Заповідник ‘Києво-Печерська лавра’
Що сталося в Лаврі
Увечері 21 травня директор заповідника “Києво-Печерська лавра” написав у FB, що міністерство звільнило його з посади. У коментарі LB він назвав спосіб звільнення неналежним та повідомив, що розглядає можливість позову.
“Те, що відбувається – це щось запрєдєльне, – розповідає Остапенко.
Минулого тижня мене викликали в Міністерство культури на зустріч із Сергієм Бєляєвим (заступник міністра з питань культурної спадщини. – Ред.). Він повідомив мені, що є плани переформатувати заповідник під інші задачі і запропонував таку схему: я йду у відпустку, передаю керівництво заступниці, яка займається забезпеченням платних послуг (Світлана Котляревська – Ред.), а потім повертаюсь на посаду директора наукового департаменту. Або так, або мене звільняють. В чому полягає переформатування, мені не пояснили. Я відповів, що без обговорень з колективом не можу погодитись ні на які переформатування.
Звільнили мене таким чином: о восьмій вечора до мого дому приїхав Володимир Шорніков (директор Департаменту захисту та збереження культурної спадщини МКСК. – Ред.), попросив вийти на термінову зустріч. Прямо на капоті машини показав наказ про моє звільнення, його колега знімав це все на телефон – мовляв, із наказом мене ознайомили. А на мені навіть не було окулярів, бо я ж вийшов з дома на хвилинку. І вже на наступний ранок Шорніков прийшов до колективу заповідника повідомляти про звільнення. Я зараз консультуюсь з адвокатом щодо цього неналежного способу поводження, який, щиро кажучи, дуже нагадує стрєлки 1990-х”.
Максим Остапенко
Щодо причин звільнення, Остапенко говорить про імітацію міністерством діяльності, яка покликана приховати повну відсутність системної роботи з культурною спадщиною: “Усе це стосується не тільки нашого заповідника. Те, яким чином зараз відбувається управління культурною спадщиною, – це саботаж, якщо не державна зрада. Нас [керівників музеїв та заповідників] звинувачують у неефективній роботі – мені, зокрема, винесли догану, написали доповідну, яку я досі не мав змоги побачити – але при цьому в нас і близько немає належного фінансування охорони культурної спадщини. Нам дорікають, що в нас не такі посади – і займаються “переставлянням стільців”, створенням якихось нових департаментів. При цьому з нового року не провели жодної наради. Нам кажуть, що в нас погані зарплати співробітників, – але при цьому не виділяють гроші; у нас взагалі зараз немає капітальних видатків, як можна працювати в таких умовах? Ми ще в січні подали план управління заповідником, але його досі не затвердили.
Тобто, замість нормального управління процесами від міністерства, бачимо безтолковий мікроменеджмент. А мета усього цього, так би мовити, перезавантаження закладів культури – без жодних консультацій з їх керівниками, з громадськістю, – симулювати діяльність і приховати відсутність системної роботи”.
Що відбувається в Софії
На початку травня колектив “Софії Київської” почав говорити про тиск, який чинить Міністерство культури та стратегічних комунікацій на його діяльність. Зокрема, за останні пів року у заповіднику йде вже третя перевірка, а директорку Нелю Куковальську відсторонили від роботи під час її перебування на лікарняному.
Співробітники Софії звернулись з листом до Президента Зеленського, де просять його звернути увагу на діяльність міністерства, яка дестабілізує їх роботу та марнує час, перераховують досягнення заповідника (реставраційні та протиаварійні роботи, наукові конференції та публікації, виставкову та освітню діяльність) і просять продовжити контракт з Куковальською (його термін спливає 23 червня. – Ред.). Сама Неля Куковальська відмовилась коментувати цю ситуацію.
Позиція Міністерства культури та стратегічних комунікацій
У дописі на FB міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький пояснив, що звільнення очільника Лаври Остапенка пов’язане з млявим виконанням закону про заборону російської церкви в Україні, підписаного в серпні 2024 року. “Те, що в Лаврі не має бути московського духу, мало бути точкою найбільших зусиль керівника заповідника, – йдеться в дописі. – Проте, маючи сприяння з боку Міністерства для передачі храмів ПЦУ, результат року роботи керівника не є адекватним викликам національної безпеки, з якими стикається українське суспільство”.
На зустрічі з журналістами представники міністерства (Володимир Шорінков – директор Департаменту захисту та збереження культурної спадщини; Олексій Жуков – начальник відділу контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини) запропонували дещо інше пояснення.
Перш за все, у міністерстві відкидають думку, що ситуації з керівниками Лаври і Софії пов’язані між собою та є частиною плану з перезавантаження культурних інституцій. Як пояснив Володимир Шорніков, тригером для перевірки діяльності Лаври стало кулінарне шоу Євгена Клопотенка, проведене в трапезній напередодні Різдва. Питання щодо доречності цього заходу викликало тоді широке громадське обговорення: думки розділились, утім, за оцінкою Шорнікова, це була “100% помилка керівництва”.
