Як все починалось: Брно 1999 рік
«Дебати — основа парламенту. Бо парламент походить від французького слова парле», — каже сучасний чеський письменник Зденек Папоушек. І цими словами він розпочинає перший день літературних зустрічей у Львові десятого ювілейного транскордонного фестивалю “Місяць авторських читань”. У невеликому, затишному дворику театру Лесі гамірно. Люди поволі заповнюють простір камерної зали. Хтось зустрічає тут своїх старих, добрих знайомих, Дехто зосереджено на самоті чекає початку дійства. Серед присутніх багато дипломатів, знаних європейських літераторів, перекладачів, видатних людей культури. Водночас це місце створює відчуття спільного, домашнього двору, де кожен почувається своїм. І де щоразу виникає новий погляд на культуру наших країн-сусідок або оптика, яка не було очевидна спочатку. На сцені театру світло яскравих прожекторів неквапливо тліє, залишаючи у фокусі підсвічені людські обличчя.
Все почалось у 1999 році. Тоді у чеському місті Брно відбулися перші літературні зустрічі чеських авторів, а пізніше перетекли в один з найбільших літературних фестивалів Центрально-Східної Європи. Ідейними натхненниками тоді були Петр Мінаржік та Павло Ржегоржік — директори чеського видавництва «Вітряні Млини». Згодом будувати літературні мости та, перш за все, міжнародну культурну дипломатію в контексті чесько-українських відносин взялась Луціє Ржегоржікова — дипломатка, колишня директорка Чеського центру в Києві, дослідниця україністики. З того часу «Місяць авторських читань» став мандрівним фестивалем, який подорожував містами та країнами, об’єднуючи навколо себе нові контексти літературного середовища, викристалізовуючи свою структуру та зміст, і врешті ставши одним із важливим міжнародним культурним мостом центрально-європейської літератури.
Острава – Вроцлав – Кошиці – Братислава – Тренчин – Прешов – Львів— таким є маршрут авторських читань. Власне зі Львова і розпочалась десятилітня історія однієї з найбільш довготривалої літературної події в Україні. У 2015 році Україна приєдналась до фестивальної мапи, ставши повноцінним партнером та співорганізатором фестивалю. За весь цей час Львів відвідало понад 100 українських і 257 закордонних письменників та письменниціь з восьми країн світу: Іспанії, Грузії, Туреччини, Румунії, Унорщини, а також Чехії, Словаччини, Польщі.
Письменник Андрій Любка та модераторка розмови Євгенія Нестерович
Близько 50 українських авторів та авторок змогли відвідати всі закордонні міста у межах фестивалю протягом його десятилітньої історії. Фестиваль має дві лінії: одну презентує почесний гість, а це 31 автор, другу — письменники з Чехії, Словаччини, Польщі, України. Щодня відбувається два читання під час якого письменники читають уривок свого тексту. Якщо йдеться про іноземних авторів, то крім автора, є ще перекладач, який синхронно або послідовно перекладає усю зустріч. А після розмови уже перекладені тексти іноземних авторів транслюються на загальному екрані, що в залі.
Література довготриває і не перестає
Філософія МАЧу передусім в тому, що він відбувається в один і той самий період — щорічно у липні, не змінюючи свого ані часового простору, ані початкової концепції. Він оповідає про травми минулого, про диктаторські режими і про те, що імперії завжди руйнуються однаково. Про спільний біль. І тиху радість того, щоб переосмислювати минулий досвід. Кожна метафора тут резонує, показуючи певний орієнтир через слово, звук, текст. Подорож «Місяця авторських читань» є не лише фізичною. Якщо відвідати усі події, а це 31 день читань, навіть не виїжджаючи за межі міста, можна відчути як присутність літератури, її живих голосів авторів переносять тебе до різних часових, історичних, географічних просторів та контекстів, залишаючи площину для власної уяви.
