед причин — відновлення ударів українськими дронами по НПЗ у Росії. До заборони приблизно кожен десятий літр виробленого у РФ бензину йшов на продаж за кордон.
«Російський дефіцит — це щось дивне і нелогічне. Бо країна, яка видобуває 520 млн тонн нафти, половину з них переробляє. А нестача у них була і до 2022 року. Удари по НПЗ лише посилюють їхній внутрішній бардак», — вважає аналітик консалтингової компанії «Нафторинок» Олександр Сіренко.
З початку серпня ціни на бензин у Росії подекуди зросли на третину. Події цього літа дуже нагадують російську паливну кризу 2021 року, коли пальне зникало із заправок, а його ціна зростала шаленими темпами.
З початку року на інфраструктурних об’єктах нафтової галузі Росії сталися понад 70 інцидентів, як наслідок, щомісячний експорт російської нафти знизився на 10 %, і він спадає з кожною новою атакою по НПЗ.
Максим Білявський
«Масштаб цих подій вражає. Сукупна порушена потужність сягнула понад 437 млн тонн — це більше, ніж уся встановлена переробна потужність ворога, і зіставно з комерційними запасами нафти в США», — підрахував енергетичний фахівець, кандидат технічних наук Максим Білявський.
За перші два тижні серпня українські дрони атакували щонайменше шість російських НПЗ. Щоправда, не всі вони зупиняли роботу, вийшла з ладу лише половина.
Під атакою в серпні були також два найпотужніші НПЗ Росії — Рязанський і Волгоградський. На них постачають приблизно десяту частину обсягу нафти, що йде на переробку.
У вересні сезонний попит на пальне знизиться, що може зменшити і ціни на пальне. Однак завадити стабілізації ситуації в РФ можуть нові атаки безпілотників. Якщо дрони й надалі вражатимуть саме установки первинної переробки нафти й інше унікальне обладнання, то й заводи зупинятимуться. А відновлювати їх росіянам стає дедалі важче через санкції.
Джерело: Ще краще, ніж удари по НПЗ. Україна знайшла вразливе місце російської нафтопереробки
