Президент РФ Володимир Путін, міністр оборони Росії Сергій Шойгу (праворуч) і начальник Генштабу Росії Валерій Герасимов (ліворуч) під час командно-штабних навчань «Восток-2022», Приморський край, 6 вересня 2022 року.
У 2019 році начальник російського генштабу озвучив нову (станом на той рік, звісно) воєнну доктрину, яка, на думку агресора, передбачала перевагу країни «над будь-яким потенційним противником».
Тези документа:
— забезпечити технічну, технологічну, організаційну перевагу над будь-яким потенційним противником;
— налагодити виробництво сучасних зразків озброєнь у короткі строки з початком військових дій навряд чи вдасться, тому все необхідне потрібно виготовити в необхідній кількості й поставити у війська ще в мирний час;
— використати протестний потенціал п’ятої колони, дестабілізувати ситуацію з одночасними ударами високоточною зброєю по найважливіших об’єктах;
— головний зміст військової стратегії — підготовка до війни і її ведення збройними силами;
— асиметричні, політичні, економічні, інформаційні й інші невійськові заходи другорядні, але залишаються в арсеналі.
Так звана доктрина Герасимова 2013 року значно дієтичніша, ніж доктрина Герасимова 2.0 — 2019 року.
Російські війська активізували наступальні операції на всьому Південно-Західному ТВД наприкінці зими і тиснуть по всій лінії фронту вже пів року. Противник сформував вісім виступів — на півночі Харківської області, в районі Дворічної Харківської області, Борової Харківської області, на північ від Лимана Харківської області, Часового Яру Донецької області, Нової Полтавки Донецької області, Удачного Донецької області, Толстого Донецької області. Їх слід розглядати як потенційні плацдарми для проведення операцій на оточення чи охоплення, які так полюбляють російські штаби.
Зараз подібний виступ формують у районі Великого Бурлука: противник помітно активізувався в районах Вовчанська, Мілового та Дворічанського плацдарму. І напрямки атак вказують на Великий Бурлук.
Такі операції виказують намір росіян змусити Сили оборони відступити з прифронтових населених пунктів під загрозою оточення. Складається враження, що ГШ противника розробив і впроваджує доктрину Герасимова 3.0 — повільного охоплення прифронтових поселень шляхом проведення наступальних операцій визначеного розмаху. Ворожа активність на стику його УВ «Юг» і «Центр» на Торецькому й Покровському напрямках принаймні саме на це вказує.
Армія РФ
Операцій з широким застосуванням мотострілецьких підрозділів, які дозволяють виконувати рейдові дії або стрімкі прориви в оперативну глибину, противник так і не опанував. Три з половиною роки війни ще більше погіршили здатність противника вести бойові дії в єдиному броньованому бойовому порядку частково через значні втрати бронетехніки і професійних, добре навчених військовослужбовців довоєнного періоду підготовки.
Російське військове командування докладає чималих зусиль, щоб наростити свої оперативні спроможності і продовжувати гру вдовгу, адже деякі операції тривають вже роками. Росіяни щонайменше 18 місяців намагаються охопити (вже не оточити) Куп’янськ і з 1 липня 2024 року захопили 454 кв. км, тобто десь по 1,2 кв. км на добу.
Вичавлювання підрозділів Сил оборони зі східного берега річки Оскіл у напрямках Борової та Лимана триває з кінця 2023 року. Агресор просунувся приблизно на 15–17 км на захід від річки Чорний Жеребець за останні пів року.
Наступ на Торецькому напрямку росіяни почали в середині червня 2024 року, уже 9 місяців намагаються розширити свій виступ на південь і південний захід від Костянтинівки. Ці дії синхронізовані з ворожими зусиллями на південь і південний захід від Костянтинівки з охоплення Покровська і Мирнограда. З 1 листопада 2024 року окупанти захопили близько 617 кв. км у напрямку Костянтинівки та приблизно 1394 кв. км у напрямку Покровська, тобто в середньому 2,4 кв. км і 5,5 кв. км на добу відповідно.
Дещо раніше росіяни використали оперативний маневр охоплення, щоб захопити Вугледар, Курахове та Велику Новосілку. Зараз вони формують південний і східний фланги майбутньої операції з охоплення Новопавлівки. Просування агресора в західній частині Донецької області з 2 січня 2025 року склало приблизно 1057 кв. км, або в середньому 5,5 кв. км на добу.
