Сонні Гейз (Бред Пітт) – колишній пілот F1, життя якого не задалося після трагічного виходу з великого спорту. Старий друг Рубен (Хав’єр Бардем) запрошує його взяти участь у змаганнях F1 через 30 років перерви. Команда Рубена APXGP осіла в хвості турнірної таблиці: їх болід гіршої якості, ніж у Ferrari чи Red Bull, а висхідна зірка Джошуа Пірс (Десмон Ідріс), хоч має талант та амбіції, однак поки не набрав достатньо досвіду. Заявка Сонні Гейза на перегони, за задумом Рубена, має стати фактором, який перетворить APXGP з андердогів на тріумфаторів.
Режисура Джозефа Косинські нагадує роботу досвідченого та професійного автомеханіка. Він не створює щось нове, як автоконструктор, але до найменшого гвинтика знає, яким чином працює створене автоконструктором диво. Косинські знає, як працює жанр спортивної драми, грамотно збирає базовий сюжет про те, як аутсайдери стали чемпіонами, додає драматичний конфлікт між молодістю та зрілістю, втілений через емоційність Ідріса та олдскульність Пітта. На додаток – вводить персонажку Кейт (Керрі Кордон), яка одночасно є видатною автоконструкторкою, що виборює право жінки у маскулінному світі, та рухає любовну лінію фільму. Косинські чудово знає, що любовна лінія – важлива деталь у великому літньому блокбастері. І щоб весь це агрегат не просто завівся, а успішно промчав прокатом, режисер поилює сюжет лінією зі зрадником, яка висвітлює закулісні ігри менеджерів та інвесторів цього напрочуд дорогого виду спорту.
Кадр з фільму ‘F1’ .
Кадр з фільму ‘F1’ .
Оскільки Косинські – вправний механік в режисурі, стрічка “F1” стала ідеальним блокбастером про спорт. Тут безліч ефектних сцен перегонів та аварій, які дають глядачеві повноцінне відчуття швидкості та бензинового адреналіну. Тут є питомі для жанру спортивної драми тропи. Тут багато гумору і самоіронії, що розбавляє загальний пафос кіно. Тут прекрасний акторський склад, який має достатньої хімії і для екшну, і для романтики. Навіть ніжному мелодраматизму у фільмі є місце. Ба більше, Косинські цілком органічно вплітає в сюжет тему материнської любові.
З фільму у фільм Косинські проговорює одну й ту ж тему: втрату маскулінності. Він наче постійно повертається до ілюзорного світу рейганівських 1980-х: очевидно, кінематографічна етика та естетика тих часів є його головним цінніснім орієнтиром. Саме тому свого часу Косинські взявся за “Топ Ган: Маверік” (2022) – велике повернення одного з ключових фільмів рейганівської епохи, “Кращого стрільця” Тоні Скотта. Ця стрічка у 1986-му не просто сколихнула світ бойовиків, зробивши Тома Круза суперзіркою, але й зібрала черги в рекрутингові пункти Збройних сил США. Про цю ж втрачену маскулінність 1980-х та вміння пожертвувати собою заради іншого Косинські говорить у “Вогнеборцях” (2017) – величезному біографічному фільму про пожежну команду з Аризони. “Вогнеборці” стали своєрідною точкою входу в авторський стиль Косинські, який до того працював з сай-фай екшнами.
Кадр з фільму ‘F1’ .
Кадр з фільму ‘F1’ .
Цими ж темами режисер пронизує “F1”. І Бред Пітт стає ідеальною знахідкою для такого кіно. Він наче переніс образ Кліффа Бутта, якого зіграв у “Одного разу в Голлівуді” Квентіна Тарантіно, на персонажа Сонні Гейза. Таке ж саме темне минуле і туманне майбутнє. Такий самий фургон як місце проживання. Такі самі “партаки” на накачаному тілі. Хіба замість пітбуля супутником Грейза є колода для покеру. Це образ втомленого від життя чоловіка, який, щоправда, знає собі ціну. І він стає ще одним втіленням архетипу з рейганівських 1980-х – “вільного ковбоя”, який живе одним днем. Замість коня Гейз осідлав болід, однак в іншому все співпадає. Але, оскільки Косинські все ж рефлексує щодо втраченої маскулінніності – а не намагається її реконструювати – герой Бреда Пітта може дозволити собі трохи самоіронії і навіть сліз. Його філософія проста: життя – це дорога, і відчути її вповні можна лише за кермом найшвидшої автівки. Більшого йому не треба. Така поетика може здаватися одночасно романтичною та інфантильною. І це, мабуть, єдине відкрите питання у цьому блокбастері.
Але є ще питання щодо самого фільму: чи вдасться йому стати переможцем у змаганні за касові збори з гігантами комікс-індустрії, “Суперменом” та “Фантастичною четвіркою”, які виходять у прокат вже в липні? Воно поки що теж відкрите. Можна сказати лише одне: “F1” – це ідеально складений кіноатракціон з драматичним сюжетом, вражаючим екшном, хорошими акторами; він навіть має авторський стиль і не цурається рефлексій; однак у перегонах з ідеальним гоночним кіно Рона Говарда “Гонка” чи екзистенційними “Аутсайдерами” (“Форд проти Феррарі”) Джеймса Менголда цей фільм навряд прийде першим до фінішу. Не вистачає об’ємності сюжету та глибини задуму.
Кадр з фільму ‘F1’ .
