«Плети лапті! Затрьохсоть когось, зніми берці, і добий» — росіяни про ставлення командирів

Десантники 82-ї бригади взяли у полон двох окупантів, котрі розповіли про аморальність ставлення російських командирів до свого особового складу.

Матеріал опублікували на Ютуб-каналі 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.

Ворожбит Віталій та Рогонск Олександр — колишні ув’язнені. Родом з Приморського краю рф. У полон потрапили з 39 бригади окупантів. І уже на полігоні познайомились з особливостями «расійскіх афіцеров».

«Приїхали військові, вивезли мене на пункт збору міста Хабаровськ. Літаком на Ростов. З Ростова — на розподіл, на полігон. Ставлення, я скажу, нелюдське було. Командування взагалі жорстоке, постійно знущаються, роблять з нас якихось звірів. Один хлопець додзвонився дружині, щоб повідомила в прокуратуру. Вона подзвонила, а нічого не змінилося. Але командир прийшов, зібрав нас і сказав, що ваш, (пес) Валера, скаржиться. Він у мене в перших рядах полетить. Без зброї. Командир дав вказівки, щоб свої ж убили. Без натяку на жарт навіть», — каже один з полонених.

На першому ж бойовому виході полоненому довелось пересвідчитись у тому, як високо цінують командири окупантів свій особовий склад.

«Перше бойове завдання — у мене підошва в берці відійшла. Я прошу, кажу, скиньте хоч капці якісь. Ну, мені кажуть, плети лапті. Я тобі дозволяю, каже, кого-небудь затрьохсотити й зняти з нього черевики. А потім вбити. Я півтора тижня босоніж на завданні був.
Півтора тижня ми їли що довелося. Листя від клена. Пили болотяну воду. Ось ідеш, розкопав яму. З землею, не з землею — нахлебтався і далі. Я просто ригав», — каже росіянин.

В полон потрапили, коли намагались дістатись до озера — набрати трохи питної води. І в полоні побачили катастрофічну різницю у ставленні.

«Ми здалися. Вони нас нагодували, напоїли кавою, дали сигарету. Поставилися по-людськи. Шкарпетки дали, чисті. Всі людські якості. Наш ворог до нас пішов відкрито, з душею. Я їм кажу — я по радії чув, що за нами відправили, щоб ми не до вас не дійшли, а нас ліквідували», — згадує полонений.

Почався потужний обстріл. Командир підрозділу, що взяв полонених дав наказ відкочувати до озера, у безпечніше місце. Полонені та два бійці Сил Оборони засіли в лісосмузі. Чекали на командира. Коли командир все-таки прийшов — продовжили рух.

«Ми починаємо йти. По нас починає працювати танк. І тут піднімається БПЛА-ждун через дорогу. Дрон прицільно летить до на нас і вибухає поруч із командиром. В мене влучає осколок, а у командира загоряється бронежилет. Хлопці підбігають, починаємо знімати з нього бронежилет, гасити. У нього виходить дуже важке осколкове поранення спини. Здійснюємо швидку перев’язку. По нас починає майже прицільно працювати танчик. Під вогнем як зайці бігли ще кілометр. Всі дивимося один на одного, на командира — запитуємо що робити. Було вирішено йти верхніми дорогами», — розповідає росіянин.

Разом із пораненим, група евакуації забрала і військовополонених.

«Дочекалися визначеного часу на точці евакуації. За нами приїхали, всіх забрали. Командиру вашому кажу Антонович, одужуй. Він каже. Хлопці, ви зараз справді все бачите і знаєте. Донесіть до ваших хлопців, якщо буде така можливість. Скажіть, нехай здаються. Не треба стріляти. Нехай краще просто кидають автомат і здаються. Звичайно, я кажу, що те, що нам там дають інформацію, пропаганда. Людське ставлення в тому, що ви нам кулю не пустили. Ви нас не вбили, не катували, поставилися по-людськи. Ми зі свого боку зробили все можливе. Ми запам’ятали. Ми дякуємо тим самим, що ми допомагали евакуювати», — каже полонений.

Для тих, хто залишився у строю в окупантів — чоловікам також є що сказати.

«Це м’ясорубка. Це дорога в один бік. Коли навіть повертаєшся без ніг, без рук — тебе повертають на фронт. У хлопця не було пальців. Йому зробили на вказівний палець шматок дроту. Якось вставили, підшили. Можеш натискати на курок? — Вперед. Дали автомат, весело воюй. Коли я потрапив у полон і побачив людське ставлення — я скажу, що це земля і небо. Все, що наше командування говорить нам, це все дурниця. Тут нормальні мужики. Це ми приходимо зі зброєю, від неї й вмираємо».

Як повідомляла АрміяInform, на Лиманському напрямку росіяни брешуть командирам і здаються в полон.