Це не проксі-війна, це повноцінна війна між Ізраїлем та Іраном
Багато чую думок про різну класифікацію цього, так би мовити, конфлікту. Хтось говорить, що це елемент початку третьої світової, хтось, що це проксі війна, інші називають це регіональним конфліктом. Як би ви це охарактеризували?
Це війна між Ізраїлем та Іраном.
Я чула від багатьох експертів, що це нова хвиля цієї війни, загострення певне, продовження…
Ні, це окремий епізод, це окрема історія. Тому що це — гаряча фаза, гаряча війна. Все, що було раніше, можна втиснути в якісь певні рамки проксі-війни або, скажімо, спеціальних військових операцій, диверсійних операцій.
Якою ви бачите реакцію сусідів Ізраїлю: Єгипту, Йорданії, Саудівської Аравії? Якщо я не помиляюсь, лише принц Саудівської Аравії щось висловлював. Чи буде якась допомога, чи вони намагаються тримати більш-менш нейтралітет?
Я думаю, зараз більша частина арабських країн триматиме певну паузу – в залежності від того, як розгортатиметься ситуація. Якби вони могли, вони б воліли залишитися осторонь. Тому що Іран — це явно не та країна, яку вони готові підтримати. Але багато що залежатиме від тієї ж “арабської вулиці”. І вона буде тиснути також на правителів, особливо, якщо до війни долучаться США. І саме цей аспект буде визначальним для того, як інші арабські країни сприйматимуть цей конфлікт.
Білборд з написом «Жорстка відповідь» на вулиці Тегерана 23 червня 2025 року.
Ізраїль і Іран вважають один одного загрозою – це війна страхів
Якщо говорити про певні паралелі між ізраїльською-іранською війною і російсько-українською війною… Навіть Дональд Трамп звертається до Росії й Ірану, аби знайти поле для компромісу. Але чи є воно? Адже, як на мене, і Росія воює з Україною не за території, а щоб знищити нас повністю. Так само нібито і Ірану не цікаві якісь політичні умови, їм хочеться знищити Ізраїль.
Дивіться, Росія веде війну і за територію, і щоби знищити українську ідентичність, яку вважає ворожою. Тобто, вони можуть провести “деукраїнізацію”, і частину населення русифікувати. Ну, і територія, звісно, тому що це в їхньому уявленні – відновлення Радянського Союзу, Російської імперії і тому подібне.
Щодо цієї війни – там є дуже багато різних нюансів, і така проста інтерпретація, яку ви запропонували, мені не дуже подобається. І Ізраїль, і Іран перебувають в стані напруженості: як Ізраїль вважає, що Іран йому загрожує, так само й Іран думає, що йому загрожує Ізраїль. І кожна зі сторін робить кроки для того, аби зменшити ці загрози. І якщо подивитися на всю історію цього конфлікту, то кожна сторона, в принципі, займається вибудовуванням своєї стратегічної оборони.
Колись, коли Іран мав більше ресурсів і була сприятлива політична кон’юнктура, – вони мали можливість пробити “шиїтський коридор” від Тегерану до Середземного моря. Потім кон’юнктура змінилась – і вони втратили дуже багато з тих позицій і врешті-решт отримали війну на своїй території. Тому я би цю історію не порівнював.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос
Очевидно, військової допомоги Україні стане менше
Чи не загрожує повноцінне втручання США в цю війну скороченням допомоги Україні, з огляду на вже наявні прецеденти затримок поставок? Чи не послабить це нашу обороноздатність у критичний момент?
Очевидно, що буде зменшення уваги та озброєння. Очевидно, що ціни на нафту також можуть вплинути негативно на нас — багато негативних наслідків. І до цього треба готуватися: передбачати і думати, яким чином ми можемо їх мінімізувати. Повністю мінімізувати не вдасться, але принаймні створити передумови для того, щоб цей негативний наслідок зменшився.
Іран – потужний гравець на нафтовому ринку, і ескалація з Ізраїлем впливає на ціни. Чи виграє від цього Україна, якщо одночасно знищується виробництво “шахедів”, але зростає прибуток російського бюджету від нафти?
Ну, від цієї війни для нас набагато більше мінусів. Єдине, от ви абсолютно правильно сказали, що Іран точно вже зараз не буде постачати зброю або елементи цієї зброї. А все решта – мінус.
За відкритими даними західних розвідок, Іран наразі не має і не виготовляє ядерну зброю
Чому Росія підтримує іранську ядерну програму, попри загрозу для світової безпеки? І чи зростає ризик застосування Іраном ядерної зброї після ударів Ізраїлю по частині об’єктів?
Я можу спиратися лише на відкриті дані західних розвідок, згідно з якими Іран наразі не має і не виготовляє ядерну зброю. Тому міркування про те, що було б, якби вона в нього була, – гіпотетичні й не мають сенсу. В історії з іранською ядерною програмою важко не згадати постійну фігуру – Беньяміна Нетаньягу, який ще з 1992 року активно просуває риторику про загрозу з боку Ірану. Його перша промова у Кнесеті була присвячена саме попередженню, що Іран «ось-ось створить атомну бомбу», і відтоді риторика мало змінилася, хоча минуло понад 30 років.
