Пожежа на нафтосховищі в Тегерані внаслідок ізраільського удару, 15 червня 2025 року.
Передумови удару
Протистояння Ізраїлю та Ірану де-факто тягнеться від Ісламської Революції 1979 року в Ірані. Його причини — складний клубок геополітичних, безпекових та релігійних суперечностей. Тегеран не визнає легітимність Ізраїлю, декларує бажання його повного знищення. Обидві держави останні десятиліття знаходяться у стані холодного протистояння: Тегеран розвинув мережу проксі-сил у Лівані, Ємені, Сирії (до падіння режиму Асада), надає підтримку ХАМАС у Газі. Ізраїль регулярно здійснював авіаудари по іранських об’єктах, кібератаки, вбивства високопоставлених військових та науковців, причетних до військових програм.
Особливу загрозу для єврейської держави та регіональної безпеки в цілому становить ядерна програма Ірану, особливо в контексті того, що останній володіє технологією виробництва балістичних ракет, дальність яких дозволяє вразити Ізраїль. Уже на кінець 2024 року, згідно з інформацією МАГАТЕ, іранці володіли достатнім обсягом збагаченого урану для створення кількох атомних зарядів, однак повна картина невідома, оскільки іранська влада не допускає експертів МАГАТЕ на частину об’єктів. При цьому Іран нарощує свої спроможності у ядерній сфері, що дозволить йому, у разі політичного рішення, у перспективі створити до кількох десятків ядерних зарядів.
Адміністрація Дональда Трампа намагалася з весни 2025 домогтися укладення ядерної угоди з Тегераном. Це, до слова, є однією з причин, чому Дональд Трамп прагне прихильності Володимира Путіна, який, на його думку, має допомогти США у комунікації з Іраном.
Перша зустріч американських та іранських представників відбулася 12 квітня, і, попри первинний ентузіазм американців, перемовини зайшли у глухий кут, наслідком чого стало нарощування Тегераном темпів збагачення урану у другій половині травня. У червні градус напруги продовжив наростати, пролунали погрози щодо військових баз США у регіоні. На фоні очевидного провалу переговорного процесу Ізраїль розпочав свою операцію.
Удар
Перші повідомлення про атаку з’явилися близько третьої ночі 13 червня, одразу після чого почали з’являтись численні повідомлення про смерть того чи іншого високопосадовця Ірану, зокрема з КВІР та про ураження об’єктів ядерної промисловості. Частину функціонерів ліквідували ударами по місцях їхнього проживання. І хоча “туман війни” навіть зараз не дозволяє точно встановити наслідки атаки, уже доречно стверджувати, що керівництво КВІР та збройних сил зазнало втрат на найвищих рівнях. Зокрема загинули начальник генерального штабу армії та командувач КВІР, також Іран підтвердив смерть наукових фахівців атомної сфери.
Підтверджені ураження левової частки ядерних об’єктів Ісламської Республіки: у Хамадані, Керманшаху, Хоррамабаді, а також Натанзі, у останньому також урядові служби Ірану фіксують ядерне забруднення.
Іран зі свого боку запустив сотні дронів по Ізраїлю, що видалося доволі слабкою відповіддю на масштабний перший удар. Однак ввечері 14 червня розпочалися удари балістичними ракетами. Також Іран залучив проти Ізраїлю своїх проксі у Ємені, хуситів, які здійснили ракетні атаки.
Обмін ударами триває, і перспектива швидкого чергового замороження конфлікту залежить насамперед від позиції США, які були проінформовані про удар і вже намагаються скористатися ним як ще одним аргументом для примусу Ірану до прийняття ядерної угоди.
14 червня сторони безперервно обмінювалися ударами, Іран випустив близько 200 балістичних ракет, Ізраїль заявив про збиття більшості, додавши, що 25 % не були перехоплені, оскільки вдарили у незаселені зони.
