Усім, хто пережив кризу середнього віку й кому виповнилося 40–50 років, усе частіше спадає на думку «наостанок забезпечити родину» — і вони шкандибають до військкомату по квиток в один кінець — в Україну. Вимальовується чітка тенденція: що менше залишається активного життя, то більша спокуса для багатьох, насамперед на периферії імперії вуличних сортирів, рвонути на фронт. Російська армія спостерігає неухильне зростання кількості контрактників «за 40» і «за 50».
Окремим пунктом military-заробітчанства й новим неочікуваним трендом стала поява в лавах охочих повоювати громадян РФ з невиліковними діагнозами — з третьою та четвертою стадіями раку, пізніми стадіями гепатиту й іншими смертельними захворюваннями. Військкомати, здатні виконати план, ясна річ, таких «вояків» фільтрують, а ось їхні колеги, ближчі до «глибинного народу», з околиць недоімперії, де лікарню можна побачити переважно по ТВ, а шансів у пацієнта вилікуватися й хоча б трохи продовжити своє нікчемне життя майже немає, не гребують і таким контингентом.
Для смертельно хворого росіянина здохнути в українських полях — шанс дати своїй родині як прощальний подарунок колосальну, за глибинно-народними мірками, суму. За останні дев’ять місяців таких «багнетів» на фронт прибуло близько 6,5 тисяч. Раніше ВІЛ, гепатит, туберкульоз були притаманні «воїнам-визволителям», які ще вчора відбували строк. Для такмеду таких помічали кольоровими браслетиками на кшталт турецьких all-inclusive: гепатит С — білого кольору, ВІЛ — червоного. Наші таких вперше зустріли під час боїв під Бахмутом у загонах ПВК «Вагнер».
«Вагнерівець» з браслетами, які використувують для маркування бойовиків: червоні — для носіїв ВІЛ, білі — гепатиту.
Ще один потужний фактор, здатний закинути російського бідосю аж на нуль, — дружина, «проста російська жінка», так би мовити. Формула цієї мотивації проста, як кут сараю: не сиди вдома, де ти бухаєш у кредит, шуруй на фронт — заробляй на життя. Хто має можливість відвідати російський сегмент всесвітньої мережі — пошукайте майстер-класи «Як випхати чоловіка на СВО?».
Фінансова статистика у РФ фіксує появу нового фаху — «професійна дружина». Просунуті росіянки (точний рекорд приховують від суспільства) вже сходили заміж разів по два-чотири — усі їхні чоловіки один за одним згинули на українських теренах. А виплати за всіх прийшли на картку, чим зігріли субстанцію, яка заміняє цим «серійним дружинам» душу. Минулого місяця російські силовики викрили схему, коли дві пані почергово виходили заміж за військових, а прапорщик з цього угруповання просто цих військових убивав поближче до лінії фронту. Касу ділили згідно з розподілом ролей.
Картина про мораль і звичаї війська противника не буде повною, як не згадати про повій. Повії РФ раптово виступили на боці сил світла.
Мобілізаційний центр армії РФ.
Умовний контрактник, отримавши на руки купу грошей, до того небачену, занурюється в безодню столичного шику: гасить кредити, починає робити ремонт (звісно, якщо помешкання можна відновити), купує побутову техніку (на окупованих територіях на всіх уже не вистачає), може навіть тарантас якийсь придбати. Але ж і океану кохання ніхто не скасовував, насамперед акули цього океану.
Російські силовики зазначають, що в районах дислокації навчальних центрів ЗС РФ ринок проституції зріс у десятки разів. У Нижньому Новгороді, Волгограді, Ростові-на-Дону, Самарі, Тольятті, Омську, в окупованих Донецьку, Луганську і Криму вартість погодинної оренди квартир і номерів, ціни на оренду житла загалом зросли космічно, адже повіям потрібно десь жити і працювати.
Військові також вносять лепту — знімають по дві квартири: одну — для дружини, яку викликають на місце тимчасової дислокації залагодити побутові питання, а іншу — для «звезды пленительного счастья» з-поміж місцевих або заїжджих повій.
Найнезахищенішою категорією є неодружені контрактники, котрі надолужують секс-експрес, реалізуючи сміливі фантазії, які раніше були недоступні через відсутність особистої харизми чи грошей. Хоча часто — обох складників одночасно, помножених на пияцтво.
Трансформація від «у голові порожньо, роботи немає, грошей немає, п’є» до «військовий, герой війни, честь-повага, гроші смалять ляшку через кишеню камуфляжу» захоплює багатьох — і попит на міських повій і просто шльондр зростає геометрично. І ось тут «хижі жінки» (офіційне визначення в одному законопроєкті Думи) тягнуть цих «багатирів» до РАЦСу. Вгадайте, хто потім користується зарплатною карткою такого дурника й отримує поховальні за нього? Кінця війні поки що не видно, тому російський РАЦС-конвеєр працюватиме.
Поки російські путани деморалізують окупаційну армію, два «державних діячі» Олександр Бородай (добре нам знайомий, але поки що живий) і Євген Марченко просувають проєкт закону про зміни до статті 36 Сімейного кодексу РФ, щоб захистити гроші, отримані за участь у СВО (одноразові виплати, грошова допомога, щомісячні виплати тощо), визначивши їх як особисте майно, котрого не ділять під час розлучення. На моїй пам’яті так із проституцією ще не боролися. Уявіть розмах цього бізнесу, якщо навіть у Думі заворушилися!
Ці замальовки підсвітлюють середньовіччя російської вдачі, у котрому борсається «глибинний народ». Нереальні для цивільного життя кошти можна отримати, лише якщо чоловік поїде на війну. Той самий чоловік, який тимчасово не дістався до війни або повернувся з неї на певний час, охоче витрачає зароблене на повій, а на цьому тлі Кремль завиває про «сімейні цінності», одночасно будує законодавчу оборону від «хижих жінок».
