Коли людина, яка живе в орендованій квартирі, ухвалює рішення завести тварину, то для власника цієї квартири це може бути підставою переглянути договір оренди. Загалом лише чверть власників квартир у Києві готові здавати квартиру людям із тваринами, свідчать дані Bird і Dim.Ria станом на 2023 рік.
Це пес фотографа Віледжа Сергія. Речет теж живе на орендованій квартирі
До рієлтора частіше звертаються саме потенційні орендарі, які мають тварин, каже Олексій Гнучіх, який спочатку працював у районі Золотих воріт, а зараз із командою охоплює майже весь Київ. Рієлтор уклав понад 200 угод на оренду житла з тваринами й каже, що більшість таких угод типові, якщо зважати на побоювання орендодавців.
«Буває й таке, що потенційні орендарі з тваринами просто агряться на ринок. Кажуть, що власники квартир неемпатичні, рієлтори також погані люди. Тож хочу дати їм інструменти для того, щоб вони могли домовитися з орендодавцями. Але це лише для тих, хто шукає нову квартиру для оренди й хоче домовитися на березі», – каже Олексій Гнучіх.
Для Віледжа рієлтор описує (не)класичні ситуації, які можуть виникнути, якщо ви збираєтеся орендувати житло з твариною, і розповідає, як можна домовитися з орендодавцем.
Олексій Гнучіх
рієлтор
Спочатку орендодавцеві може сподобатися людина, а потім уже і її тварина. Якщо ширше всміхатися на переглядах, можливо, і не треба буде давати подвійну заставу за тварину. А якщо бути неприємними людьми, то вас і без тварин пошлють шукати іншу квартиру.
У моїй практиці був випадок, коли чоловік заїхав у квартиру з двома мейн-кунами. Власник спочатку був категорично проти, але він дав 1,5 тисячі доларів застави та сказав: «Якщо мейн-куни щось тут з’їдять, ви можете залишити ці гроші собі».
А був випадок, коли орендареві з коргі настільки сподобалася квартира, що він запропонував заставу за шість місяців, але власник категорично відмовився. Він планував здавати квартиру в оренду, поки ростуть діти, а потім віддати квартиру їм, а в дітей алергія на собак. Аргументи на кшталт: «Після собаки можна вичистити всю квартиру» не працювали, бо власник, очевидно, не хотів експериментувати зі здоров’ям своїх дітей.
Не лише гроші, але й час: чому орендодавці бувають проти орендарів із тваринами
Найпоширеніший аргумент орендодавців проти заселення орендарів із котами чи собаками: «Мені кума у вайбері написала, що собака з’їла штори, а потім наригала на дорогий диван». Коли я таке чую, то пропоную бодай познайомитися з орендарем, а тоді вже вирішувати. Кажу, що орендар адекватний і свідомий.
Кадр з мультфільму «101 далматинець» (Вольфґанґ Райтерман, Walt Disney Productions, 1961)
Щоб комунікувати з власником, потрібно спробувати уявити його портрет. Найімовірніше, він має нерухомість на кілька десятків чи сотень тисяч доларів, якщо йдеться про Київ, і хоче заробляти нею гроші. Якщо орендодавець уявляє, що людина заїжджає без тварин, то максимальне пошкодження, на його думку, може виникнути внаслідок неохайності або хуліганських дій орендаря. Це один випадок на тисячу, тому не так сильно лякає орендодавця. Але якщо власник квартири дізнається, що в орендаря є собака чи кіт, то він одразу візуалізує, які кіт проводить нігтями по шторах, як собака пісяє на паркет, або як кіт і собака разом гризуть диван. І це стає проблемою.
По-перше, це гроші. Треба купувати нові штори, змінювати оббивку дивана чи стелити новий паркет. По-друге, це час. Нові штори коштують не так дорого для людини, у якої квартира вартістю кілька сотень доларів на місяць, тому для неї це не так складно, як знайти час, щоби зробити заміри для нових штор, а потім поїхати і їх поміняти. Навіщо цим займатися, якщо можна знайти орендаря без тварини?