Ізраїльська система протиповітряної оборони Залізний купол перехоплює балістичні ракети, випущені з Ірану над Тель-Авівом
15 червня міністр МЗС Ірану виступив із заявою, що Іран готовий припинити удари, якщо аналогічно від ударів відмовиться Ізраїль. При цьому він додав, що Іран готовий підписати угоду про відмову від планів на створення ядерної зброї, і хотів запропонувати її проєкт на перемовинах у Омані, які не відбулися. Подібна заява може свідчити про готовність Тегерана піти на поступки, однак слід зауважити, що остаточне рішення залежить від того, чи будуть умови, викладені у проєкті угоди, прийнятними для Вашингтону і Тель-Авіва.
Наслідки
Попри підтверджений факт ушкодження ключових об’єктів, малоймовірно, що ядерна програма Ірану зазнала безповоротних втрат. Частина найважливіших комплексів розташована під землею, ще частина — у скелях, що робить їх знищення неможливим за допомогою конвенційного озброєння. Понад те, враховуючи наявні запаси збагаченого урану, Тегеран, можливо, уже спроможний створити хоча б один ядерний заряд. Очевидна ціль удару Ізраїлю — призупинити або навіть відкинути на роки назад ядерну програму персів, може викликати протилежний ефект.
Досі однією з причин, чому Іран, попри неодноразові погрози, не приступав до фактичного створення самої ядерної зброї, а лише нарощував спроможності та наукову базу для цього, можна назвати бажання зберегти статус-кво у регіоні. Тегеран не може не розуміти, що створення такого засобу ураження викличе негативну реакцію з боку інших гравців регіону і у короткостроковій, і у довгостроковій перспективі.
Центрифуги, що використовуються для збагачення урану на іранському заводі з виробництва ядерного палива в Натанзі у 2019 році
Саудівська Аравія прямо заявляла, що у відповідь на появу Іранської ядерної зброї розпочне розробку власної. Подібну позицію, хоч і менш прямо, також озвучувала Туреччина. З огляду на факт, що Ізраїль вже володіє цим типом зброї, успішне завершення ядерної програми Тегераном призведе до ситуації, де кожна із найсильніших у військовому плані держав регіону рано чи пізно заволодіє атомною військовою потугою, що підвищує ризики для усіх сторін, проте найбільше — для самого Ірану, оскільки його відносини з Ер-Ріядом чи Анкарою не можна назвати хорошими.
Однак тепер ситуація змінилася. Союзний Ірану режим Башара Асада в Сирії впав, на зміну йому прийшла нова влада, прихильно налаштована до Туреччини та, як мінімум, не вороже до Заходу.
Ізраїльські військові та таємні операції за останні два роки, починаючи з 7 жовтня 2023, завдали серйозних ударів по ХАМАСу та Хезболлі, інших силах, які співпрацювали з Іраном, хоч і не були під прямим контролем. Спроможності Ірану вести асиметричну війну з Ізраїлем та інфраструктура впливу в регіоні скорочуються, політичний тиск з боку США посилюється, відтак простір для маневру звужується. У подібній ситуації уряд Ісламської Республіки цілком може піти на прискорення ядерної програми, аби гарантувати стабільність політичного режиму.
Негативний ефект затягування протистояння полягає у тому, що чим довше воно триває, тим більші політичні втрати для сторони, яка піде на поступки. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу висловив чітку позицію, що операція припиниться у разі, як мінімум, згоди Тегерану на ядерну угоду, хоча в інших заявах він також вказував на ціль зміни політичного режиму Ірану. Поступки в цьому питанні будуть сприйняті в самому Ізраїлі як поразка, що є неприпустимим для самого Нетаньягу, який, попри численні звинувачення у корупції та політичну кризу на тлі судової реформи 2023 року, досі утримався при владі не в останню чергу через початок бойових дій, що змінило фокус уваги суспільства.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу
Попри це, політичне майбутнє Нетаньягу непевне, йому необхідно представити суспільству Ізраїлю перемогу, аби гарантувати собі переобрання, а також бажано продовжувати військові дії проти ворогів Ізраїлю, щоб зберегти підтримку інших правих партій у Кнесеті.
