«Від них не вимагають, щоб вони зрадили православ’я, щоб змінили літургійну мову, чи календар, аби тільки вийшли з РПЦ. Все. Нічого більше»
20 серпня 2024 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», а 24 серпня його підписав президент, наголосивши на важливості духовної незалежності України. Це сталося після шаленого спротиву прихильників російської церкви всередині країни, їхньої адвокаційної кампанії за її межами, зокрема в США – між першим та другим читанням минув майже рік (з жовтня 2023-го).
У день ухвалення ВРУ закону, що забороняє діяльність УПЦ МП через її зв’язки з Кремлем і підтримку агресивної політики росії.
У законі сказано, що Російська православна церква є частиною кремлівського режиму і підтримує його агресивну політику, а отже необхідно захистити державу від впливу цієї структури. Релігійні організації мають порвати з Російською православною церквою, і всі розуміють, що йдеться передусім про УПЦ МП.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті реалізовує дослідження, яке встановлює наявність чи відсутність входження тієї чи іншої релігійної організації в Україні до складу РПЦ.
«Наша служба почала дослідження на наявність чи відсутність афіліації з забороненою в Україні релігійною організацією, тобто з РПЦ. Начальник відділу у справах релігій подав мені службову записку, в якій йдеться про те, що у нього є підстави вважати, що Українська православна церква яка представлена своїм центром – Київською митрополією, афілійована з Російською Православною Церквою. І він обґрунтовує, чому в нього є підстави так вважати. Тому я видав наказ про те, що ми починаємо дослідження про наявність або відсутність афіліації Київської митрополії з забороненою церквою, тобто РПЦ», – розповідає голова ДЕСС Віктор Єленський.
У цій справі ДЕСС керується переліком ознак, які свідчать про афілійованість релігійної організації з РПЦ. Всі вони перераховані в законі. Список – за посиланням.
Якщо бодай за однією із цих ознак ДЕСС підтвердить зв’язок із РПЦ, то організація отримає припис усунути це порушення у встановлений термін, а в разі невиконання припису – звертається до суду про припинення діяльності організації.
Релігієзнавець Віктор Єленський
«Дається 30 днів. Але теоретично можуть бути випадки, коли їм може знадобитися більше часу. Умовно кажучи, ми говоримо: “Вийдіть зі складу Російської церкви». А вони нам: «Ну, ви знаєте, для того, щоб вийти зі складу, нам треба зібрати Помісний Собор. А для цього 30 днів недостатньо». Тоді їм дається 60 днів. І вже після цього, якщо вони не усувають порушення, Державна служба позивається до суду. І метою є те, щоб Київська митрополія перестала існувати як юридична особа», – пояснює Віктор Єленський.
За його словами, держава вимагає тільки, щоб організація вийшла зі складу Російської церкви, яка є ідеологічною складовою кремлівського режиму й загрозою для нашої безпеки.
«Від них не вимагають, щоб вони зрадили православ’я чи щоб змінили літургійну мову, чи церковний календар, чи навіть того, щоб стали частиною іншої церкви, – тільки аби вони вийшли з Російської церкви, яка, як проголошує резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи, є ідеологічним продовженням злочинного режиму Путіна. Усе це легітимно, встановлено законом, робиться в демократичній процедурі, тому що останнє слово за судом», – зазначає керівник ДЕСС.
І хоча Єленський, розповідаючи про «60 днів на скликання Помісного собору», натякає УПЦ МП на простий вихід із ситуації, від цієї структури годі чекати адекватних рішень.
Свідченням цього – уся недавня історія УПЦ МП.
Голова УПЦ МП митрополит Онуфрій у своїй резиденції в Києво-Печерській лаврі, позаду нього на стіні – портрет глави РПЦ патріарха Кирила, під час війни Росії проти України, Київ, 4 січня 2017 року
«Де заява Онуфрія на ім’я Московського патріарха про те, що він виходить із складу Священного Синоду РПЦ?»
Коли на початку великої війни чимала частина вірян й священників УПЦ МП, шоковані звірствами агресора, просили своє свящєнноначаліє порвати з Москвою, це спричинило значні бурління всередині цієї – загалом доволі консервативної та замкненої – структури. Настільки, що 27-го травня 2022-го року в Феофанії (резиденція митрополита Онуфрія) відбувся Собор, на якому очільник УПЦ МП ініціював зміни до статуту організації так, щоб звідти зникли будь-які згадки про РПЦ. Примітно, що Онуфрій не погоджував свої дії ні з правою своєю рукою митрополитом Антонієм (Паканичем), ні з Вадимом Новінським, ні з митрополитом Павлом (на прізвисько «Мерседес»), ні з одіозними членами Синоду. Всі вони потім довго і голосно обурювалися, звинувачуючи його хіба не в «зраді». З іншого боку, такі дії мирополита Онуфрія багато кому дали надію. Хибну, як виявилося.
Бо насправді «розрив з Москвою» був фікцією. Скерованою на те, щоб просто «випустити пару» та «перечекати». «Зміни» до Статуту, які озвучували «з голосу» так і не опублікували. А в частині рішень Собору заховали «сюрпризи». Наприклад – підтвердження розриву канонічного спілкування з Константинополем. Вслід за Москвою. Як «помсту» за ПЦУ.
