Президент США Дональд Трамп звертається до нації після ударів США по ядерних об’єктах Ірану, праворуч – держсекретар Марко Рубіо, Вашингтон, 21 червня 2025 р.
Трамп погрожує і атакує
Ще у четвер, 19 червня, Дональд Трамп говорив, що готовий дати Ірану час для дипломатичного розв’язання ядерної проблеми.
“Я даю їм певний час, і я б сказав, що два тижні – це максимум”, – сказав він.
У той час американська армія уже завершувала перекидання додаткових сил і засобів у регіон, а Центральне Командування Збройних сил США (Centcom), відповідальне за регіон Близького Сходу, на той час уже завершило планування майбутньої операції.
Як повідомило видання The Wall Street Journal, ще у вівторок Дональд Трамп схвалив плани удару по Ірану на нараді у вівторок, проте тоді він утримався від остаточного наказу.
“На початку тижня відбулися справжні дебати щодо того, що нам слід робити, – сказав WSJ високопосадовець Білого дому. – Але у вівторок Трамп дав зрозуміти, що схиляється до подальших дій, тож це все змінило”.
Остаточний дозвіл на удар, за інформацією видання, президент США віддав у суботу вдень у своєму приватному клубі в Нью-Джерсі.
“Метою було створити ситуацію, коли всі цього не очікували”, – сказав WSJ згаданий посадовець.
Рішення Дональда Трампа вступити в конфлікт було частково реакцією на ранні успіхи Ізраїлю, переконаний головний коментатор із закордонних справ Financial Times Гідеон Рахман: “Президент США завжди прагне виглядати переможцем і після бомбардувань Ірану США заявив про «вражаючий військовий успіх»”.
За інформацією Financial Times, президент США ухвалив рішення у вузькому колі: “Його найближчими радниками є два потенційних наступники президента, Джей Ді Венс і Марко Рубіо, забудовник, який став посланником, Стів Віткофф, і директор ЦРУ Джон Реткліфф. Збоку була присутня Тулсі Габбард, директор національної розвідки. Міністр оборони Піт Гегсет виглядав менш впливовим, ніж генерал Ден Кейн, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, та генерал Майкл Курілла, командувач збройних сил США на Близькому Сході”.
Армія США вдарила про трьох об’єктах
Під прицілом очікувано опинилися три ключові об’єкти ядерної програми Ірану.
Американські бомбардувальники B-2 Spirit зайшли в повітряний простір Ірану і скинули керовані бомби GBU-57, призначені для знищення підземних бункерів та об’єктів, схованих глибоко в гірських масивах, на Фордо — найважливіший іранський об’єкт зі збагачення урану, збудований глибоко в горі з метою убезпечити завод від атак Ізраїлю.
Власне, саме цей схований у товщі гори завод робив американську атаку практично неминучою: ані Ізраїль, ані інша держава, окрім США, не мають озброєнь, здатних уразити подібний об’єкт. Американська армія ж має розроблену спеціально для таких операцій бомбу GBU-57, вагою 13,6 тон, що здатна пробити завдяки кінетичному удару 60 метрів гірської породи або 18 метрів бетону перед тим, як вибухне 2,4 тонна боєголовка. Усього в арсеналі США було 20 одиниць GBU-57 і щонайменше 14 з них витратили для удару по Фордо. Для їх скидання на гірський завод США задіяли шість B-2 – третину свого парку цих бомбардувальників.
Також підводні човни ВМС США випустили 30 крилатих ракет по об’єктах у Натанзі та Ісфахані. Ще один бомбардувальник B-2 також скинув дві бомби на Натанз.
На заводі в Ісфахані знаходилися критично важливі компоненти для ядерної програми Ірану, там же, у підземних сховищах, ймовірно, іранці зберігали значну частину своїх запасів збагаченого урану.
Завод у Натанзі є найстарішим і найбільшим виробництвом Ірану зі збагачення урану.
Обидва об’єкти неодноразово атакував Ізраїль.
Дональд Трамп після атаки оголосив, що іранські потужності зі збагачення урану були “повністю знищені”. Іранські офіційні особи заявили, що атака була очікуваною, тож запаси урану були переміщені і роззосереджені.
Центрифуги зі збагачений ураном у підземному заводі в Натанзі
Чи справді Іран був близьким до створення ядерної зброї?
Ще у березні цього року директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард стверджувала на слуханнях у Конгресі: “Розвідувальні служби США продовжують вважати, що Іран не створює ядерну зброю, і верховний лідер Хаменеї не дав дозвіл на відновлення програми, призупиненої в 2003 році”. (Коли минулого тижня Дональду Трампу нагадали про її слова, він сказав, що Габбард помиляється і загалом йому начхати, що вона каже про ядерну програму Ірану). Цього тижня Габбард заявила, що медіа перекрутили її заяву.
Натомість директор ЦРУ Джон Реткліфф на закритому засіданні з конгресменами заявляв, що Іран близький до набуття власної ядерної зброї.
За даними МАГАТЕ, Іран накопичив понад 400 кг урану, збагаченого до 60%, що може потенційно забезпечити до десяти 10 ядерних боєголовок, якщо його збагатити до 90 %.