Письменник Томаш Форро та документаліст Іржі Пасз, модерує Єва Райська
Винятковість і унікальність «Місяця авторських читань» також і в тому, що це не лише про літературу, хоча вона є магістральною у загальній концепції фестивалю. За всі десять років існування МАЧ змінив три локації. Спершу була культова Дзига. Далі мандрівний фестиваль перемістився у галерейну залу театру ім. Лесі Українки. Кінцевою локацією стала камерна сцена цього ж театру.Все частіше письменники перетворюють свої літературні читання на живий перформанс, коли поезія перетікає у коротку мізансцену, а глядач стає учасником дійства. Ідея про те, що літературні читання повинні відбуватись саме у театрі, була насамперед ініційована чеськими партнерами і ця синхронізація місць стала провідним задумом повторення.
Концепція ландшафту міста — була ще однією ключовою ідеєю для організаторів. Йшлось про, так звані, «другі» міста. Не шумні мегаполіси, столиці чи центру скупчення глобальних культурних ініціатив, а ті, де життя протікає більш повільно. У 2015 році таким містом став Львів.
Бути амбасадорами сусідніх країн
Григорій Семенчук — засновник та директор Місяцю авторських читань у Львові, голова Мистецької ради «Діалог», письменник, музикант та культурний менеджер міркуючи про фестиваль, каже, що йому найперше важливо тяглість події. Літературна подорож, протяжністю у понад 10 років, сформувала не лише відповідальне культурне середовище, але зуміла побудувати напрацьований механізм міжнародної культурної дипломатії та дієвих інструментів впливу. Створила культуру амбасадорство своїх країн через літературу.
«МАЧ — це майданчик, який взаємно популяризує літератури різних країн: Чехії, Словаччини, Польщі. Звісно, і України. Водночас, це платформа, де розвиваються творчі зв’язки між країнами та їхніми літературами і з чого виникають не лише літературні проєкти, але й інші».
засновник та директор фестивалю Григорій Семенчук
Григорій був знайомий з Луціє Ржегорікою ще задовго до народження «Місяця авторських читань». Вона на той час займалася перекладами української літератури, а коли у 2009 році вийшла перша антологія українських авторів у чеському видавництві «Вітряні Млини», постала ідея привезти до Львова ще більше чеських авторів. Пізніше, Луціє Ржегорікова стала директоркою Чеського Центру і разом зі своїми колегами засновниками видавництва «Вітряні Млини» запропонували, аби у 2015 році почесною гостею фестивалю у Чехії стала Україна. Тоді ж на фестивальну мапу додали ще одне місто.
«Львів за своєю інфраструктурою виглядав найбільш привабливо для «Вітряних Млинів», тому цілком логічно, що тут він і народився», – каже Григорій Семенчук і додає, що липень був обраний теж не випадково. Час, коли люди, здавалось би, зовсім не хочуть відвідувати літературні події, бо відпустка, бо спектно, або ще якісь там особисті справи, але попри все, перша едиція фестивалю у Львові десять років тому викликала неабиякий інтерес. З того часу з’явилась потреба продовжувати фестиваль у тому ж форматі — 31 день та щоразу з новою країною як почесною гостею.
Чеська та словацька солідарність з Україною
Початок повномасштабного російського вторгнення змусив поставити МАЧ на паузу, а згодом таки змінити концепцію. У 2022 році «Місяць авторських читань» вперше за свою історію не відбувався у Львові, втім організатори запропонували провести «Ніч української поезії» у Брно, куди поїхало 9 українських поеток, ставши голосом країни, в якій йде війна. Уже наступного року командою було прийнято рішення, що літературний фестиваль повинен тривати, бо вже став важливою традицією міста. Команда була змушена скоротити програму з 31 дня до двох-чотирьох, але це не завадило продовжувати привозити в Україну найкращих авторів та авторок чеської, словацької та польської літератури. Однією з головних підстав того, чому МАЧ повинен тривати було й те, що чеська та словацька спільнота авторів першими виявили бажання поїхати в Україну та на власні очі побачити, що відбувається в країні, яка охоплена великою війною. Змогти стати свідками й водночас мати можливість розповідати правду про війну в своїх країнах. З 2023 року липень у Львові знову став традиційно літературним. Коротшим, але не менш сенсовним.