В подальшому цей пункт унеможливив будь-які розмови про «легалізацію» УПЦ МП поза РПЦ. Йдеться про ідею отримання ще одного Томосу для України чи створення так званого екзархату Вселенського патріархату на базі тієї ж УПЦ МП, яка певний час була популярною в Офісі Президента.
Глава УПЦ МП митрополит Онуфрій (праворуч) та митрополит Антоній ( Паканіч) ліворуч під час хіротонії
Тим часом, при ухваленні закону прихильним до МП політикам вдалося виторгувати дев’ятимісячне відтермінування досліджень громад на афілійованість з РПЦ. Із 10 тисяч парафій буквально кілька відсотків використали цей період, щоб провести свої збори та добровільно приєднатися до ПЦУ. Решта – вичікували. Адже не секрет: однією з умов «капітуляційного переліку», який Росія має для України, є «відновлення прав УПЦ МП».
Як вже згадувалося, в свіжому зверненні митрополит Онуфрій запевняє: зі статуту були вилучені всі пункти про зв’язок із РПЦ; закріплено, що предстоятель пожиттєво обирається єпископатом церкви та не потребує благословення від Московського патріарха і що сам Онуфрій припинив членство у Священному Синоді РПЦ.
Але де пруфи? Взяти, от, найменше – Синод РПЦ. Заяву про «вихід» Онуфрія з його складу ніхто не бачив (бо її не існує. – Ред.), натомість патріарший календар (Гугдяєва. – Ред.) на 2025-й рік містить портрети Онуфрія та інших архієреїв УПЦ МП як представників єпископату РПЦ.
Докторка філософських наук, релігієзнавиця Людмила Филипович говорить:
«Вони й далі перебувають у тій парадигмі мислення, в якій були і до Собору у Феофанії, і до прийняття закону про захист конституційного ладу. Усі ці заяви про незалежність – це виключно формальність, тому що вони нічого не зробили для того, щоби підкріпити їх документами. Де заява Онуфрія на ім’я Московського патріарха про те, що він виходить із складу Священного Синоду? Де заява інших ієрархів УПЦ, про те, що вони виходять із синодальних комісій, різноманітних структур і так далі? Нема. Де листи, які направлені всім предстоятелям православних церков, де повідомляється, що від нині ми виходимо із підпорядкування Московського патріархату і є самостійними і незалежними? Немає», – підкреслює Людмила Филипович.
Людмила Филипович
Вона теж наголошує, що ніхто не посягає на літургійні правила УПЦ МП, мову богослужінь та інше, потрібні тільки докази розірвання зв’язку з РПЦ.
«Чітко і ясно скажіть, що ви розірвали відносини і доведіть це паперами. Має бути офіційний документ або лист предстоятеля, або рішення Священного Синоду. Нема ні того, ні того – тільки заяви», – зазначає релігієзнавиця.
До речі, в цьому ж зверненні, де йдеться про «самостійність» УПЦ МП та її прагнення «до повної канонічної незалежності», Онуфрій уповає на «схвалення Помісних Церков». До яких, як ми з’ясували, він по таке навіть не звертався. А з частиною, які – вслід за Вселенським патріархатом, визнали ПЦУ – МП розірвало евхаристійне спілкування.
Пам’ятати, хто плекав «русскій мір»
А далі ДЕСС робитиме свою роботу – для цього є законодавчі й правові механізми. Це буде нелегко, але, виглядає, що Віктор Єленський та його команда готові «лупати сю скалу».
УПЦ МП гратиме роль «гнаної і переслідуваної». Багато кому в середині цієї церкви це навіть подобається (тут – не перебільшення. – Ред.). Особливо, як не дивно, таких випадків багато на Західній Україні.
Релігійна громада села Мрин Носівської громади на Чернігівщині 3 травня 2025 року ухвалила рішення про перехід з підпорядкування Української православної церкви (в єдності з Моспатріархатом) до Православної церкви України (ПЦУ).
Поступово вони втрачатимуть храми. За законом, якщо встановлюються факти афіліації, в певний термін припиняються договори на користування державним і комунальним майном. Якщо ж йдеться про приватне майно, то, за словами Віктора Єленського, ми не в Північній Кореї – ніхто кийками розганяти людей не буде.
«Люди мають право на свободу віросповідання, а ця свобода включає в себе право на зібрання. Але як структура і як юридична особа організація перестає існувати», – зазначає він.
Очевидно, є також багато роботи для спецслужб: не всіх агентів у рясах виявлено, далеко не всіх покарано.
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив богослужіння з нагоди дня пам’яті преподобного Феодосія Печерського 16 травня 2025 року, у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.
А українське суспільство має пам’ятати, як представники цієї церкви з короваями зустрічали окупантів, віддавали храми під катівні і «здавали» росіянам позиції ЗСУ. Не забувати, як на заході України попи закривали двері храму перед домовинами із загиблими воїнами і їхніми згорьованими мамами – щоб часом «ПЦУшники» не захопили. І не пробачити всі роки на службі Кремлю, пропаганду «русского міра», зневаження всього українського і цю довгу й криваву війну.
І цілком, можливо, проблема присутності Російської церкви в Україні розв’яжеться навіть швидше, ніж прописано в законах.
Джерело: Україна без РПЦ. Як держава планує реалізовувати профільний закон?
