Перше. Трибуналу бути і це безперечно велика перемога України і команди. Команди наших юристів, яка почала з “ніколи і не мрійте” і закінчила повною перемогою. Тут безумовно треба зняти шляпу та подякувати і Офісу Президента, і депутатам, і громадському сектору. Всім хто долучився і зробив неможливе можливим.
Друге. Вирок (себто рішення) буде навіть до закінчення війни та за “дистанційної” участі звинувачених. Це ще один прецедент, якого домоглась Україна і який сам по собі фантастичний. Так, це не означає, що завтра путін та його оточення сядуть у в’язницю. Але означає, що точно сядуть. На все свій час, а ми вже навчились чекати.
Головне питання, яке треба розтлумачити – за що саме? Ні, не за Маріуполь, Драмтеатр, Бучу чи Бахмут. Проте, за все одразу. Тобто відповідальність росії та її очільників буде саме за акт агресії. Агресії росії, яка досі не визнана та не закріплена жодним міжнародним документом. Саме таке рішення відкриває широкий шлях до справедливості, де відповідальні вже не окремі “очільники режиму” чи сам режим. Це вина всіх росіян, як співучасників.
Це дає нам надію. Надію на розплату та покарання всіх росіян.
Скажете, фантастика?
Але ще рік тому сам факт трибуналу звучав, як фантастика. А вже сьогодні в центрі Києва його експертно обговорюють в деталях, як факт.
І все це, безумовно, наша велика перемога, яка прийшла так тихо, і дасть так багато.
