Футболка №2: Збірна України
Це домашня футболка збірної України 2004 року від італійського виробника Lotto. Саме в ній збірна уперше в історії відібралася на чемпіонат світу (ЧС–2006 у Німеччині). Її я знайшов на сайті Soccer Archive тоді ж, коли й форму київського «Динамо». Футболку за 200 фунтів стерлінгів (близько 11 300 гривень) продавав екстренер із Латвії, він навіть мав сертифікат автентичності. У ній Юрій Дмитрулін, ексзахисник «Динамо» під №6, грав товариський матч Україна – Латвія у 2004 році.
Мій дід – українець, родом із міста Турка на Львівщині. Під час Другої світової війни німецькі нацисти посадили його в табір, де насильно змушували працювати. Після цього він поїхав до Англії, у місто Ковентрі, але осів у Бредфорді. Він двічі їздив уже в незалежну Україну, але помер ще до мого народження.
У Бредфорді, де я виріс, одна з найбільших українських діаспор в Англії. Через батька я дізнався про українську діаспору, знайшов спільноту Bradford Ukrainian Club і тепер маю багато друзів-українців, які ходять зі мною на матчі «Бредфорда». Це як дім вдалині від дому.
Тому саме батько передав мені українськість. Його виховували в цих традиціях, він ходив до недільної української школи та церкви. Ми багато говорили про наше коріння – і покращували стосунки, і досліджували власну спадщину. Через своє коріння я завжди відчував, що я інакший – і це чудово. Я потроху вчу українську мову, але поки що знаю деякі рандомні слова: молоко, хліб, око [сміється]. Андрій Тодос трохи вчить мене української, тож я можу читати імена гравців на спинах, наприклад. Сподіваюсь, скоро зможу складати ці слова в речення.
Джерело: Майкл Яворський – британець українського походження, який збирає футбольні ретро-форми