Клопотенко під час зйомок свого кулінарного шоу в трапезній Києво-Печерської Лаври.
У березні міністерська комісія провела перевірку діяльності заповідника і виявила багато порушень, опис яких склав величезний стос – журналістам його показали, але не запропонували ознайомитись. Серед порушень, про які розповів Олексій Жуков, – несанкціонована робота кав’ярні у будинку намісника; переміщення цінної ікони у будівлю, яка існує в реальності, але не зафіксована документально (тож, офіційно ікону перенесли “в нікуди”); пофарбована у червоний колір стіна приміщення, де сьогодні відкривається виставка, присвячена Мазепі, та інші оздоблювальні і ремонтні роботи, проведені без погодження з міністерством.
Крім того, Володимир Шорніков вказав на загальний занедбаний стан заповідника, та зазначив, що скарги на недофінансування не мають грунту: “Звісно, говорити, що зовсім немає проблем з фінансуванням, не можна. Спадщину ніколи не можна остаточно відреставрувати і далі не вкладати в неї гроші. Але в межах затверджених кошторисів перебоїв з фінансуванням немає, кошти надходять регулярно. Плюс є спецфонд, є різні фонди Лаври. Вся справа, як кошти використовувати. Звісно, одномоментно все відреставрувати – такої кількості фінансування немає. Але цілком можна утримувати територію в належному стані”.
Тож, за результатами перевірки директору Лаври винесли догану та, зрештою, звільнили. Із оцінкою способу звільнення Остапенка як неналежного в міністерстві також не погоджуються: за їх поясненням, Остапенко не проходив конкурс, не мав 5-річного контракту, його призначили на час воєнного стану – тож і звільнити могли в будь-який момент, за однією доганою. А щодо звільнення у неробочий час пояснили, що керівник отримував 100% надбавку за надмірне навантаження, тож стандартний робочий день до нього не відноситься.
Софійський собор
Щодо Софії, міністерство озвучило інші претензії. Вони стосуються неузгоджених заздалегідь масових заходів. Журналістам показали відеозапис весілля, яке відбувалось на території Софії 18 квітня, у Страсну п’ятницю, – з гучною музикою і тамадою. За словами Олексія Жукова, така подія – не виключення, і керівництво проводить їх під назвою “культурно-просвітницькі заходи”. Чи законне таке використання території заповідника — наразі з’ясовує комісія. “Є припущення, що це не поодинокий факт проведення подібних заходів, – каже Жуков. – Для того, щоб з’ясувати, законно це чи ні, зараз проводиться перевірка за наказом міністра. У 90% випадках, міністерство дізнається про проведення будь-яких заходів на території Софії постфактум. Хоча, згідно з законом про культурну спадщину, стаття 33, частина 4, кожен масовий захід заповідник повинен заздалегідь погоджувати зі своїм органом управління.”
Наразі представники міністерства не можуть сказати, чи будуть рекомендувати міністру продовжити контракт з Куковальською. Остаточне рішення обіцяють прийняти за результатами роботи комісії.
***
Ми всі погоджуємось, що у правовій державі дотримання закону є необхідністю. І якщо керівник, що управляє пам’яткою культури, втручається в неї на свій розсуд, в обхід процедури, або віддає територію пам’ятки під захід, що йде в розріз з її призначенням, і цим порушує закон – нам це не подобається. Водночас, ми погоджуємось, що функціонування правової держави має сенс лише тоді, коли вона служить людям, а не тільки процедурі. А орієнтація на законність без уваги до суспільного блага стає формальністю або навіть засобом пригнічення.
Саме такий засіб якщо не пригнічення то вибіркового контролю демонструє конфлікт міністерство vs заповідники. Міністерство резонно вказує на формальні порушення, але демонструє ставлення до спадщини перш за все як до майна, яке підлягає інвентаризації та звітності. Призначення керівників в обхід конкурсу, регулювання зарплатні через надбавки, обмежене фінансування та необхідність часткового самозабезпечення стають зручними механізмами ручного управління. Чи є метою такого управління суспільне благо?
Керівники ж, погоджуючись на такі умови, заздалегідь ставлять себе у вразливе положення. Чи можливо активно працювати і при цьому не порушити жодного припису, коли зарегульованість сфери вимагає узгоджувати з міністерством колір стін і кожен вбитий гвіздок, а брак фінансування змушує вигадувати альтернативні джерела надходжень?
Очевидно, загальної відповіді тут бути не може, і кожен випадок треба розглядати індивідуально. Але хотілося би, аби процеси ручного втручання і мікроменеджменту – якщо вони вже неуникні – були би співвіднесенні з притомним макробаченням, зі стратегією, яка працювала би на користь суспільного блага. У цьому кейсі – на користь збереження і розвитку спадщини.
Джерело: Мінкульт та заповідники: що відбувається в Лаврі і Софії?