Окупація 14–15 кв. км щодоби впродовж останніх шести місяців вказує , що противник відзначається здобутками вздовж всієї лінії фронту, а не на двох-трьох оперативних напрямках.
Російське військове командування має намір використати свої оперативні досягнення в західній частині Донецькій області, щоб розвинути наступ углиб Дніпропетровської та Запорізької областей.
Бійці 93-ї ОМБр на вогневих позиціях поблизу Костянтинівки, Донецька обл., 24 квітня 2025 року.
Ворог зруйнував оборону ОТУ «Донецьк» уздовж шосе H15 Курахове — Запоріжжя в середині червня 2025 року, насамперед в районі на південний схід від Новопавлівки, поблизу Багатира й Одрадного та на південь від Новопавлівки, поблизу Комара. За червень противник поступово просунувся на захід від Багатира і на північ від Комара, з 14 червня по 14 липня від Багатира до Новохатського — приблизно на 20 км (тобто 670 м на добу).
Є багато повідомлень про появу штурмових груп противника на теренах Дніпропетровщини, але мета цих походеньок — або тактичне маневрування, щоб просунутися на захід у напрямку Великомихайлівки та Гаврилівки, або PR-акції «поставити прапор на будь-якому хуторі Дніпропетровщини і вмерти».
Але весь цей двіж може приховувати зовсім інші наміри. УВ противника «Восток» у складі чотирьох армій контролює лінію фронту від Новопавлівки до східної частини Запорізької області, створило широку і відносно рівну лінію фронту поблизу адміністративного кордону Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей на ділянці Малинівка — Зелений Гай, що відкриває можливість атакувати в напрямку Гуляйполя, Великомихайлівки та Гаврилівки. Інакше для чого сюди прибули із Сумського, дуже гарячого, напрямку 40-ва бригади морської піхоти і центр безпілотних технологій «Рубікон»?
Логічно припустити, що казуїстика з включенням до конституції чотирьох областей України штовхатиме росіян використати тактичні здобутки на заході Донецької області розпочати наступальну операцію на Покровському напрямку та через територію Дніпропетровської області просунутися до міста Запоріжжя. Іншим способом побачити АвтоЗАЗ може виявитися наступальна операція вздовж шосе Н15 Курахове — Запоріжжя, адже оборонні споруди Сил оборони влаштовані для відсічі наступу з півдня на північ, а не зі сходу на захід. Але як казали в Першу світову, «гладко було на папері…».
УВ «Восток» наступатиме з позицій на захід від Зеленого Гаю і буде змушене форсувати річки Хайчур, Солону, Верхню Терсу та Вовчу, перетнути шосе Т0408 Преображення — Новомиколаївка і Т0401 Покровське — Гуляйполе, захопити кілька міст, довоєнне населення яких можна порівняти з Часовим Яром, об який з травня 2024 року сточилася 98-ма десантна дивізія.
Захисники України
Швидко просунутися приблизно на 150 км з району Новохатського до Запоріжжя з нинішнім темпом просування не вийде — тут роки дороги із запеклими боями.
Інша річ — прорватися на рубіж досягнення вогню артилерії з Кам’янського, де має успіх 7-ма десантно-штурмова дивізія. Там десь 35 км.
За будь-якого розвитку подій росіянам доведеться гризти українську оборону і змагатися за місто — майже мільйонник.
І за будь-якого розкладу виходить, що воювати в південній частині Дніпропетровської області доведеться.
Тим часом Сили оборони контратакують на ключових ділянках фронту, чим уповільнюють ворога і завдають йому значних втрат. Серія таких локальних контратак на Краматорському та Покровському напрямках у лютому й березні 2025 року суттєво сповільнила просування військ противника, який мусив перегрупуватися на цих напрямках. Інша серія контратак там уже змусила командування УВ «Центр» і «Юг» змінити план наступу на Костянтинівку і почати обходити пояс фортець з південного заходу.
Не менш успішні контратаки на Куп’янському, Лиманському та Сіверському напрямках, що дозволило покращити тактичне положення підрозділів Сил оборони, а на півночі Сумської області – практично оточити 155-у бригаду морської піхоти та 30-й мсп 72-ї мсд 44-го корпусу противника.
Найближчим часом слід очікувати:
— оточення противника в районах Кіндратівки й Олексіївки Сумської області;
— розвитку подій у Бурулуцькому трикутнику;
— ухвалення військовим командуванням противника рішення про початок наступу на Запоріжжя або про відмову від цього плану.
(за матеріалами Institute Study of War)
Джерело: Трансформація військової доктрини
