«Ця праця писалася в стіл для дуже вузького кола. Вона цікава як феномен, бо демонструє виворіт радянської реальності: поряд із догматичним і пропагандистським радянським мистецтвом існувало інше життя; люди думали над вічними речами – життя, смерть, нескінченність, сенс. Власне, вони шукали відповіді на запитання, які не могли знайти в радянській системі, яка була таким собі прокрустовим ліжком», – каже кураторка.
Ці схеми можна уявити як алхімічні трактати, у вигляді кольорових мандал із підписами, серед яких особисті рефлексії, вірші, квазінаукові тексти, майже релігійні опуси. Олена Грозовська описує «Схеми» як «сакральну авторську геометрію, де дуже багато побудовано на аналізі форми та кольорового спектра». Тобто це свого роду ідеограми, коди, певна система символів.
Таку систему має кожен із митців, представлених на виставці: у Федора Тетянича це «знаки дня й ночі», в Ади Рибачук і Володимира Мельниченка – «знаки життя»; у Флоріана Юр’єва – «фонетично-музична абетка» (з ними також можна буде ознайомитися в атріумі).
Як ці митці переживали травми? Федір Тетянич рятується концептом фрипульї: перебування в космічній свідомості означає для нього подолання атомізації й окремості, що властиві радянській людині, яка не вірить закликам комунізму, розповідає Олена Грозовська. Ада Рибачук і Володимир Мельниченко говорять про важливість пам’яті – для них вона є ключем для побудови гармонійного світу. Флоріан Юр’єв вірить, що людство здатне врятувати поєднання мистецтва та науки, та шукає мову цього поєднання.
Не одна виставка
«Ці постаті наскільки масштабні, що не помішаються в Український Дім, – жартує кураторка. Щоб розповісти про митців більше, вирішили робили паралельні проєкти в різних куточках Києва.
Джерело: Ви бачили ці роботи, гуляючи містом. Хто створив космос в Українському Домі
