Джесс
«Навчитися цього з нуля цілком реально»
Джесс, ось я не навчилася навіть авто і велосипедом як слід керувати, а у вас високотехнологічні комплекси. Як з ними, складно?
Ні, взагалі не складно, я і сама авто не вмію керувати. Дрони — це набагато легше, ніж велосипед (хоч є нюанси). Ми взагалі думаємо про те, щоб операторами ставали ветерани, які бажають продовжувати кар’єру у війську, або військові, які за станом здоров’я не можуть займати бойові посади. Є багато тих, хто хотів би продовжувати боротьбу, та здоров’я не дозволяє, то треба залучати цих людей. Бо управляти НРК насправді набагато простіше, ніж повітряним дроном — Mavic чи FPV.
А чому простіше, ніж повітряними?
У FPV, наприклад, чотири моторчики під кожним гвинтом, треба зважати на аеродинаміку, тримати під контролем висоту, нахил дрона, а з наземним це все не потрібно. Два контролери — на одному боці й на іншому, по два колеса на кожному. Максимально просто. Ми називаємо це танковим керуванням (у відеоіграх спосіб керування об’єктом, хочеш піти ліворуч — спочатку повертаєш персонажа ліворуч, а потім тиснеш рухатися вперед. — Ред). Тільки треба попрактикуватися, повчитися як слід. Я зо два місяці практикувалася, перш ніж узялася за місії.
Оператори НРК за роботою
А де цього можна навчитися? Досвідчений оператор передає знання учням?
Ми вчимося один в одного: менш досвідчений працює в парі з більш досвідченим, поки напрактикується.
Ви відразу обрали для себе саме цей напрям? Чому і як взагалі вирішили мобілізуватися?
Я занурилася в ідеологію українського націоналізму і так зарядилася нею, що для мене було вже не досить просто наслідувати її в теорії. Було внутрішнє відчуття, що я роблю замало. Що комфорт, який маємо в цивільному житті, дістається нам надто високою ціною. Вирішила, що готова пожертвувати ним, щоб робити більший внесок у спільну мету.
Така була мотивація на початку. Коли вже долучаєшся до війська і проходиш певний шлях, дещо вигораєш. Це нормальні зміни, які відбуваються з кожним військовослужбовцем. Мотивація змінюється. Залишаються дисципліна і розуміння, наскільки те, що робиш, важливо для побратимів, для людей, які сидять на позиціях і чекають твого дрона.
Я за освітою медик і, коли йшла служити, думала, що не дадуть навіть шансу в чомусь іншому себе спробувати. А цікавили дрони, технології. Побачила якось сюжет про наземні дрони і вирішила — це перспективно, треба спробувати. Знайшла потрібну людину в підрозділі, вдалося переконати, що буду ефективна. Було цікаво, то швидко всього навчилася і досить добре працюю. Навчитися цього з нуля цілком реально, я не одна така була.
Джесс і напарник Хеппі
І здається, ви не єдина операторка дронів у «Хартії»?
У нас багато дівчат на посаді операторів, але БпЛА. Є дівчата-оператори Mavic, FPV. А в НРК я єдина.
«Інноваційні системи зв’язку дозволяють нам перебувати максимально віддалено»
А де фізично перебуває оператор НРК, як далеко від лінії боєзіткнення? У відносній безпеці?
Раніше наземні дрони їздили на радіозв’язку й оператори перебували ближче до місця виконання місії. Сиділи в бліндажах, розкладали щоглу, піднімали ретранслятор, щоб дрон міг тримати радіосигнал. А зараз радіозв’язок відійшов на другий, а то й третій план. Є інноваційні системи, які дозволяють нам перебувати максимально віддалено. Скажімо, в Харкові чи іншому місті. Ми не обмежені за відстанню і не мусимо кудись виїжджати.
Ще восени чи взимку про роботизовані комплекси говорили як про рідкість, розкіш. Як змінилася ситуація?
Дронів у нас уже вистачає. І є виробники, які стараються виготовляти їх під певні потреби. Раніше як — приходив якийсь стандартний виріб, і доводилося ще модифікувати його під себе, установлювати якісь модулі. Скажімо, для евакуації звичайний логістичний дрон не годиться, потрібен модуль, щоб покласти пораненого, якісь ноші, сумки тощо. Це все робили руками. А потім виробники зрозуміли, що є вузькопрофільні запити — і створюють під них готові модулі. Тож нестачі засобів немає.