польська поетка, редакторка, докторка гуманітарних наук Малґожата Лебда
Цьогоріч відбувся десятий ювілейний фестиваль, а його тривала історія показала, що література існує поза часом, і водночас реагує на виклики та кризи, які відбуваються з суспільством та її людьми. Рефлексує на трагедіїї та складні історичні зрізи. Є голосом в час війни. І тих, кого уже немає. Учасниками «Місяця авторських читань» з української сторони у 2025 році стали Галина Крук, Андрій Любка, Світлана Поваляєва та Анатолій Дністровий, а також чеські, словацькі та польські поети, публіцисти та репортери.
Поетка Світлана Поваляєва
Розмаїття жанрів літератури, де є місце для простору та думки, як і для автора, так і для його аудиторії. Де поезія виливається у тілесний перформанс, саморефлексії, в есеїстику, а репортажні історії нон-фікшну стають частиною життя репортера та його героїв, формуючи цілісну мапу голосів та нашарувань.
Біль втрати
Григорій Семенчук уже десять років поспіль перед кожним літературним читанням та офіційним відкриттям фестивалю виходить на сцену, щоб сказати короткі, але завжди потрібні слова привітань. Він не любить довгих затяжних промов, тож після того, як оголошує учасників, непомітно зникає за лаштунки театру. В якийсь момент хтось з чеських поетів кличе його на сцену, щоб разом прочитати свою поезію, і Григорій так само раптово нізвідки з’являється. Так ніби за дверима зали він точно все чує і бачить. Починається імпровізований літературний слем чи то пак перформанс чесько-українських поетів. Григорій пригадує один болючий та емоційно важкий момент, що стався вперше за десять років фестивалю. Коли у 2023 році загинула Вікторія Амеліна, якраз тривав «Місяць авторських читань».
«Було невимовно складно пережити цю втрату. Дуже напружений і непростий момент відбувся в часі фестивалю», — згадує Григорій Семенчук. Вікторія Амеліна була постійною учасницею МАЧу. І тією українською авторкою, яка об’їздила всі міста в межах програми. Але передусім — великою приятелькою фестивального середовища.
Попри те, що «Місяць авторських читань» створює простір для взаємного будування культурних, міжнародних зв’язків, він побіжно синхронно формує професійне середовище перекладачів тієї іноземної літератури, яка переважно в українському сегменті не надто знана чи видатна.
«Якось я дізнався, що одна з наших перекладачок (коли почесним гостем фестивалю була Туреччина) згодом почала викладати у престижному університеті турецьку мову. Вона розповідала своїм студентам про нашу подію. Для мене це було цінно та важливо чути», — продовжує Григорій Семенчук.
Він прагне, щоби МАЧ зберіг свою філософію мандрівного і довготривалого фестивалю, оскільки в Україні майже не існує культурних подій, які б відбувалися більше 10 років поспіль.
«У нас є ще дуже багато незвіданих літератур. Хочеться їх відкривати. А ще якось зібрати перекладені тексти усіх років фестивалю та видати окремою антологією».
Контексти свободи
Частина учасників на МАЧі вперше. Один із таких–чеський письменник сирійського походження Суф’ян Массалема. Він з генерації молодих поетів і є частиною чеської слем-поетичної сцени. Його вірші нагадують плетиво різних світів:узгір’ів та пустирів, що згущаються та бунтують, але завжди провадячи до власних, тихих нуртів.
В передостанній день до подій фестивалю вписується саме життя: молодь вийшла на до пам’ятника Тарасові Шевченку протестувати проти закону щодо НАБУ та САП. До велелюдного натовпу приєднуються учасники МАЧу – чеські та словацькі автори й авторки, котрі щойно завершили свої літературні читання в театрі Лесі, таким чином ще раз стверджуючи наскільки фестиваль вже став “суспільним парламентом”, простором, де соціальні процеси, контекст війни не проходять повз.
Наступного дня, дехто з чеських документалістів, як от Їржі Пасз на фінальній зустрічі заключного фестивального дня принесе з собою картонку з трьома словами. “Хочу в ЄС”. А після Львова він поїде до Харкова, знімати ще один документальний фільм про українське небо. І напише ще одну історію з війни.
Джерело: Місяць авторських читань у Львові: як література 10 років творить міжкультурний діалог