Подібні позиції сторін перетворюють конфлікт у “гру з нульовою сумою”, де знайти компроміс вкрай складно, якщо взагалі можливо. Сполучені Штати при цьому не зможуть зайняти роль посередника, оскільки публічно підтримали удари Тель-Авіва.
Партнери Ірану: реакція РФ та КНР
Пекін та Москва висловили свою підтримку Ірану, публічно засудивши атаку Ізраїлю. Раніше Москва, хоч і намагаючись зберегти хороші стосунки із Тегераном, виступала проти іранської ядерної програми. Однак після посилення військової співпраці між двома “вигнанцями” світової політики, ситуація могла змінитися, хоча прямої користі Москва від появи ще однієї ядерної держави не отримає.
Найімовірнішою реакцією Росії буде спроба запропонувати себе як посередника при перемовинах, при цьому затягуючи сам процес, наскільки можливо, намагаючись отримати поступки від адміністрації США за допомогу в даному процесі.
Негативним наслідком цього нового витка протистояння на Близькому Сході для Росії може стати скорочення поставок зброї з Ірану, однак суттєво на військовій спроможності Кремля це не позначиться, тим більше що частину озброєння, зокрема БПЛА “Шахед-136”, росіяни давно виробляють на власній території, а ще частина, наприклад артилерійські снаряди, не будуть застосовуватися у бойових діях через відсутність сухопутного кордону між Ізраїлем та Іраном.
Миттєвим позитивним ефектом для Москви став стрибок цін на нафту, що є типовою реакцією ринку на погіршення безпекової ситуації на Близькому Сході, проте на фоні поступової рутинізації конфлікту цей ефект має минути.
Ормузька протока
Існують побоювання, що Іран у разі продовження ударів та зовнішньополітичного тиску може відповісти блокадою Ормузької протоки, яка веде у Перську затоку, і слугує каналом для транспортування понад чверті усієї нафти у світі. З іншого боку, подібні дії загрожують суттєвим невдоволенням з боку КНР, якій на тлі загострення економічних проблем в останні роки та торговельної війни із Вашингтоном не потрібний шок на ринку енергоносіїв. Також Пекін — головний торговельний партнер Ісламської Республіки, у тому числі імпортер її енергоносіїв, а також, за непідтвердженими даними, партнер у сфері військових технологій. Малоймовірно, що Тегеран піде на перекриття Ормузької протоки, якщо тільки ескалація конфлікту не почне загрожувати самій стабільності режиму аятол.
Завершення: погляд України
Попри певне вдоволення від ударів по державі, яка відкрито постачає Росії військові технології та зброю, нове вогнище конфлікту у світі загрожує Україні в контексті стабільності західної підтримки. Ми вже бачили це у жовтні 2023 року, коли ХАМАС атакував Ізраїль, ми це знову побачили цього тижня, коли США у переддень атаки перенаправили 20 000 антидронових ракет, що були призначені для України, на Близький Схід. У разі загострення конфлікту подібні неприємні випадки можуть ставати все частішими, оскільки адміністрація Дональда Трампа прямо демонструє свою прихильність до Тель-Авіва, на противагу Києву.
Іншою загрозою для нас залишається стабільний ріст цін на нафту, оскільки це допоможе Кремлю профінансувати продовження війни та хоча б частково компенсувати негативні ефекти в економіці, зумовлені рецесією, що вже розпочалася, а також призупинити скорочення ліквідної частини ФНБ. Однак, повторимося, наразі такий сценарій малоймовірний.
Жінка проходить повз сувенірний кіоск із прапором на якому зображені прапори України та США, Київ, 6 листопада 2024 р.
Загалом, останні події можуть перерости у ще один регіональний конфлікт, якщо тільки обидві сторони не відмовляться від продовження ударів. Вплив зовнішніх акторів, за винятком США та КНР, на ситуацію вкрай обмежений, простір для дипломатії суттєво звужений через антагонізм позицій Ісламської Республіки та Єврейської Держави, а наявні засоби дозволяють продовжувати атаки.
Джерело: Ізраїль б'є, Іран відповідає. Чи переросте новий виток конфлікту у повноцінну війну?
