Точка опори
Такою точкою опори Чернівці стають не вперше. На початку двохтисячних тут зустрічалися тодішній президент України Леонід Кучма та його румунський візаві Іон Ілієску. У 2003 році ця зустріч увінчалася підписанням угод про українсько-румунський державний кордон, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань.
Президент України Леонід Кучма та президент Румунії Іон Ілієску під час зустрічі
Іон Ілієску, тодішній румунський лідер буквально цими днями пішов із життя, залишивши по собі неоднозначну спадщину. В історію він увійшов як символ «украденої революції» та уособлення вправності старих еліт приміряти нові костюмчики, залишаючись вірними старій системі.
Через понад 20 років зустріч представників трьох держав у тому ж самому місті відбулася не просто між головними дипломатами трьох держав, а між представниками умовно «нових» політичних еліт, які у різній мірі у своїх країнах протистоять реваншу старої номенклатури, до якої належав Ілієску та його соратники, які нині ведуть боротьбу за повернення позицій.
Ця політична боротьба загострюється на тлі російської агресії проти України. Саме у цьому контексті «попередники» у всіх трьох країнах бачать для себе вікно можливостей, прагнучи повернутися у гру, використовуючи кризу як трамплін. Й нині така стратегія найяскравіше проглядається у передвиборчому контексті Республіки Молдова.
Міністерка закордонних справ Румунії Оана-Сільвія Цою під час візиту до Школи супергероїв при Національному інституті раку, Київ, 7 серпня 2025 року. Х / Toiu Oana
«Ми також обговорили ситуацію в Республіці Молдова, пов’язану з гібридною війною з боку Росії. Румунія теж стала мішенню таких атак – зокрема під час минулих президентських виборів. Позиція Румунії незмінна: чітка підтримка прагнення України та Республіки Молдова до вступу в Європейський Союз», – заявила у Чернівцях міністерка закордонних справ Румунії Іоана Сільвія Цойю.
Монетизація європейських цінностей
Згадка очільниці румунського МЗС про гібридну атаку на Румунію чудово підсвічує обидві чернівецькі зустрічі. Сьогодні пані Цойу, звісно, має на увазі втручання Росії у перший тур торішніх президентських виборів (скасований Конституційним судом), за підсумками якого лідирував Келін Джорджеску.
Але попри втручання Росії у виборчий процес залишається недооціненим і факт зв’язків Джорджеску з старими румунськими елітами, зокрема із командою того самого Іона Ілієску, який приїздив у Чернівці із схожою місією понад 20 років назад. І цей вимір проливає значно більше світла на плани, які він і політичні кола, що за ним стояли, могли б мати у разі приходу до влади.
На початку 2000-х, у розпал другої каденції Ілієску, Джорджеску входив до керівництва підконтрольної уряду «громадської» структури – Федерації місцевих влад Румунії (Federația Autorităților Locale din România, FALR). Її сенс був простий і цинічний: європейські фонди, які тоді, напередодні вступу до ЄС, заходили в країну, мали опинитися у правильних, «своїх» руках.
Тому євроінтеграція й перетворилася у поле бою. І справа тут не в недотриманні європейських стандартів, не у зраді цінностей і навіть не в «диктатурі», в чому представники старої номенклатури звинувачують своїх політичних опонентів – учора в Румунії, сьогодні в Молдові, а завтра, без сумніву, й в Україні. Справжнє питання – у доступі до європейських фондів, які от-от наповнять корита, від яких історія їх уже відсунула.
У Чернівцях глави МЗС України, Молдови та Румунії підписали спільну заяву за результатами зустрічі.
План «Дністер» 2.0
Москва підтримує цих політиків зовсім не випадково. Одне з них – це інфільтрація ще за радянської доби агентів впливу у політичні рухи з високою легітимністю та ідеями, на які існує потужний суспільний запит. І ця стратегія й донині залишається незмінною (як і деякі агенти).
Колишній голова румунської спецслужби комуністичної доби Іон Міхай Пачепа, який у кінці вісімдесятих утік і отримав притулок у США, у своїй книзі «Червоні горизонти: злочини, корупція і спадок чаушистів» писав, що задовго до антикомуністичної революції 1989 року Москва готувала в Румунії переворот. Його метою була заміна диктатора Ніколає Чаушеску на більш керованого Іона Ілієску, який власне і став першим румунським президентом після повалення диктатури.
Однією з причин було те, що Чаушеску настільки втратив підтримку народу через свій авторитарний стиль управління, що поставив під загрозу сам режим – і саме це найбільше непокоїло Москву. «Кремль також боявся, що послаблення у румунській політиці розбурхає прагнення населення Республіки Молдова до возз’єднання з Румунією, і цей націоналістичний спалах, без сумніву зачепить, інші радянські республіки», – пише автор.
Генсек компартії Румунії Ніколає Чаушеску з дружиною Єленою Чаушеску.
Пачепа стверджував, що план Кремля із захоплення влади в Румунії полягав не просто у піднесенні Ілієску, а у глибокій інфільтрації своїх людей у розвідувальне середовище та створенні підконтрольного «націоналістичного» табору, який би забезпечував потрібну підтримку – і всередині країни, і за її межами. Фінальним етапом мало стати звернення маріонеткового керівництва до Кремля з проханням ввести війська «для стабілізації ситуації».
Усе це можна було б списати на конспірологію ображеного на життя контррозвідника, якби не численні збіги з реальним політичним ландшафтом регіону і діями окремих політиків, які відтворюють написане у вісімдесятих роках майже слово в слова.
Чергова спроба
З українського погляду Румунія виглядає як історія успіху – і в контексті євроінтеграції, і вступу до НАТО, і у відносинах зі складними сусідами на кшталт Угорщини, і в протидії російським впливом на виборах 2024 та 2025 років. Але насправді все не так однозначно. Розуміння саме румунських провалів, а не моментів гордості, – ключ до успішної регіональної співпраці та євроінтеграції як Молдови, так і України.
Сама ідея європейської інтеграції та «геополітичне вікно можливостей», як це цинічно, але влучно назвала це Мая Санду у 2022 році, подаючи заявку на вступ до ЄС слідом за Україною, – насправді не перший шанс для Молдови та України вирватися з пострадянського простору.
У Чернівцях глави МЗС України, Молдови та Румунії підписали спільну заяву за результатами зустрічі.
Разом з тим регіональний вимір реальних змін не менш важливий за геополітичні обставини. Зустріч у Чернівцях є надзвичайно обнадійливою подією, але водночас і тривожним нагадуванням: симулякри, розмножені ще радянською владою – живі і готові імітувати будь-який політичний процес заради впливу і, звісно, грошей. І ризик «вкраденої революції», коли старі еліти з новими вивісками знову мітять за ті самі столи у Чернівцях, зберігається досі.
Джерело: Чернівецькі привиди старих еліт на тристоронній зустрічі Одеського трикутника
