Генсек НАТО Марк Рютте та президент Володимир Зеленський
Особливість цих країн – безпосередня близькість до кордону з росією або ж пережитий досвід совєтсько-російської окупації. Саме країни Східного флангу НАТО від самого початку російського повномасштабного вторгнення рф зрозуміли критичну роль України в системі оборони Східної Європи. Це чітко відображається в обсягах військової допомоги: лише країни Балтії надали Україні підтримку, що еквівалентна 6,6% їхнього ВВП. Абсолютним лідером є Естонія — її внесок становить 2,6% ВВП.
Також треба відмітити Данію, яка також виділила загальної допомоги на 2,6% ВВП, або ж 8,6 мільярдів євро. Проте чи не найважливішим у допомозі від Копенгагену був початок інвестування в український оборонний сектор, згодом цей процес отримав назву “данська модель”. У цьому форматі європейські партнери почали інвестувати кошти у виробництво та закупівлю українського озброєння, далекобійних ракет та дронів.
Загалом від часу початку повномасштабного вторгнення Нордичні країни та країни “Бухарестської дев’ятки” надали Україні допомоги на суму більше 32 мільярдів євро.
Подібна політика є також результатом усвідомлення потенційної російської агресії про яку наразі звітують європейські розвідки. Власне про реальну загрозу від рф та білорусі, в перспективній близькості, нагадав в своїй промові і президент України Володимир Зеленський, який був запрошений на саміт у Вільнюсі.
Кремль намагається публічно декларувати мир, але фактично готується до нової великої війни в Європі, продовжуючи нарощувати військове виробництво та мобілізаційний резерв. Варто зокрема відзначити військові навчання росії та білорусі «Запад-2025», які по суті будуть моделювати операцію проти країн НАТО з потенційною метою оволодінням Сувальського перешийку та виходу до Калінінграду.
Сьогодні всі партнери України на європейському континенті мають усвідомити, що саме українська держава в найближчі роки залишатиметься головним бастіоном, довкола якого формуватиметься не лише оборона східного кордону Європи, а і всього Північноатлантичного альянсу. Наприклад, польські та фінські підрозділи, в межах тренувальної кампанії НАТО, вже проводять навчання, використовуючи український досвід ведення війни та моделюючі операції, що відбувались у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Попри опір Москви та намагання деяких політичних кіл у ЄС просувати альтернативні сценарії – вступ України з її досвідченою і боєздатною армією до НАТО залишається вагомим фактором забезпечення мирного майбутнього для Європи.
Зокрема таку ж думку висловив у червні і колишній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс, підкресливши, що не розуміє заяв про неможливість приєднання України до Альянсу і що на тлі загрози російського нападу він був би “значно спокійнішим”, знаючи, що українці боротимуться пліч-о-пліч з литовцями.
Останні події, пов’язані з українською атакою на аеродроми рф зі стратегічною авіацією, яку, за інформацією, високо оцінили в Альянсі, зайвий раз нагадують, що Україна вміє асиметрично відповідати на російські загрози. Цей досвід може бути безцінним в разі агресії Кремля проти країн ЄС. Як зазначив заступник керівника Офісу Президента України Павло Паліса операція “Павутина” стала символом нової якості дій. Власне тих дій, які мають перейняти європейські партнери Києва.
Загалом посилення інвестицій в український ОПК, поглиблення партнерства в різних сферах та глибша інтеграція України у глобальний каркас європейської безпеки та Північноатлантичного Альянсу – крок який здатен зміцнити не лише Київ, а і всю західну структуру безпеки.
