Бідність в Україні — це не лише наслідок війни. Це результат десятиліть низької продуктивності праці, недостатньої інвестиційної активності, слабкого внутрішнього ринку та застарілої економічної моделі. Але ми маємо шанс змінити ситуацію. Зрозуміло, що війна негативно впливає на державу та бізнес, на їх фінансові спроможності, добробут та можливості громадян. Але. Ми маємо щось робити з цією проблемою. Ось конкретні кроки, які Україна може запозичити з досвіду країн Східної Європи та інших розвинених економік, щоб подолати бідність і побудувати сильну економіку.
1. Створення високооплачуваних робочих місць через технологічну модернізацію
Для подолання бідності Україні потрібна економіка, яка генерує високу додану вартість. Це означає інвестиції в сектори з високим потенціалом: ІТ, агропереробку, машинобудування, зелену енергетику та логістику. Приклад Польщі показує, як це працює: після вступу до ЄС у 2004 році країна інвестувала в модернізацію промисловості та залучення іноземних компаній (наприклад, автомобільні заводи Volkswagen і Fiat). Результат — зростання ВВП на душу населення з $6,600 у 2004 році до $18,000 у 2023 році.
Пропозиції:
- Створити спеціальні економічні зони (СЕЗ) з пільговими податками для високотехнологічних галузей, як це зробила Польща в Катовіце чи Естонія в Таллінні. Наприклад, 5-річне звільнення від податку на прибуток для компаній, які інвестують у переробку сільськогосподарської сировини чи виробництво електромобілів.
- Запустити державно-приватні партнерства (ДПП) для модернізації інфраструктури, як у Чехії, де ДПП допомогли розвинути транспортну логістику, що привабило інвесторів.
- Розвивати ІТ-кластери за прикладом Естонії, де уряд створив програму e-Residency, яка залучила тисячі іноземних ІТ-підприємців. В Україні можна запустити програму для підтримки ІТ-стартапів з грантами до $50,000 для молодих компаній.
2. Підтримка внутрішнього попиту через зростання доходів
Щоб українці могли споживати, заощаджувати та інвестувати, потрібні справедливі зарплати та підтримка малого й середнього бізнесу (МСБ). Південна Корея у 1980-х роках досягла економічного прориву, підтримуючи МСБ через доступні кредити та спрощену бюрократію. Сьогодні корейські малі підприємства генерують 50% ВВП країни.
Пропозиції:
- Запустити програму мікрокредитування для МСБ за прикладом Польщі, де програма “Доступні кредити” пропонує позики під 1-2% річних для стартапів і малих підприємств.
- Скоротити бюрократію для бізнесу, як у Грузії, де після реформ 2000-х років процедура відкриття бізнесу займає 1 день, а податки спрощені до єдиного податку в 1% для малого бізнесу.
- Поступово підвищувати мінімальну зарплату до рівня, який забезпечує базові потреби. Наприклад, у Чехії мінімальна зарплата у 2023 році становила €700, що стимулювало внутрішній попит.
3. Забезпечення продовольчої безпеки через адресну допомогу
Економія на їжі — це не просто статистика, а реальна гуманітарна проблема. Сінгапур, який не має власних сільськогосподарських ресурсів, забезпечує продовольчу безпеку через ефективні державні програми. Наприклад, програма “ComCare” надає адресну фінансову допомогу малозабезпеченим сім’ям, що покриває витрати на їжу та освіту.
Пропозиції:
- Запустити програму продуктових ваучерів для малозабезпечених сімей, як у США (програма SNAP), де домогосподарства отримують щомісячні виплати на покупку їжі. В Україні це може бути, наприклад, 1000 грн чи більше на місяць для сімей із доходом нижче прожиткового мінімуму.
- Створити мережу соціальних магазинів, як у Польщі, де продукти першої необхідності продаються за зниженими цінами для вразливих груп населення.
- Субсидувати фермерів для стабілізації цін на продукти, як це робить Ізраїль, де держава підтримує місцеве сільське господарство, щоб уникнути стрибків цін.
4. Інвестиції в людський капітал
Естонія стала “цифровою нацією” завдяки масовим інвестиціям у освіту та перекваліфікацію. Програма “Tiger Leap” у 1990-х забезпечила комп’ютеризацію шкіл і навчання цифрових навичок, що підняло продуктивність праці.
Пропозиції:
- Запустити національну програму перекваліфікації для безробітних і працівників низько кваліфікованих професій, як у Німеччині (програма “Kurzarbeit”), яка підтримує навчання нових навичок із частковою компенсацією зарплати.