Можлива відповідь Ірану і наслідки
Як стверджують американські медіа, Білий дім через посередників передав керівництву Ірану, що удари по ядерних об’єктах були одноразовим актом і США не прагнуть розпочинати тривалу війну чи змінювати режим. Якщо це справді так, то послання має сенс: Тегеран, попри грізну риторику, нерідко обмежувався символічною відповіддю на удари США і навіть Ізраїлю.
Удар США по ядерному об’єкту в Ірані, ймовірно заводу в Натанзі.
Але чи і цього разу буде так?
Іран, навіть попри суттєві втрати внаслідок ізраїльських ударів, залишається серйозною потугою, з великими можливостями, широкою номенклатурою засобів ураження та мережею лояльних озброєних рухів та організацій в регіоні. І з Росією та Китаєм за спиною, хоч бажання і здатність Москви та Пекіна допомагати у актуальній ситуації під великим питанням.
Серед можливих варіантів відповідей – прямі атаки на американські бази (приблизно 40 000 особового складу армії США у Бахрейні, Кувейті, Катарі, ОАЕ, Єгипті, Іраку, Йорданії, Омані, Саудівській Аравії та Сирії), терористичні атаки на дипломатичні представництва США. В обох випадках США змушені будуть відповідати, втягуючись у тривале протистояння.
І, мабуть, найбільший ризик може створити спроба Ірану вдарити по транзиту нафти Ормузькою протокою, через яку проходить третина глобального транзиту нафти і нафтопродуктів – близько 20 мільйонів барелів щодня.Парламент Ірану уже проголосував за перекриття Ормузської протоки, однак остаточне рішення буде ухвалювати Вища рада національної безпеки Ірану та верховний лідер держави. Тому поки це декларація про наміри. Але навіть спроба їх реалізувати може спричинити катастрофічне зростання цін на нафту.
Розкол у таборі Дональда Трампа: Ізраїль понад усе?
Дискусії щодо прямого втручання США в ірано-ізраїльський конфлікт і саме рішення Дональда Трампа щодо ударів по Ірану спровокували справжній розкол у таборі Дональда Трампа. Традиційні республіканці здебільшого висловлювалися за те, щоб допомогти Ізраїлю вирішити іранську ядерну проблему, а от лідери думок MAGA практично всі були категорично проти, нагадуючи, що чинний президент США обіцяв не починати нових воєн і не втручатися у конфлікти інших держав.
Стів Беннон
“Переважна більшість людей (у США) не хоче брати участь у всьому цьому”, – заявив у своєму подкасті Стів Беннон, головний стратег Дональда Трампа під час його першого терміну, а нині – один з найбільш впливових лідерів MAGA. Він також додав, що Ізраїль “по суті змусив президента Трампа діяти”, розпочавши війну з Іраном, знаючи, що не має військового потенціалу для того, щоб самотужки добитися успіху.
Ще один впливовий представник MAGA, Такер Карлсон у свою чергу заявив, що немає жодних підстав для нападу на Іран, додавши, що немає жодних достовірних даних, які б свідчили про те, що Іран працює над створенням ядерної бомби.
“У мене було відчуття, що це мало бути “Америка понад усе”, а тепер… складається враження, що ми працюємо на Ізраїль”, – сказав впливовий правий подкастер Тео Вон.
Зрозуміло, якщо справа обмежиться суботніми ударами, то конфліктне питання швидко зникне з порядку денного, адже Дональд Трамп генерує рішення, які збурюють, практично в режимі нон-стоп. Проте, як справедливо відзначив Гідеон Рахман, “США мають довгий і гіркий досвід перетворення початкових військових перемог на виснажливі, нескінченні війни”.
Президент США Дональд Трамп звертається до нації після ударів США по ядерних об’єктах Ірану, Вашингтон, праворуч – державний секретар США Марко Рубіо, 21 червня 2025 року,
Можливі наслідки для України
Загострення конфлікту на Близькому Сході уже спровокувало підвищення цін на енергоносії, а блокування Ормузької протоки може спровокувати їх вибухове зростання. І одним з головних бенефіціарів подорожчання нафти, звісно, буде Росія. Москва також може спробувати вкотре запропонувати себе Вашингтону в якості посередника в комунікації з Тегераном, хоч на попередні пропозиції Дональд Трамп зреагував скептично.
Втім, і Україна потенційно може виграти – якщо прихильники політики ізоляціонізму в оточенні Трампа програють. Успішне розв’язання іранської проблеми додасть аргументів прихильникам активної зовнішньої політики США, в тому числі – у питаннях тиску на Росію. І навпаки – втягнення США у тривалий конфлікт на Близькому Сході без видимих успіхів та перспектив посилить голоси ізоляціоністів.
Удари по Ірану також засвідчили, що Дональд Трамп загалом здатен не лише на гучні заяви (популярний американський мем – “Trump always chickens out”, “Трамп завжди пасує”). Вибухи GBU-57 мали почути не лише в Тегерані, але й у Москві.
Джерело: Удари по Ірану. Дональд Трамп порушив головну свою обіцянку – уникати участі США у війні
