Журналіст, історик і старший науковий співробітник Національного музею історії України у Другій світовій війні Роман Кабачій вважає таку політику важливою з погляду історичної пам’яті:
«Це працюватиме на формування історичної пам’яті українців про терени, що опинилися за межами України 1991 року. Це не претензії на ці землі, а спосіб не відмовлятися від спадщини, сформованої поколіннями українців», — зазначає він.
Історик Роман Кабачій
Він переконаний, що саме назви Перемишль, Холм, Сянік, Пряшів відображають присутність українців у цих регіонах, яку знищили або витіснили протягом ХХ століття.
«Берестя має звучати саме так, як Берестейський проспект у Києві. Це частина нашої культури», — додає Роман Кабачій.
При цьому він визнає потребу уникати плутанини у транслітерації: українською Перемишль, латинкою Przemysl.
«Ця політика має запроваджуватися так, щоб люди з країн-сусідок могли зрозуміти, куди вони їдуть потягом чи автобусом. Тобто, для прикладу, кирилицею Перемишль, але латинкою Przemysl. Бо вже були приклади, коли на дорогах Волинської області на вказівниках можна було побачити Kholm, але таке написання зовсім не відповідало латиничному написанню Chelm. Тому для уникнення непорозумінь тут варто дублювати. І у випадку з Холмом треба як мінімум відновити паритет такий, який Укрзалізниця запровадила з Перемишлем. Українською і кирилицею Перемишль, латинкою Przemysl. Але не Хелм у жодному разі», — підсумовує історик.
Проти такого рішення висловилися громадські діячки, медійниці. Письменниця, публіцистка і редакторка рубрики «Опінії» видання «Україна Модерна» Оксана Форостина різко розкритикувала ідею. Вона наголосила на невідповідності ініціативи профілю МЗС:
«Не знаю, кому міністр Андрій Сибіга завдячує порадою, але дуже прикро, що він нею скористався. Насамперед незрозуміло, чому ініціатива виходить від МЗС, якщо “йдеться саме про використання в Україні, ми нікому нічого не нав’язуємо”. Гаразд, у документах українською писатимуть Ряшів, а в документах англійською як?».
Редакторка Оксана Форостина
Форостина вважає, що ініціатива суперечить попередній дипломатичній роботі з упровадження написань Kyiv, Odesa тощо:
«Я мала ілюзію, що мета дипломатії — полегшення порозуміння, а не навпаки. Намагаючись вловити логіку, грішним ділом, подумала, що міністр вважає Ряшів таким самим українським топонімом, як Київ?» — продовжує вона.
Крім того, вона застерігає від «ретроспективного романтизму», який може нагадувати риторику держав, що апелюють до «історичної величі» замість сучасного міжнародного права:
«Офіційна позиція нашої держави хіба не “кордони 1991 року”? Мені відомо, що в Україні не бракує борцунів за “етнографічні території”, але я очікувала, що в МЗС у нас працюють серйозні люди і ці дві групи не перетинаються. Але найгірша новина у цьому повідомленні, на мою думку, пояснення ініціативи “самоповагою” і теза “Меншовартості ми повинні позбуватися докорінно”. Уявіть собі, завтра італійське МЗС виступить з ініціативою використовувати назву Londinium (замість звичного Londra), бо, бач, Лондон заснували римляни, й апелюватиме до “самоповаги”. Ми вже знаємо одну країну, яка намагається відшукати джерела самоповаги у глибині середньовіччя, і вкрай парадоксально, що МЗС намагається наслідувати саме її. Я думала, ми з цією країною воюємо», — наголошує Оксана Форостина.
Критикує такі кроки МЗС й головна редакторка видання Re/visions Journal Дарія Бадьйор:
«Я давно нічого не коментую про культурні політики, тому що це боляче і нагадує «День бабака», тільки без веселого саундтреку. Але оця новина мене вибила.
“МЗС ініціюватиме систематизацію вживання українських назв іноземних географічних об’єктів. Передбачено проведення професійного обговорення, широкої громадської дискусії та міжвідомчої координації задля запровадження змін. “Ідеться саме про використання в Україні, ми нікому нічого не нав’язуємо”, — зауважив міністр”.
Міністерству закордонних справ “ідеться про використання в Україні”. Це лише мені якось дивно виглядає? МЗС більше нема чим зайнятись? У нас все добре з фінансуванням Українського інституту, проєктів закордонних, представництв українських за кордоном, культурних аташе у нас в кожній ключовій принаймні країні є освічених, нормальних? Я вже не говорю про те, що частина цього рішення містить абсолютно імперську логіку і заведе срач з Польщею та Угорщиною на нові пекельні кола», — написала вона на своїй фейсбук-сторінці.
Що далі?
Наразі МЗС оголосило, що ініціатива ще потребує «міжвідомчого та громадського обговорення». Мали б створити окремий реєстр топонімів для вжитку в українському контексті, а також розробити рекомендації для транслітерації, щоб уникати непорозумінь.
Залишається відкритим питання: повернення історичних назв стане актом самоповаги чи джерелом нового непорозуміння?
Джерело: «Правильні назви» від МЗС: Україна повертатиме українські назви іноземних топонімів
