Як зрозуміти сучасних підлітків

Чому вирішили зараз поговорити про підлітків? Нещодавно ми випустили текст про ситуацію навколо Самосаду на Подолі. Там виник конфлікт між місцевими мешканцями та підлітками, які обмилували це місце для своїх тусовок. Вони випивали, курили, лишали після сміття та до того ж могли вмикати гучно російську музику. Після публікації цього тексту в соцмережах зʼявилися коментарі із закликом «виховувати» цих юних людей методами Марцінківа – тобто побиттям (міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків на засіданні міської ради у відповідь на запит облаштувати простір для підлітків заявив: «Може, ми загрались у булінги-шмулінги. Раніше тато знімав пасок, давав по сраці – і все було нормально»). Серед аргументів коментаторів часто лунало: «Це вже не діти». Та чи це так? 

Ми звернулися до благодійного фонду «Клуб добродіїв», який працює з підлітками, а у 2023 році відкрив для них простір підтримки «Місце сили». В організації вірять: дорослі мають змінити підхід до підлітків і побачити в них своє майбутнє. «Через пʼять-десять років вони керуватимуть країною. Якщо зараз ми будемо їх жорстко обмежувати та карати, так ми вчимо їх, що світ жорстокий і від нього нічого доброго чекати не слід, вже в дорослому віці ці підлітки відтворюватимуть такий самий «каральний» патерн поведінки, що базується на одному з психологічних захистів – відіграванні. І тому ми маємо відкривати й бачити в них світле та вкладатися в них, як у наше майбутнє», – каже психотерапевтка, психологиня-супервізорка «Місця сили» Наталія Ковальчук. 

Пояснюємо, хто такі – українські підлітки, чого прагнуть і як на них вплинула війна. 

Уже не діти, але ще не дорослі 

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), підлітковий вік – це період розвитку, що настає після дитинства й триває до досягнення зрілого віку. Це один із критичних періодів життя, коли людина одночасно зі стрімкими фізіологічними змінами переживає й бурхливі психоемоційні перетворення. 

«Це турбулентний період, коли відбувається становлення особистості. Підлітки – ще не дорослі й уже не діти. Вони – ніби на розтяжці. Одна нога в дитинстві, а інша – у дорослості. І не дивно, що вони бувають досить інфантильними й неспроможними виконати якесь просте завдання та водночас, буває, приймають досить помірковані рішення», – пояснює психологиня Наталія Ковальчук. 

Коли підлітки вважаються підлітками

ВООЗ називає підлітками молодих людей у віці з 10 до 19 років. Але ці вікові межі умовні. Приміром, за українським законодавством, підлітками є люди до 18 років. Науковці ж пропонуваливважати підлітками людей до 24 років, оскільки фізіологічне дозрівання, формування мозку та зміни в соціальних ролях можуть тривати до цього віку. 

Якщо людина офіційно досягла повноліття чи стала виглядати як доросла – це ще не значить, що вона нею є. «Підлітки можуть різко вирости за один рік. І я помічаю, що батьки несвідомо сприймають це, ніби їхня дитина вже доросла – «хай робить, що хоче». Але фізичне зростання чи статеве формування не означає, що всі структури та відділи мозку доформувалися. Коли люди здатні брати на себе відповідальність, тоді вони можуть вважатися дорослими», – пояснює Наталія Ковальчук.

Що відбувається в мозку 

Мозок людини формується поступово – ззаду наперед. Задня частина відповідає за емоційні реакції й бажання. Передня – за раціональне мислення. 

Префронтальна кора мозку, яка відповідає за контроль та аналіз, у підлітків ще не до кінця сформована. А лімбічна система, що відповідає за емоції, навпаки, гіперактивна. І префронтальна кора не може зупинити її. 

Тому підлітки можуть бути надто емоційними й робити необдумані вчинки – експериментувати з наркотиками, сексом, займатися екстремальними хобі.

Що відбувається в тілі 

Підлітки переживають справжні «гормональні гірки». Під впливом гормонів відбувається статеве дозрівання. У дівчат збільшуються груди, починається менструація. У хлопчиків змінюється голос, у яєчниках виробляється сперма, під час сну трапляється мимовільна еякуляція. На лобку й під пахвами в підлітків росте волосся, шкіра обличчя стає схильною до вугрів. «Прийняти зміни в тілі та зовнішності не завжди буває легко, і на це потрібен час для того, щоб також відбулася психологічна адаптація до цих змін».

