Реальний стан справ
З 2024-2025 навчального року українські діти, які перебувають у Польщі, повинні були повернутися до польської системи освіти (виняток зроблено лише для випускників, які можуть складати іспити за українською програмою). У результаті міністерства двох країн попередньо погодилися на введення українського мовного компоненту, однак українська сторона або не до кінця зрозуміла вимоги, або не виконала своїх обов’язків: підручники та фінансування викладачів надані не були.
Польська сторона неодноразово заявляла про готовність запровадити українську мову за умови надання програми викладання. МОН під керівництвом Оксена Лісового обмежилося обіцянками, тому було ухвалено рішення самостійно розробити навчальну програму. Спершу вона була створена для 7-8 класів (саме у цих класах передбачене вивчення другої іноземної мови) та для ліцеїв.
Польське законодавство не визначає чіткий перелік мов, які можуть бути другою іноземною. Вибір залежить від адміністрації школи та заяв батьків, а також наявності відповідного вчителя. Головним «каменем спотикання» залишалася програма викладання – і саме цю проблему вдалося вирішити.
Підтримка проєкту та науковий супровід
Вже на початковому етапі підготовки програми підтримку надали заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук та ІІІ Секретар Посольства України в Польщі Василь Мельничук. Польські мовознавці та фахівці з методики викладання польської мови як іноземної, зокрема проф. Пшемислав Ґембаль і проф. Малгожата Памула-Беренс, схвально поставилися до цієї ініціативи та активно підтримували її з методологічного боку.
Дидактики української як іноземної – Ольга Шевчук-Клюжева, Оксана Туркевич та Олеся Палінська – поділилися своїми спостереженнями та досвідом у викладанні української мови, що дозволило суттєво вдосконалити документ. Окрема подяка належить проф. Ярославу Поліщуку за видавничу рецензію програми.
Проблеми з боку МОН та питання авторських прав
Виникає закономірне запитання: яку роль у цьому процесі відіграло МОН України? На жаль, дії міністерства радше ускладнювали процес. У програмі використовуються посилання на підручники для шкіл національних меншин, де українська викладається як друга мова. Концепція цих матеріалів мені імпонує: підручник для вчителя, підручник та зошит для учня, аудіосупровід.
Проте виникла проблема з авторськими правами. Для використання навіть частин підручника потрібен дозвіл власника авторських прав. Відповідно до законодавства, я звернувся з проханням про надання таких прав. Спочатку звучали суперечливі заяви – мовляв, можна використовувати без дозволу, оскільки матеріал є у відкритому доступі.
МОН послалося на статтю 22 закону «Про авторські права», яка передбачає можливість цитування, однак польські юристи застерегли: підручник не є «коротким фрагментом твору», тому використання його без дозволу порушує як українське, так і міжнародне законодавство.
Паралельно я звернувся до видавництва «Ранок», яке повідомило, що не є власником прав. Авторські права належать фінській компанії, яка фінансувала друк. Це значно затримало процес.
До вирішення проблеми підключилися колеги з українських університетів, які масово зверталися до МОН. Завдяки цьому вдалося отримати офіційний дозвіл на основі міжнародних угод. Висловлюю щиру подяку ректорам Донбаського державного педагогічного університету та Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, директору Волинського інституту післядипломної освіти, завідувачу кафедри української мови Київського університету ім. Б. Грінченка, деканам факультетів філології Дрогобицького державного педагогічного університету та Запорізького національного університету.
Що далі?
Подальша реалізація залежить від батьків. Саме вони мають написати відповідну заяву до секретаріату школи. Якщо набереться щонайменше 7 учнів, які бажають вивчати українську мову, програма буде впроваджена. Програму можна модифікувати, тобто у випадку, якщо у групі будуть всі українці – вивчати мову на вищому рівні, навіть за допомогою українських підручників – рішення прийматиме вчитель після тестування мовних компетенцій учнів.
Значення програми
1. Систематизація викладання української мови в Польщі
Програма створює чітку основу для викладання української мови як іноземної у польських школах. Це важливо з огляду на зростання інтересу до української культури та велику кількість українців, які проживають у Польщі.
2. Плюрилінгвальність та міжкультурний діалог
Програма орієнтована на рівень А1 з української мови, розвиває міжкультурні компетенції та медіативні навички, що сприяє глибшому розумінню української культури та зміцненню міжнаціональних зв’язків.
3. Інноваційний підхід
Використовується спіральна структура навчання, інтегруються всі мовні навички (читання, слухання, говоріння, письмо, взаємодія, медіація).
4. Релевантність у міжнародному контексті
Запровадження української мови як другої іноземної у Польщі демонструє зростання її ролі на світовій арені, що вже стало прикладом для інших країн. Колеги з Італії та Франції активно почали писати з пропозиціями співпраці.
5. Підтримка ідентичності та спадщини
Для української діаспори це важливий крок для збереження мови, культури та зв’язку з історичним корінням.
Як фахівець з мовної політики, вважаю важливим підкреслити ще одну річ: українська мова стає реальною альтернативою російській. Ми починаємо позиціонувати українську як іноземну мову з потенціалом світової. Це вже не оборонна стратегія, а проактивний крок у напрямку розширення її присутності.
Джерело: Українська проти російської: мовний фронт у польських школах
