«Душка» на треку і в строю: історія армійської чемпіонки Тетяни Клімченко

Велогонки на треку виникли в 1870-х роках і набули особливої популярності спершу в Європі, а потім у США.

Попри те, що трекові велоперегони були частиною програми вже перших сучасних Олімпійських ігор 1896 року в Афінах, довгий час це був суто чоловічий вид спорту. Жінки почали виступати в трекових дисциплінах лише з 1988 року.

Головний сержант ЗСУ Тетяна Клімченко — майстер спорту України міжнародного класу з велоспорту на треку, член національної збірної команди України, чемпіонка та призерка Кубків світу (2013, 2014, 2017), призерка чемпіонатів Європи (2017, 2020), учасниця ІІ Європейських ігор (2019), багаторазова чемпіонка міжнародних турнірів та чемпіонатів України.

Тетяна почала займатися велоспортом з 12 років.

— Я уродженка міста Червоноград (тепер — Шептицький. — Авт.) Львівської області. Тренер В’ячеслав Рудько набирав групу, прийшов на урок фізкультури і запрошував усіх займатися велоспортом. Я зацікавилась і лишилась у спорті. Нас тоді багато з класу пішло, але залишилася я одна, — розповідає Тетяна. — Хочу подякувати своєму першому тренеру, який мене привів у спорт і який докладав максимальних зусиль, щоби я росла в ньому.

Тетяна Клімченко у Збройних Силах України з вересня 2017 року, навчалася у Львівському училищі фізичної культури, тренувалася на Навчально-спортивній базі літніх видів спорту у Львові.

— Я спочатку була працівником ЗСУ. А потім вже, у 2017 році, за результатами спортивних досягнень, запропонували укласти контракт. Мені максимально сприяли, моєму розвитку в спорті, оскільки це спортивна база Міністерства оборони України. Там і велотрек є також. Усі умови були створені, щоби я могла займатися, тренуватися, змагатися.

26 лютого 2017 року Тетяна Клімченко здобула золото у скретчі (індивідуальний вид велотрекових перегонів) на Кубку світу в Лос-Анджелесі. Того ж року стала срібною призеркою у скретчі чемпіонату Європи з велоспорту в Берліні (Німеччина). 2020 року на чемпіонаті Європи в болгарському Пловдіві здобула бронзову нагороду.

Голова Львівської ОДА нагородив армійських спортсменів

— Який позивний має чемпіонка з велоспорту на треку?

— «Душка». Він вже з’явився на БЗВП у березні. Правда, мені хотілося його поміняти на «Інтроверт», але я вже сказала, що я «Душка», тому не буду міняти. Може, потім десь колись…

Нині Тетяна Клімченко — курсантка ВІКНУ. Після складання іспитів вона повертається в 33 ОМБр в офіцерському званні:

— Буду нести службу далі як офіцер-психолог ГПСВ (група психологічного супроводу та відновлення. — Авт.).

— Чи допомагає спортивний досвід на службі?

— Те, що лишилося зі спорту, — це дисципліна, порядок, виконання завдань. Ми їздили завжди й жили в багатьох різних місцях. Тут щось аналогічне, тому що теж місця проживання міняються.

— Що найбільше запам’яталося за час, проведений у війську?

— Мені трапляються хороші люди, де б я не була, — компетентні, приємні до спілкування, які можуть допомогти й розповісти, що має бути, як має бути, ввести в курс справи. І взагалі ставлення хороше, — говорить Тетяна Клімченко.

Велогонщиця не впевнена, що зможе професійно повернутись у велоспорт.

— Але в нас є «Дика гонка» — змагання серед військових. Я вже брала участь у них. І планую ще.

Такі змагання допомагають військовим відволіктися, продемонструвати свої вміння і трішки відпочити. Також це настрій, мотивація, єднання і комунікація між військовими і цивільними, популяризація воїна, який тривалий час служить. А ще «Дика гонка» має благодійну мету — збір коштів для допомоги фронту, наближення нашої Перемоги.