Опінія офіцера «Азова» і кандидата історичних наук щодо «підсумків» перемовин
Автор:
офіцер 12-ї бригади НГУ «Азов»
Кандидат історичних наук з історії науки й техніки
Вчора на перемовинах росіяни прямо заявили, що або Україна зараз віддає чотири області, або пізніше вже прийдеться віддати шість. І підкріпили це заявою, що РФ готова воювати скільки треба, хоч 21 рік. З цього приводу у нас масове обурення, і палкі заяви на кшталт «ні кроку назад».
Проте зустрічне питання, а чого ви чекали?
Армія РФ продовжує кількісно переважати ЗСУ. Раніше ми нівелювали це технічною перевагою, зокрема в БПЛА та артилерії. Проте наразі ми цього вже не маємо. Ворожі ФПВ тероризують райони глибиною 10-15 км від ЛБЗ, а снаряди для гармат росіяни виготовляють та дістають у своїх партерів значно дешевше, ніж Україна у своїх (для порівняння 709 євро/штука проти біля 3,5 тисяч євро за штуку в рамках т.з. «чеської ініціативи»).
Російські війська тримають ініціативу, обираючи де їм атакувати – чи то на Донеччині, чи то на Запорізькому фронті, чи то в Сумській області.
Мобілізація в Україні провалена, з поповненням бойових бригад істотні проблеми, а ті хто в них приходять зазвичай не мотивовані. Російські союзники готові відправити свої війська на фронт в Україну, як от КНДР. Українські ж партнери не можуть і 25 тисяч солдатів набрати для захисту власної території, не кажучи вже про скерування військ в Україну. І так далі.
При цих складових російські апетити цілком зрозумілі. Вони усвідомлюють свої сильні і наші слабкі сторони, і добре на тому грають. Обламати ворожі наміри може тільки одне – поразка російських армій на полі бою. І мова зараз не йде про тотальний розгром з виходом на кордони 1991 року. Натомість успішна тактична наступальна операція на локальному рівні, зі звільненням якогось значного населеного пункту з одночасним розгромом кількох російських дивізій.
Ось це допоможе Україні здобути більш менш сильну позицію на наступний раунд перемовин. Все інше в короткочасній перспективі (а вихід на перемовини показує, що про гру в довгу ми вже не думаємо) не дасть потрібних результатів. Інша справа, чи готові ЗСУ до подібних операцій, але то вже питання до військового керівництва.
Є ще варіант геополітичних зрушень, проте в цьому плані ситуація наразі настільки невизначена, тому сподіватися на них то майже як вірити в чудо.
Джерело публікації: Або зараз чотири або пізніше шість