Зазвичай після виселення орендарі з тваринами не залишають після себе погрому, якого бояться власники. Можу пригадати хіба що один випадок, коли молода собака роздерла диван. Як правило, найбільший погром залишають саме люди, які не мають ані тварин, ані дітей. У моїй практиці було кілька таких прикладів.
Найбільша проблема після виселення орендарів із собаками чи котами – це запах, який може залишатися у квартирі, але в моїй практиці це один випадок із десяти. У таких випадках треба замовляти посилений і недешевий клінінг. Загалом, якщо в орендаря є тварина, то він хоча би раз на тиждень прибирає – і за нею, і за собою. Мати тварину – це відповідальність.
Кадр з серіалу «Друзі» (Марта Кауффман і Девід Крейн, Bright/Kauffman/Crane Productions, 1994-2004)
Три аргументи, які можуть наводити орендарі з тваринами
Що зазвичай кажуть 100% орендарів, які хочуть заїхати із котами та собаками? Що в них найкраща собака на світі чи найкращий кіт на світі: тварини кастровані, із сертифікатами, займаються з кінологами та знімаються у фільмах, знайомі з псом Патроном. І ще два мільйони аргументів, до яких я як рієлтор ставлюся з розумінням, але на власника квартири цей аргумент, на жаль, не діє. Тому можете ховати всі відзнаки своїх собак чи котів. Власники квартир також не просять дивитися ветеринарний паспорт зі щепленнями.
Є другий варіант. Орендарі можуть сказати: «Винаймати квартиру буде не собака чи кіт, а я. Нестиму відповідальність за ваше майно, за те, який вигляд матиме квартира, як вона буде пахнути». І третій варіант – орендар настільки впевнений у своєму котові чи собаці, що готові дати власнику подвійну чи потрійну заставу за квартиру.
Кадр з мультфільму «Секрети домашніх тварин» (Кріс Рено, Illumination Entertainment Universal Pictures, 2016)
За моїм досвідом, у 9 випадках із 10 працює поєднання другого та третього варіантів. Спочатку орендар може зробити акцент на грошах, які будуть на руках в орендодавця, допоки орендар не з’їде й орендодавець не перевірить квартиру.
Якщо орендар просить, власники погоджуються розділити заставу на кілька платежів. Найчастіше – на три місяці. Якщо просять розділити на шість, це вже складніше, але можна пробувати домовлятися.
Але це не вирішує питання часу, тому варто додати аргумент: «Я готовий нести відповідальність за цю квартиру». Орендар може показати свого кота чи собаку, продемонструвати, у якому стані його одяг і квартира, де він живе зараз – чи є там сліди тварин.
В орендарів із меншими тваринами у клітках, наприклад, із хом’яками, зазвичай проблем з орендодавцями не виникає.
Що робити, якщо власник не хоче повертати заставу?
Спочатку треба почути його аргументи. Якщо він, наприклад, вважає, що орендар щось зіпсував у квартирі, то можна домовитися: якщо орендодавець поверне гроші, то орендар самостійно усуне пошкодження. Це може коштувати дешевше, а може й дорожче, але точно займе час орендаря.
Кадр з фільму «Цей жахливий кіт» (Роберт Стівенсон, Walt Disney Productions, 1965)
Інша справа – якщо пошкодження відбулися не з провини орендаря та його тварини, а внаслідок, наприклад, неправильного монтажу певного приладу чи інших обставин непереборної сили. Деякі представники ринку нерухомості кажуть, що в таких випадках варто йти до суду, але, за моїм досвідом, у цьому немає сенсу: завжди можна пробувати комунікувати та домовлятися з власниками квартир.
Фото: Сергій Мирошніченко для Віледжа
Джерело: Як орендувати квартиру з котом чи собакою. Поради рієлтора