А от операторів певний дефіцит. У нашому підрозділі ті самі люди, які обслуговують дрони, встановлюють на них зв’язок, керування, налаштовують їх, потім ідуть і операторами. І це виснажує, було б набагато краще, щоб оператори тільки виконували місії, а інші встановлювали зв’язок і налаштовували. Та поки що людей не вистачає. Закликаємо долучатися!
А є вже дійсно якісні моделі НРК? Ще недавно експерти галузі стверджували, що пропозицій дуже багато, та справді вдалих моделей з хорошими ТТХ, які варто контрактувати, мало не одиниці. Особливо таких, що підходили б для медичної евакуації.
Ми багато чого перепробували, з багатьма виробниками попрацювали і виділили основні моделі, які нас цікавлять. З їхніми виробниками тісно спілкуємося, постійно на зв’язку і підказуємо, як нам краще. Мова про, може, п’ятьох-шістьох виробників, які стабільно роблять якісні дрони під наші потреби. На ринку їх дійсно вже дуже багато, і щоб знайти щось якісне, треба тестувати. Буває так, що сам виріб непоганий, але виробники не хочуть відходити від стандартів виробництва, рухатися вперед. А в нас, як я казала, впроваджуються нові технології зв’язку тощо. Комусь зручно штампувати, як штампували. Тож шукаємо повний конект.
Щоб вистачало на всі цілі, скільки різновидів, моделей потрібно? З якими завданнями наразі найкраще справляються?
Вони абсолютно різні, і краще, звісно, коли є вибір. Десь проїде добре гусеничний, а десь і колісний. За габаритами, вантажопідйомністю, запасом ходу дуже різняться, і щоразу під свою задачу підбираємо певні дрони. Але втрачаємо, тож буває, виходимо з того, що є.
Найкраще їм дається логістика. Мінування вже відійшло на далекий план, а найактуальніше і завжди затребуване — перевезення. Бо хлопці на позиціях є постійно. Є дронарі, у яких ламається обладнання, — і треба підкидати нове. Є піхота, яка сидить без води, провізії чи боєприпасів, — і треба швидко їх підвезти. Це те, на що кожного дня є запити, їх багато, і вони в пріоритеті. Звісно, після вивезення поранених. Під це ми завжди тримаємо дрони.
Медична евакуація — усе ще задача із зірочкою? Не кожен НРК впорається?
Успіх залежить більше від людей, які готують дрон саме для медевакуації. Комплектують його ношами, антитепловізійною ковдрою, водою, медикаментами. Зокрема від оператора. Коли веземо вантажі по ямах, по багнюці — це нормально. А пораненого треба дуже обережно, майстерно, оминаючи кожну нерівність, не поспішаючи. Для самого ж дрона перевезти людину середньостатистичної ваги — це легка задача. Є дрони, які перевозять і по 600–700 кг. Зараз вони вже майже всі доволі прохідні і з великим запасом ходу. Ми перед тим, як брати собі якийсь, тестуємо його. І якщо запас ходу менший за 30 км — не використовуємо в серйозних місіях. Десь околицями може кататися, а коли справа відповідальна — беремо інший.
А якими є особливо складні, відповідальні місії?
Це коли треба все робити непомітно, бо ворожі розвіддрони в небі. Коли везеш важкопораненого, наприклад, з ураженням обох ніг, якого не можна струшувати зайвий раз. А ми ще тоді й переправу проїжджали, на якій не можна було припуститися помилки, бо втратили б дрон разом з людиною. Напружені бувають ситуації і маршрути складні. Та й коли просто воду везеш чи якийсь генератор, усвідомлюєш відповідальність. Бо десь же є люди, які їх дуже чекають.
Насправді медевакуації виконуємо рідко — зазвичай медевак сам дістається до поранених і немає потреби. Хіба тоді, коли не може підібратися, бо надто небезпечно або заборона руху, бо розвіддрони в повітрі і ніхто не хоче ризикувати людьми. Але це десь тричі на місяць випадає.