Центрифуги, що використовуються для збагачення урану на іранському заводі з виробництва ядерного палива в Натанзі у 2019 році
Тож виникає запитання: чи дійсно Іран так близько до створення ядерної зброї, чи ми маємо справу з політичною маніпуляцією, яку Нетаньягу використовує впродовж усієї своєї кар’єри? Адже у 2015 році завдяки ядерній угоді Ірану з країнами «шістки» ризики значно було знято. Проте вже в 2018-му США на чолі з Трампом вийшли з цієї угоди, багато в чому під тиском ізраїльської сторони. Чому Нетаньягу так послідовно просував цю лінію? Можливо, кінцева мета — не Іран як загроза сама по собі, а бажання створити умови для анексії палестинських територій. Іран — головна перешкода в реалізації цього плану. І для його нейтралізації у міжнародному чи військовому сенсі Нетаньягу роками працював над зміною позиції США.
Путін застряг між Іраном і Ізраїлем. Для нього зрадити союзника – це втратити обличчя
Давайте ще поговоримо про російський компонент. Як зараз поводитиме себе РФ, що буде говорити Путін, якщо її союзник, Іран, самостійно воюватиме з Ізраїлем?
Ну, розумієте, вони всі вичікують. І Росія потрапила в таку доволі складну для себе ситуацію. Вона не хоче втратити стосунки з Ізраїлем, особливо з Натаньягу, але водночас не може зрадити Іран. Вона не може продемонструвати перед глобальним півднем, що Росія — ненадійний партнер і зраджує союзників. І от в цій розтяжці зараз існує Путін. Спроба бути посередником, як ви бачите, не дуже вдалася. Але це станом на зараз. Тому що післязавтра може Трамп передумає і знову запропонує Путіну посередництво. І загроза вступити американців у війну також є новим елементом, який може серйозно вплинути на російське рішення. І тому зараз є пауза.
Анжеліка Сизоненко і Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос
Це буде нова криза біженців – і вона вже формується просто зараз
Чи не буде нової хвилі біженців?
Важко сказати. Ну, очевидно, біженці будуть. У міру розгортання бомбардувань і загального загострення конфлікту зростатиме потік людей, які намагатимуться врятуватися від ударів і війни. Поки складно передбачити, куди саме рушить основна маса. Частина людей, імовірно, залишиться всередині країни – розсіється в менших містах і селах. Це будуть внутрішньо переміщені особи.
Інші, можливо, спробують возз’єднатися з родичами за кордоном — таких багато, адже іранська діаспора величезна. У деяких випадках спрацює етнічна солідарність. Наприклад, у північному Ірані, де більшість населення — етнічні азербайджанці. У разі загострення частина з них, найімовірніше, проситиме притулку в Азербайджані. Те саме може стосуватися інших етнічних меншин — білуджів та інших груп. Вони також шукатимуть можливості опинитися серед своїх. Але зрозуміло, що сусідні країни, найімовірніше, чинитимуть цьому опір.
Так, може виникнути нова біженська криза, подібна до тієї, яка була у 2015-му через війну в Сирії. Вона тоді, як пам’ятаємо, спричинила значне посилення ультраправих рухів у Європі. І тут, в іранському випадку, може бути схожа динаміка. Хоча Іран – велика країна. У Тегерані живе понад 6 мільйонів людей. І навіть якщо втече півтора-два мільйони, то теоретично вони можуть знайти прихисток усередині країни, не перетинаючи державного кордону. Але загроза масового переміщення населення – це вже не гіпотетика. Це реальність. І про неї варто говорити вже зараз.
До речі, щодо закриття ще повітряного простору, це ж теж доведеться багатьом країнам пів світу облітати.
Зараз авіаційний транспортний коридор над регіоном — надзвичайно вузький. Він проходить через Південний Кавказ, і це, звісно, створює серйозні логістичні труднощі. Закриття Ормузької протоки також обговорюється, принаймні, як потенційна загроза з боку Ірану. Це радикальний крок, і його реалізація залежатиме від подальшого розвитку ситуації. Втім, я думаю, що поки зберігається хоч якась можливість домовитися або знайти компроміс, який дозволить уникнути катастрофи – сторони намагатимуться не запускати цей найгірший сценарій.
Знаю, що ви не любите оці “гадання на кавовій гущі”, але, я так розумію, що все залежить зараз від США. Чи щось може змінитися ще з іншого боку?
Подальша ескалація — цілком можлива. Йдеться про удари більшої жорсткості, з великою кількістю жертв. Наприклад, зараз ізраїльтяни шукають Алі Хаменеї й відкрито погрожують його вбити. Таке вбивство, без сумніву, стало б серйозною ескалацією. Або, скажімо, удари по цивільних об’єктах, як в Ізраїлі, так і в Ірані. Це теж – ескалація. Ви ж чули вчорашні заяви міністра оборони Ізраїлю, Ізраїля Каца. Тобто навіть без рішення Трампа можливі несподівані події, так звані «чорні лебеді». Бо війна — це завжди непередбачуваність. Проте, якщо не концентруватися на цих екстремальних сценаріях, то головним фактором найближчого розвитку подій усе ж буде рішення Сполучених Штатів. І багато що залежатиме саме від них.
Митингарі ходять по прапорах Ізраїлю та США під час мітингу в Тегерані, 20 червня 2025 року.