- Розвивати дуальну освіту, як у Швейцарії, де 70% молоді поєднують навчання з роботою, що забезпечує швидкий перехід до високооплачуваних професій.
- Інвестувати в STEM-освіту (наука, технології, інженерія, математика), щоб підготувати кадри для ІТ та промислових секторів.
5. Розвиток місцевої економіки та децентралізація можливостей
Боротьба з бідністю неможлива без розвитку регіонів. Надмірна концентрація економічної активності у великих містах залишає малі громади без робочих місць, інфраструктури та перспектив. Успішні приклади з Литви чи Словаччини демонструють, що розвиток регіональних хабів — ефективний спосіб зменшити нерівність і стимулювати місцеву економіку.
Пропозиції:
- Запровадити регіональні програми підтримки малого бізнесу у громадах до 50 тисяч мешканців — зокрема, гранти до 250 тис. грн для створення місцевих виробництв або сервісних компаній.
- Сприяти розвитку муніципального підприємництва — як у Норвегії, де частина соціальних і сервісних послуг виконується локальними підприємствами під контролем громад.
- Впровадити механізм “гроші йдуть за людиною” у сфері освіти та охорони здоров’я, щоб послуги в сільській місцевості фінансувалися не залишковим принципом, а пропорційно до кількості населення.
6. Посилення соціального захисту через податкову реформу
Справедлива податкова система — ключовий інструмент для зменшення майнової нерівності. У країнах Північної Європи прогресивне оподаткування, ефективний контроль над ухиленням від податків та чесне перерозподілення бюджету допомогли створити суспільства з мінімальним рівнем бідності.
Пропозиції:
- Запровадити прогресивну шкалу ПДФО (податку на доходи фізичних осіб) — наприклад, 18% для доходів до 100 тис. грн/міс., 25% — для доходів понад 500 тис. грн/міс.
- Зменшити податковий тиск на малозабезпечених — через підвищення неоподатковуваного мінімуму або податковий кредит для домогосподарств із дітьми.
7. Цифровізація як інструмент прозорості та доступу до послуг
Цифрові сервіси спрощують доступ до соціальних послуг, зменшують корупцію та скорочують адміністративні витрати. Естонія, яку часто називають “цифровою державою”, завдяки впровадженню електронного урядування не лише підвищила ефективність державного управління, а й зробила соціальну допомогу більш адресною та прозорою.
Пропозиції:
- Розширити функціонал “Дії” для автоматичного нарахування субсидій і соціальних виплат без потреби в особистому зверненні до органів соцзахисту.
- Запровадити єдиний “соціальний кабінет” громадянина з даними про доходи, пільги, податки, медичну страховку та освітні послуги.
- Впровадити цифрову карту соціальної допомоги — як у Фінляндії, де кожен житель може бачити, які види підтримки йому доступні, та подати заявку онлайн.
8. Ефективне використання міжнародної допомоги для подолання бідності
Україна — один із найбільших отримувачів зовнішньої підтримки у світі. Проте значна частина цієї допомоги іде на макрофінансову стабільність або військові потреби. Водночас важливо спрямовувати частину ресурсів безпосередньо на проєкти з боротьби з бідністю, як це робили країни Балкан під час післяконфліктного відновлення.
Пропозиції:
- Узгодити з міжнародними партнерами (Світовий банк, ЄС, USAID) програму фінансування соціального підприємництва — зокрема, надання безвідсоткових кредитів для бізнесу, який створює робочі місця у вразливих громадах.
- Залучити донорські кошти до створення національного фонду підтримки незахищених верств населення — аналог “Trust Fund” у Сербії, що координується спільно з ООН.
- Вимірювати ефективність міжнародної допомоги не лише за обсягами, а за соціальними результатами — кількістю людей, виведених з бідності або забезпечених роботою.
Висновок
Зрозуміло, що не всі пропозиції одночасно можуть бути реалізовані в Україні через різні причини. Але ці пропозиції це не абстрактні ідеї, а перевірені інструменти, які працюють у світі. Але цей досвід треба максимально використати. Деякі інструменти ми вже реалізуємо.
Україна має побороти бідність, як це зробили країни Східної Європи. Для цього потрібні не лише реформи, а й чітка стратегія та політична воля. Бідність — це виклик, але не вирок. Якщо ми діятимемо послідовно, Україна може стати економічно сильною державою, де кожен матиме гідний рівень життя.
Джерело: Бідність в Україні: виклик, який ми можемо подолати