Через гормональні зміни підлітки можуть переживати різкі перепади настрою – від сміху до сліз, хоча зовні причин для таких змін може й не бути. Також у них може змінитися режим сну. 

Пошук себе й емансипація від батьків 

Завдання підліткового віку – знайти власну ідентичність. А для цього потрібно отримати незалежність від дорослих. Тому для підлітків характерне бажання самим вибирати собі одяг, зачіску, спосіб проведення вільного часу, навіть їжу. 

«Як зазвичай формується ідентичність? Відбувається повна деідеалізація близьких, навколишніх. Підлітки шукають більше спілкування серед однолітків, а також вони можуть обирати протилежні форми поведінки – не такі, як у батьків. Вони хочуть спробувати й зрозуміти, а що ж саме моє», – розповідає Наталія Ковальчук.

Багато конфліктів у родині виникає від того, що батьки не приймають ці зміни у своїх дітях. «Дорослі, особливо батьки – ніби трамплін для підлітків. Підлітки мають від них відштовхнутися, щоб піти в доросле життя. Але батькам це дуже важко переживати, вони віддають усе найкраще дітям, і їм здається, що діти невдячні. Але це не невдячність, просто вся енергія психіки підлітка сконцентрована на тому, щоб сформувати свою ідентичність. І батькам доводиться докладати зусиль і проявляти терпіння, щоб витримати цей процес», – пояснює психологиня.

Коли в дітей починається перехідний вік, батькам варто дати їм свободу, допомогти стати самостійними. Для цього важливо припинити прискіпливо контролювати наслідки всіх їхніх дій. Можна натомість делегувати дітям обов’язки (наприклад, щотижневі закупи) та враховувати їхню думку під час важливих рішень (наприклад, щодо відпустки, великих покупок або ремонту вдома).

Чому важливий підлітковий бунт

Підлітковий протест потрібен, щоб юна людина змогла сформувати власну ідентичність.

«Якщо батьки сильно нав’язують своє, тоді дитина може не сформувати власну ідентичність і жити не своє життя. Надалі вона страждатиме від інфантилізму, не матиме мотивації, у неї можуть розвиватися депресії, зʼявлятися думки про відсутність сенсу та навіть про суїцид. Тому цей протест важливий, щоби відʼєднуватися від дорослих і стати самим собою», – каже підліткова психологиня Наталія Ковальчук.

Якщо це відокремлення не відбудеться в підлітковому віці, воно може статися пізніше. «Психіка однаково намагатиметься знайти вихід, – каже вона. – Повторюватимуться бунтівні, протестні сценарії, але вже в інших сферах життя – у партнерських стосунках, з друзями чи на роботі з колегами».

Якщо батьки не дають дитині достатньо свободи, то підлітковий бунт може активніше проявлятися поза межами дому: «У роботі я помічаю, якщо діти бояться протестувати з батьками, вони активніше стають опозиційними в соціумі. Але їм однаково треба проявити цей протест – і це відбувається в контакті з кимось або ж через соматичні захворювання».

Що ще важливе для людини в підлітковому віці

У підлітків може бути загострена потреба в особистій території. Вони часто можуть казати, що хочуть залишись на самоті, щоб їх не турбували дорослі. 

Важливо, щоб у підлітка була така територія – за можливості це має бути власна кімната, яку підліток облаштує сам і куди інші можуть заходити тільки з його дозволу. 

Для підлітка стає важлива оцінка не батьків чи вчителів, а його друзів та однолітків. Тинейджери схильні обʼєднуватися в групи та приймати їхні цінності. 

Підлітки починають цікавитися стосунками й сексом. Цьому сприяє період пубертату – активного статевого дозрівання. Але через фізіологічні зміни підлітки можуть почати критично ставитися до свого тіла.

Чому підлітки практикують небезпечні хобі 

Цьому віку характерний комплекс невразливості (комплекс супермена), коли підлітки вважають, що неприємності можуть статися з ким завгодно, але тільки не з ним.  

Це повʼязано з особливостями розвитком мозку, про які ми вже згадали. Лімбічна система, що відповідає за емоції та задоволення, стає більш чутливою. Навички контролю (префронтальна кора) ще не зовсім сформовані. Це робить підлітка імпульсивним і примушує шукати яскравих вражень. 

Тому підлітків можуть цікавити екстремальні практики, приміром, зачеперство (катання на дахах або інших неприлаштованих для цього частинах потягів) або руфінг (сходження на дахи будинків, найвищі точку мостів чи інших висотних споруд). 

