Після уважного моніторингу всього інфополя в окупації можу наголосити: на вечір неділі люди від стадії заперечення переходять до прийняття. І все це з шаленим розмахом соціального конфлікту.
Донеччани йдуть у коментарі в чати Маріуполя і накидають їм, що нарешті Маріуполь увійшов до “днр”. Це зона нестабільності та розриву.
Всі вони разом уже не соромляться вголос порівнювати поточний стан речей та стан “до війни”. Навіть Донецьк згадав, що за України такого не було.
Все це — факти.
При тому, навіть за наявності зрозумілого злого сарказму та нульової емпатії до проросійської частини, в окупації прямо зараз сотні тисяч українців поставлені росіянами за межу гуманітарної катастрофи через водний геноцид.
Що ми не можемо, а мусимо зробити прямо зараз:
Президенту варто оголосити про критичний стан із водою під час спеки та посухи в окупації та запропонувати росіянам оголосити водневе перемир’я, під час якого поновити водопостачання каналом Сіверський Донець.
А також — запропонувати відправити в окупацію через будь-яку ділянку гуманітарні конвої з питною водою.
І кожного дня перейти на висвітлення цієї кризи. За нами точно підтягнуться інші — у нас усіх достатньо зв’язків, аби забезпечити необхідний рівень уваги.
Все це понесеться в окупацію. І, щоб хто не казав, це буде (увага) перша та єдина пропозиція реального вирішення проблеми — на відміну від обіцянок росіян колонізувати Марс. Результат точно буде.
Чи погодяться росіяни? Точно — ні. Їм страшно визнати власну неспроможність. Тому, якщо помре ще 100–200 тисяч українців в окупації, вони зроблять вигляд, що їх там ніколи не було.
Але якщо ми це зробимо, то результат не просто буде — він буде вибуховим. Просто це треба було робити вчора. Або хоча б зараз. Поки є час і там чекають на нашу реакцію. Бо потім знову винними зроблять нас. Факт.
Джерело: Водна катастрофа Донецьку як шлях до повернення людей
