Пожежа на НПЗ Лукойл у Нижегородській області внаслідок атаки дрона, 12 березня 2024 р.
Росія звикла до того, що її територія недоторканна. Саме це переконання було зруйновано діями українських спецслужб.
Усе почалося з Бєлгорода
Рейди Інтернаціонального легіону й диверсійних груп у Бєлгородській області спершу сприймалися скептиками як політичний сигнал. Але дуже швидко стало ясно: це не разова подія. Це системний підхід. Росія виявилася неготовою до думки, що війна може прийти не лише в Донецьк, а й у Шебекіно. І з цього моменту фронт у свідомості росіян почав зміщуватися.
У 2023 році ГУР МО України провело низку операцій, які відкрили нову главу цієї війни. Серед них удари по аеродрому в Пскові, атаки на склади в Таганрозі, рейди у Брянській області. Найгучніші дрони-камікадзе, які вивели з ладу НПЗ у Туапсе, Ільському, Сєвєродвінську. Ці об’єкти палали щоночі, тоді як федеральні телеканали й пропагандисти мовчали.
У 2024 році ця тактика перетворилася на послідовну, комплексну роботу. Далекобійні дрони досягли об’єктів у Татарстані, Башкортостані, на Уралі. Удар по НПЗ у Нижньокамську паралізував виробництво на кілька тижнів. Під ударом опинилися й оборонні підприємства, заводи дронів, боєприпасів, логістичні центри.
У травні-червні 2025 року розпочався справжній вибуховий сезон у війні на сході України. Серія потужних диверсійних ударів по ворожій логістиці значно ускладнила наступальні плани росіян. Українські розвідники разом із Рухом спротиву знищували шляхи постачання на окупованих територіях і вглиб Росії. Сумщина стала одним із ключових напрямків і в планах ворога, і в ударах по його комунікаціях.
За даними розвідки, Росія зосередила понад 50 тисяч військових для створення «буферної зони» вздовж українського кордону. Насправді ж ідеться про поступову спробу просування за тактикою “салямі”. У відповідь українські розвідники ГУР МО України та учасники Руху спротиву провели серію превентивних ударів по логістичних ланцюгах російської армії. Через ці операції ворог утратив можливість вчасно забезпечувати свої війська боєприпасами, технікою, паливом, продовольством і медикаментами, що серйозно ускладнило виконання бойових завдань.
Перші масштабні удари сталися в ніч на 1 червня: у двох прикордонних областях Росії були зруйновані мости на залізничних переїздах. У Брянській області пасажирський потяг №86, що прямував із Климова до Москви, зійшов з колії через обвал мосту на ділянці Пільшино–Вигоничі. Через це рух автотрасою А-240, що проходить по мосту, було повністю зупинено.
Одночасно у Курській області зруйнувався залізничний міст під вантажним потягом. Виконуючий обов’язки губернатора Курської області повідомив, що обвал стався під час руху локомотива на трасі Тросна–Калинівка: тепловоз загорівся, а частина вантажних вагонів упала на дорогу, яку було перекрито.
Крім того, того ж дня на ділянці залізниці Унеча–Жеча у Брянській області було виявлено пошкодження колії. Рух поїздів, особливо військового призначення, на цій ділянці було зупинено.
За наявною інформацією, це скоординована спецоперація підрозділів ГУР МО України та Руху спротиву, спрямована на паралізацію російської військової логістики. Подібні атаки відбувалися й в інших регіонах. Зокрема, ще в ніч на 31 травня було підірвано ешелон біля Якимівки, що прямував до Криму. Одна з ключових артерій постачання на півдні виведена з ладу.
Ці операції вже не точкові інциденти. Це частина чіткої стратегії. Боротьба відбувається не лише на лінії фронту, а й у глибокому тилу ворога. Кожен міст, що впав, кожен ешелон, який не доїхав, — це вклад у зрив російського наступу.
Своє слово сказала й СБУ операцією «Павутина», підготовка якої тривала понад півтора року і включала точкові удари по російських аеродромах і військових частинах, що використовували стратегічну авіацію. У результаті операції було уражено 34% стратегічних носіїв крилатих ракет на озброєнні Росії. Її ціль стратегічна авіація ворога була знищена там, де, здавалося, «рука не дотягнеться».
А ще удари по Кримському мосту.
3 червня 2025 року СБУ втретє вразила цю переправу, підірвавши одну з опор під водою вибухівкою вагою понад 1100 кг у тротиловому еквіваленті. Найімовірніше, для атаки застосували потужні підводні дрони великої дальності й вантажопідйомності, здатні доставити вибухівку на глибину близько 10 метрів і ускладнити ремонтні роботи.
Варто особливо підкреслити, як на морі сформувалася справжня сила, яка кардинально змінила хід війни!
У 2022 році Чорне море було практично заблоковане. Чорноморський флот РФ тримав у заручниках не лише українську економіку, а й глобальну продовольчу безпеку. Щоб зберегти мінімальну можливість зовнішньоекономічної діяльності, Україна була змушена піти на «зернову угоду», про яку сьогодні мало хто згадує. Але справжній перелом у Чорному морі відбувся не за столом переговорів, а через послідовну кампанію, знищення крейсера «Москва», удари по штабу ЧФ РФ у Севастополі, атаки на судноремонтний завод, знищення десантних кораблів і систем ППО на узбережжі.
Особливо важливу роль у цій кампанії відіграли спецоперації ГУР МО України. Саме українська розвідка реалізувала низку ударів у глибокому тилу ворога, де ключовим інструментом стали морські дрони Magura V5. З їхньою допомогою було уражено десантний корабель «Цезарь Куніков», патрульний корабель «Сергій Котов», пошкоджено «Павло Державін», знищено катери типу «Раптор» і «Тунець». А ще, вперше у світовій історії морськими дронами було збито кілька російських винищувачів Су-27 і Су-30. Magura V5 стали не просто зброєю, вони зробили розвідку повноцінною морською силою, яка здатна тримати під прицілом не лише Крим, а й Новоросійськ. Таким чином було ліквідовано стратегічну загрозу, яку РФ десятиліттями формувала в Чорному морі.
Поки Кремль намагається створити «санітарну зону» на українській землі, українські спецслужби створюють архітектуру “зони логістичного колапсу” по всій смузі від Брянська до Криму.
Стратегія асиметричного тиску не обмежується лише територією РФ чи окупованими українськими землями. Спецоперації на напрямках російського впливу, зокрема в Африці та Сирії, дедалі більше стають частиною глобального фронту, на якому українська розвідка системно руйнує ключові опорні точки ворога.
Війна не завершується виключно на лінії фронту. Там можна стримати ворога. Але перемогу дають не лише оборона й витривалість, а сміливість змінити правила гри.
Коли війна заходить у глиб території агресора, вона починає роз’їдати його зсередини.
Асиметричні удари на ворожій землі не лише виснажують його ресурси, а й завдають сильного психологічного тиску, деморалізують тил, виснажують армію і прискорюють розвал агресивної машини. Це саме те, що наближає завершення війни і навіть перемогу. Не символічну а ту, яка залишає після себе реальну безпеку, а не нову паузу перед черговим вторгненням.
Джерело: Стратегія перенесення війни на територію ворога. Україна змінює правила гри