Тінейджери також можуть легко піддаватися спокусі повторити небезпечні челенджі, які бачать у соцмережах. «Узагалі повторювання – це базова система навчання. Це лежить в основі нашого розвитку. І ми не можемо цього позбутися, бо це природний механізм научіння», – зауважує психологиня.

Що з цим робити. Якщозабороняти ризиковані хобі чи позбавляти підлітків доступу до соцмереж, як правило, вони лише краще приховуватимуть свої інтереси від батьків. 

«Іноді [через етапність розвитку мозку] підлітки дійсно не можуть зіставляти свої дії та їхні наслідки. Що більше ми будемо говорити про такі наслідки, то більше допомагатимемо підліткам, – каже Наталія Ковальчук. – Але важливо, як ми говоримо. Буває, кажуть: «Ти що, дурний, ти що, не подумав? Як ти міг таке зробити?» Але це тільки нашкодить, бо це приниження та засудження. Якщо батьки чи вчителі принижують дитину, у дитини спрацьовує механізм захисту, вона закривається й перестає чути будь-що. Єдина її думка – як уникнути покарання, тому в цей момент вона не вбирає інформацію про причинно-наслідкові зв’язки». 

Важливо більше спілкуватися з дитиною, проводити час разом, розпитувати про захоплення дитини (можна запитати: «А що ти дивишся?» й запропонувати подивитися разом), без засудження обговорювати ризики.  

Чому підлітки лаються 

Сторонні люди часто списують використання нецензурної лексики на погане виховання. Але діти можуть чути табуйовані слова не в родинах, а серед знайомих, а також у кіно та відеоіграх. Психологиня Світлана Ройз виділяє кілька причин, чому підлітки лаються:

Лайка – це «продукт» лімбічної системи мозку, яка відповідає за емоції, каже вона. У підлітків, як ми вже казали, лімбічна система – гіперактивна, а контроль над емоціями знижений. Тому для них нецензурні слова – це можливість скинути напруження. 

Як із цим бути. Варто знайти інші способи емоційної розрядки.

Увесь підлітковий вік – про те, щоби стати дорослим. Лайка може асоціюватися в підлітків із дорослістю.

Що з цим робити. Варто пояснити, що бути дорослим – це брати відповідальність за свій вибір і поведінку, а не використання певної лексики. 

Буває, що нецензурна лексика – атрибут певної групи людей, до якої хоче належати підліток. Тоді він її використовує, щоби бути серед них своїм.

Що з цим робити. Варто спробувати створити культуру «своїх», де модно не використовувати нецензурну лексику. 

Лайка може бути способом спровокувати дорослих на емоційні реакції. 

Що з цим робити. Важливо не піддаватися й відповідати їм спокійно.

За допомогою нецензурних слів підлітки можуть висловити те, для чого не можуть підібрати інших слів.

Що з цим робити. Психологиня радить разом із дітьми дивитися кіно, читати й обговорювати, привчати до рефлексії.

Чому підлітки пʼють, курять і пробують наркотики  

Причин може бути кілька – так вони відчувають себе дорослими, частиною певної групи або ж хочуть спровокувати. 

Крім того, через особливості розвитку мозку тінейджерам властиве бажання спробувати щось нове. У них інакше працює система винагород. Не до кінця сформована префронтальна кора ще не може зупинити їх у прагненні зробити те, що приносить задоволення. Тому підлітки більш схильні до того, щоб стати залежними від психотропних речовин. 

Чому підлітки можуть поводитися агресивно 

Гнів – це провідна емоція підліткового віку, каже психологиня Наталія Ковальчук. «Метафорично гнів можна порівняти зі збагаченим ураном в атомній електростанції. Він приносить нам електроенергію. Але якщо його випустити на волю, наслідки можуть бути катастрофічним. Якщо ж цей гнів «оформити в атомну електростанцію», то він може дати потрібної енергії його власнику й оточенню. А якщо з ним недбало поводитися, то будуть токсичні наслідки».

Що з цим робити 

Дорослі мають навчити дитину проявляти агресію чи давати їй вихід у прийнятний спосіб.«Можна використовуватисамопідтримувальні техніки. Приміром, якщо ми злимося, ми жуємо жвачки, сухарики, а також порвати папір, побити подушку чи покричати в неї тощо, і це знижує градус гніву. Можна давати вихід емоціям через активні спортивні ігри чи бойові мистецтва», – пропонує підліткова психологиня.

Хвилюватися через агресію треба тоді, коли вона може призвести до загрози здоров’ю чи життю: «Нехай це будуть потрощені меблі, нехай це будуть поламані речі  – це не так страшно, як життя та здоров’я людей чи тварин. У такому разі треба бути пильними. Варто звернутися до фахівців».