«Тепер потрібно, щоб робот міг збивати ворожі дрони замість мобільних груп ППО»
Наскільки НРК уже змінили поле бою, перебрали на себе функції людей?
Зміни вже дуже помітні. Навіть якщо порівняти ситуацію ще минулої зими і сьогодення. Нам про це кажуть бійці, яким робимо логістику. Раніше нашим дронарям, щоб перебратися з однієї позиції на іншу, потрібно було дві доби — точніше дві ночі, щоб вручну перетягти обладнання і всяке майно. А тепер під’їхав дрон, зробив дві ходки — і все, до ранку позиція змінена без будь-якого ризику для людей.
Якщо обстановка була така, що машинами ризиковано підвозити БК чи продукти, то люди могли тижнями чекати і триматися на запасах. А зараз підвезення можуть бути щодня. У нас є три позиції, на які ми стабільно кожного дня катаємося. То підвезти щось, то вивезти… І дистанція невелика, і дрон їде такий собі, з невеликим запасом ходу — але їздить, возить. І це велика допомога, дуже відчутна для людей. НРК дуже вплинули на логістику загалом. У мене щодня по три-п’ять місій. Це насправді немало.
А скільки може прослужити робот? Який його життєвий цикл?
Один наш виконав 33 місії, півтора місяця катався і прекрасно почував себе. Це поки що найбільше. Найменше — три дні прожив, а потім FPV той дрон уразив, не пощастило. Він три дні катався в одне й те саме місце, на нього полювали, та не виходило влучити. Зрештою, виїхав — і на нього там уже чекали.
До ремонту не надаються? Якщо уразили — на тому все?
Люди не підуть його забирати, бо тоді ламається вся концепція використання НРК. Суть же в тому, щоб люди зайвий раз собою не ризикували. Якщо він застряг, упав, втопився — ми стараємося не залучати вже людей. Якщо став десь і його не уразив ворог — значить, людям тим більше туди не можна йти: за ним уже спостерігають вороги. Але бувало й таке, що дрон після ураження своїм ходом повертався і ми його ремонтували.
Це, мабуть, так зворушливо. Мені здається, до них можна і звинути, прикипіти, як до живої істоти.
Так і є. Коли я місяць керувала одним і тим самим дроном, я до нього справді прив’язалася. Кожного дня, коли повертався з місії, обслуговувала, обдивлялась, перевіряла на ушкодження. Це правда, дуже звикаєш, як до живого.
А от кажете, їх кількісно вже цілком досить. Це державні поставки чи куплені за власні кошти бригади, волонтерські?
По-різному нам дістаються. Щось волонтери передають, і ось нещодавно бригада організовувала збір на два дрони — 1 млн 300 тис. грн. Уже закрили його, чекаємо тепер, коли куплять і передадуть нам. І бригада купує, і державні поставки є. Збирається загалом такий непоганий автопарк.
Потенціал НРК ще явно не до кінця розкритий. На ваш погляд, що ще можна робити з їхньою допомогою, за чим майбутнє? Хоча на штурм уже самі ходять, полонених беруть, чого ще бажати.
Гадаю, треба розвивати в такому напрямку, щоб могли збивати летючі дрони. Над цим зараз працюють. Потрібен машинний зір, автонаведення, щоб робот міг замість мобільних груп ППО їздити і збивати ворожі дрони. Це було б чудово. Для вогневої підтримки дрони вже є, якби ще як засіб ППО їх — щоб на лінії фронту могли непомітно розташовуватися і детектити, збивати ворожі БпЛА.
А ще ми думаємо про одне вдосконалення на майбутнє — для евакуаційних дронів налагодити можливість спілкуватися з пораненим, щоб він нас чув, а ми його. Буває, якась ситуація позаштатна — скажімо, зупинились і думаємо, як обійти яму, а людина не розуміє, чому стоїмо, хвилюється, що трапилось — аварія абощо. То ми могли б йому повідомити, що все ок, під контролем. А він нам — якусь інформацію про місцевість. Тож плануємо таке впровадити. Бо рації, наприклад, не годяться: з того місця, де ми керуємо дронами, вони просто не добивають, завелика відстань. Тут швидше цифрова телеметрія може бути задіяна, цифровий зв’язок. А загалом майбутнє НРК — це машинний зір.
