Довіра, свобода, справедливість: три стовпи, на яких стоїть Україна
Коли держава відступає — з’являється суспільство. Правозахисниця Олександра Матвійчук почала з того, що важко виміряти: з досвіду самоорганізації під час Революції Гідності.
“Підпільні лікарні, списки поранених, дзвінки рідним — все це трималося не на наказах — на довірі”, — згадує Олександра.
Ця цінність створює зв’язок між людьми, що дозволяє виживати, діяти, тримати удар. Бо саме довіра мінімізує витрати — і матеріальні, і психологічні.
Друга цінність українців — свобода. Але не як абстракція з підручника з права, а як умова збереження нації. Олександра навела кілька історичних прикладів:
«Краще померти стоячи, ніж жити на колінах» казав Роман Шухевич. Це — досвід поколінь, які вижили, спираючись саме на такі цінності. А в постаті Ілька Оберишина, який провів 40 років у підпіллі, щоб дочекатися вільної України, ця цінність отримала людське обличчя”.
І третє — справедливість, але не як кара, а як дбайливе ставлення один до одного. Олександра Матвійчук говорить про “презумпцію турботи” — як новий етичний стандарт, у якому травмоване суспільство створює простори для відновлення людей, обпечених війною.
Автопортрет нації: чим ми пишаємось, чого соромимось
Що бачить українське суспільство, коли дивиться на себе в дзеркало? Ігор Гринів, оперуючи даними довготривалих соціологічних досліджень, зібрав багатошаровий образ.
“Українці вважають себе працелюбними і водночас лінивими. В нас уживається висока відкритість до змін і найвищий в Європі рівень конформізму. Ми — парадоксальні. Але не статичні”, — каже пан Ігор.
Згідно з даними, які презентував Ігор Гринів, з 2006 по 2025 рік Україна пройшла найдинамічнішу ціннісну трансформацію серед усіх країн Європи. При цьому в останні найважчі роки українці солідарні у ключових для суспільства питаннях. Пан Ігор каже, що цінності в різних регіонах вирівнялись, а от розрив між поколіннями стає все більш помітним.
“Молодь і старше покоління часто живуть у різних реальностях. Це виклик. Вважаю, що варто було б тривожитись через відсутність традицій як цінності — маємо найнижчий показник у Європі. Але натомість зростає інше: гнучкість, здатність до оновлення, швидкість змін. Ми не вкорінені у минуле. Ми вкорінені у рух”, — вважає Ігор Гринів.
Свобода і безпека — не протилежності
Цивілізований світ звик ставити свободу і безпеку по різні боки барикад. В Україні — інша ситуація. Євген Глібовицький говорить про унікальний запит на нову етику.
“В нашій реальності свобода не виключає безпеку, а безпека — не потребує обмеження свободи. Це етична революція. Україна — країна з «випаленим минулим». З конфліктом поколінь, що тільки починає проявлятись. З небезпекою втратити баланс між цивільним і мілітарним. Якщо ми не навчимось мілітаризувати цивільне і оцивілізувати мілітарне — отримаємо дві несумісні системи координат. І все ж, є сенс і потенціал”.
Євген Глібовицький переконаний: ми країна, в якої більше попереду, ніж позаду. І цей ресурс може бути навіть корисним для самої Європи.
“Євроінтеграція — вже не односторонній рух. Можливо, саме Україна допоможе Європі переосмислити себе”, – каже пан Євген.
Яким є лідер сьогодні?
Питання про нове лідерство звучало неодноразово під час дискусії. Віта Титаренко сформулювала перелік рис, які мають бути властиві українському лідеру:
● Справжність — не грати роль надлюдини. Дозволити собі вразливість.
● Орієнтири у хаосі — не відповідати на всі питання, а показувати напрямок.
● Турбота без патерналізму — бути поруч, а не над.
● Гігієна серця — зберігати себе як людину, не згоріти.
● Сенс більший за страх — бо тільки він дає сили рухатись далі.
Діалог — ідея — дія
На завершення — питання, яке ставить кожен дієвець: як ці сенси конвертувати в дію? Як бути лідером у реальності, де щодня доводиться балансувати між економікою, війною, командою, втомою?
Ігор Гринів радить: не вигадувати власну ідентичність. Якщо ми прагнемо до європейських цінностей — достатньо бути європейцями в дії. Ми вже міняємось — без примусу, без каральної системи, а через усвідомлення і повагу.
Євген Глібовицький додав: український лідер — це той, хто має нахабство вдосконалювати навіть зразки. Хто не приймає “добре” як “достатньо”. І хто діє з відчуттям прискореного часу — бо інакше не встигає.
Олександра Матвійчук завершила панельну дискусію думкою, що етичний стандарт у нас тільки формується. І він потребує інтелектуальної сміливості — сумніву, пошуку, чесного мислення всупереч моді на спрощення.
Ця розмова окреслює головні орієнтири, в яких живе українське суспільство: свобода, справедливість, довіра, відкритість до змін, етична сміливість. Український світогляд — це щоденна дія. Бути собою сьогодні — це просто вижити, а сформувати нову норму. І, можливо, нову Європу.
Джерело: Бути собою в дії. Український світогляд крізь війну, лідерство і свободу