Часто деструктивна поведінка юних людейстосовно навколишніх(вандалізм, крадіжки, втеча з дому, бійки, булінг) чи самого себе (зловживання алкоголем, наркотиками, самоушкодження) може бути криком про допомогу. Так дитина сигналізує, що потребує підтримки чи захисту у складній життєвій ситуації. 

Детальніше про профілактику деструктивної поведінки підлітків можна почитати в посібнику ЮНІСЕФ.

Українських підлітків хвилює війна. Але більшість бачать своє майбутнє тут 

Коли ми говоримо про підлітків в Україні, то не можемо не згадати реалій, у яких вони живуть і в яких формуються їхні особистості. Це діти, які пережили пандемію, а за нею – повномасштабне вторгнення. Багатьох ці події позбавили звичного для них кола спілкування, такого важливого для цього віку. 

«Через війну всі роз’їхалися по різних країнах, підлітки втрачають зв’язки з друзями, зі своїм класом. Для них дуже важливе безпечне середовище, а воно порушене. Вони страждають від самотності й часто не можуть так легко знаходити нових друзів», – розповідає Наталія Ковальчук. 

Майже три чверті (73%) українських підлітків кажуть, що війна їх зараз найбільше хвилює, свідчить опитування «Клубу добродіїв». Вони переживають за здоровʼя й життя своє та близьких (38%), через невизначеність (12%) або переїзд (11%). Для 47% підлітків війна змінила бачення власного майбутнього, 87% сказали, що тепер їм важко планувати щось на довгий період.  

Відволікатися від поганих новин підліткам допомагає музика (43%), спілкування (40%), соціальні мережі (38%) та прогулянки (35%). 

Абсолютна більшість (89%) підлітків відчувають підтримку рідних. Але 59% сказали, що хотіли би отримувати більше підтримки від них: це поради (21%), обійми (19%) та підбадьорення (19%).

Попри все 95% підлітків вірять у перемогу Україні, 90% хочуть бути корисними своїй країні й 86% бачать своє майбутнє тут.

Життя в смартфоні 

Сучасні підлітки відрізняються від попереднього покоління, бо їхнє дорослішання проходить в епоху смартфонів і повсюдного проникнення соцмереж. 

Дослідження, опубліковане у 2025 році, показало, що майже кожен підліток в Україні (96%) користується інтернетом щодня або майже щодня. Три чверті дітей проводять в інтернеті понад три години щодня, чверть – понад сім годин.

Найбільш популярною соцмережею в підлітків є YouTube – ним користуються 88%. Месенджер Telegram використовують 85% підлітків, TikTok – 83%, Viber – 82%, Instagram – 63%. 

«Соцмережі мають як позитивний, так і негативний вплив на підлітків. З одного боку, вони дають їм можливість розширювати кругозір, бачити світ із різних боків, спілкуватися з людьми з різних куточків планети. З іншого боку, на жаль, соцмережі, особливо відео в TikTok і рілзи формують кліпове мислення, яке заважає дітям утримувати увагу. Вони можуть сприймати багато контенту, але короткого. Через це в них можуть бути складнощі в майбутньому в заняттях, які вимагають зосередженості», – ділиться спостереженнями Наталія Ковальчук.

Емо й готів уже немає, зате є альтушки  

Підліткові субкультури зараз не такі, як були 20–30 років тому. «Вони змінюються відповідно до технологічного розвитку та зміни загальнокультурних трендів, – каже експерт Центру громадянських свобод, дослідник молодіжних субкультур Вʼячеслав Ліхачев. – Я артикулював таку формулу: якщо раніше субкультура була колом спілкування, то наразі субкультура – це тип аудіовізуального контенту, який ти споживаєш. Субкультура зараз навіть не обовʼязково включає спілкування, ти просто можеш дивитися відео, слухати музику та відтворювати зовнішній образ на себе».

Чіткого поділу на різні неформальні групи вже немає. Молоді люди зараз можуть вибирати в одязі чорний колір, як емо чи готи, фарбувати волосся в яскраві кольори, як панки, носити оверсайз штани та футболки, як хіп-хопери. 

У 2020 році завдяки TikTok поширення набула естетика alt-kid – підлітків, які протиставляють себе «традиційному» напряму в соцмережі. Англійською цей традиційний напрям називають straight, але це не про гетеросексуальність, а про відповідність загальноприйнятим тенденціям. Зазвичай ідеться про танцювальні відео під популярні пісні й інший контент для широкої аудиторії. Альтернативний TikTok зʼявився на противагу таким відео.  

