Очільник Кремля Владімір Путін залишається впевненим в остаточній перемозі над Україною та готовий воювати щонайменше до кінця 2025 року, йдеться у щорічному звіті воєнної розвідки США від 11 травня цього року.
Путін розглядає війну в Україні як екзистенційну боротьбу проти Заходу, яка визначить місце Росії у світі, утримання Путіна при владі та його історичну спадщину.
Він залишається впевненим у остаточній перемозі Росії в Україні та готовий використовувати військову силу щонайменше до 2025 року.
Очільник Кремля також залишається непохитним у своїй вимозі, щоб Україні було назавжди заборонено вступати до Організації Північноатлантичного договору (НАТО), наполягаючи, щоб Київ вивів усі свої військові сили з Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
Попри надання Заходом летальної допомоги Україні, Росія майже напевно прагне уникнути прямого конфлікту з НАТО, оскільки оцінює, що не може виграти звичайне військове протистояння з альянсом. Однак Москва залишається повністю здатною використовувати асиметричні можливості проти Сполучених Штатів та союзників, включаючи кібер- та інформаційні кампанії, і зрештою володіє екзистенційною загрозою завдяки своїм стратегічним ядерним силам, які можуть вразити всю територію США.
Війна в Україні є частиною ширших цілей Путіна щодо повернення престижу та глобального впливу, які, на його думку, Росія втратила після розпаду Радянського Союзу в 1991 році, та здійснення контролю над колишніми радянськими республіками.
Росія прагне мати сильний вплив на зовнішню, внутрішню та економічну політику цих держав, водночас обмежуючи втручання іноземних держав-суперників.
Путін майже напевно прагне перемоги в Україні, і його цілі залишаються здебільшого незмінними з початку війни: нейтралітет України та подальший розділ української держави.
За відсутності переговорного врегулювання або, як варіант, потужної західної допомоги, перспективи на полі бою, ймовірно, продовжуватимуть повільно змінюватися на користь Росії до 2025 року, хоча російські здобутки на полі бою сповільнюються і продовжують відбуватися за рахунок великих втрат особового складу та техніки.
З початку війни Росія втратила щонайменше 10 000 наземних бойових машин, включаючи понад 3000 танків, а також майже 250 літаків і гелікоптерів, і понад 10 військово-морських суден. Росія зазнала понад 700 000 втрат особового складу під час війни.
Російські війська підтримують невеликий, поступовий прогрес у захопленні частин Донецької та Луганської областей та витісненні українських військ з Курської області.
Одночасно Росія атакує критично важливу інфраструктуру України за допомогою односторонніх ударних безпілотників та ракет далекого радіуса дії, щоб підірвати її національну волю до боротьби.
Хоча Росія й підтверджує свою відкритість до переговорного врегулювання, вона залишається непохитною у своїх вимогах щодо постконфліктного нейтралітету України, контролю над чисельністю збройних сил України та подальшого поділу української держави.
Росія, ймовірно, продовжить свою стратегію виснаження, зосереджену на зниженні здатності та волі України до опору до кінця 2025 року, щоб дозволить Росії нав’язувати свої бажані умови в будь-якому майбутньому переговорному врегулюванні.
Хоча Путін та його військові лідери, ймовірно, віддадуть перевагу швидшим досягненням на полі бою, Москву, здається, влаштовує поточна ціна своїх повільних просувань. Росіяни розраховують, що вони можуть постійно виснажувати ресурси та волю України та перечекати підтримку України Заходом.