У естетиці alt поєднуються риси японського стритфешну, kidcore (стиль, якому характерні яскраві кольори й ностальгія за дитинством), а також деякі атрибути готів та анімешників. Візуально прихильники цієї естетики найбільше нагадують емо – субкультури, що була популярна в Україні у 2000-х роках.      

У російському сегменті соцмереж для них закріпився термін «альтушки», пізніше він став використовуватися й в Україні. Але сама течія зародилася на Заході, тому помилково вважати, що «альтушки» – це проросійська субкультура. 

Чи є в Україні інцели

Після виходу британського мінісеріалу «Юнацтво» про 13-річного школяра, якого звинувачують у вбивстві однокласниці, в Україні заговорили про інцелів. Це люди, які вважають себе нездатними знайти сексуального партнера, тобто приречені на вимушений целібат (з англійської incels – involuntary celibates). Для цієї субкультури характерне жінконенависництво та підтримка насильства. 

Сталої субкультури інцелів в Україні, найімовірніше, немає, каже дослідник Вʼячеслав Ліхачев. «Я не бачив середовища, де би люди себе так самі ідентифікували й культивувати цей спосіб життя. Тому як субкультура, мені здається, вона або ще не набула поширення в Україні, або не стала помітним явищем, – каже він. – Утім, на рівні певних поведінкових стереотипів чи способу життя, я думаю, це може бути доволі значний сегмент молоді». 

А як щодо інших агресивних субкультур

Класичні субкультури пішли в минуле, разом із ними зникли агресія й боротьба між ними, каже Вʼячеслав Ліхачев.

«Раніше деякі субкультури перебували у дружніх стосунках, а деякі були ворожими – аж до непримиренної агресії та постійного насильства. Під час моєї юності, 30 років тому, концерт музичної групи супроводжувався сутичками між представниками ворожих субкультур, у яких брали участь сотні людей. І це було поширеним явищем, яке відбувалося щовихідних. Пізніше зʼявилася інша хвиля – навколо футболу (представників цієї субкультури називали офники – від російської «около футбола» – ред.). У ворожих стосунках одне з одним були тисячі підлітків. Шарфик не того клубу був нормальним приводом для того, щоб почати бійку в громадському транспорті. Зараз ця агресія щодо носіїв інших субкультурних маркерів майже пішла. Як тому, що субкультури перейшли з вулиць у смартфони, так і тому, що сучасна молодь нічого не сприймає серйозно. Це люди, які формуються в постіронічному світі, де кожен жест – із підколом. Вони сміються із себе й інших. І їм не властивий той надто серйозний тип захоплення течіями, який може призвести до конфронтації». 

Як же спілкуватися з підлітками 

Хоч агресія між різними підлітковими групами в минулому, вона перейшла у формат групи проти, каже психологиня Наталія Ковальчук. Вона зазначає, що її організація отримує багато скарг стосовно булінгу. За даними ЮНІСЕФ, 67% дітей в Україні від 11 до 17 років стикаються з проблемою психічного або фізичного насильства.

Крім того, підлітки все ще можуть надто емоційно реагувати на дорослих – часто у відповідь на критику у свій бік. Щоби спілкування з підлітками склалося, варто не намагатися викорінити прояви їхньої поведінки, а пробувати шукати рішення в конфліктних ситуаціях, каже психологиня «Клубу добродіїв» Наталія Ковальчук. 

Спілкування має бути з позиції «я – окей, ти – окей». Якщо молоді люди порушують спокій, правила поведінки в якихось місцях чи закони, то варто на це й посилатися. 

«Якщо ми хочемо допомогти підліткам, то, по-перше, потрібно перестати їх засуджувати. Друге – спробувати зрозуміти. І третє – покреативити та придумати варіанти перенаправлення підліткової енергії. Цієї тактики можна дотримуватися як і в громадах, так і в організаціях і в родинах».

«Якщо намагатися їх перевчити, то вони ще більше йтимуть у супротив. Треба пояснювати свою позицію поточними правилами чи законами. Приміром, підлітки публічно слухають російську музику. Тоді можна сказати так: «Тобі може подобатися будь-яка музика. Але в Україні російська музика зараз заборонена. І якщо зараз російську музику не вимкнути, тоді приїде поліція та складатиме адмінпротокол», – пропонує психологиня.

Фото: Freepik, Unsplash

Джерело: Як зрозуміти сучасних підлітків