Що таке «трушна» вишиванка й коли її варто вдягати? Пояснює фольклористка

Одягли вишиванку на роботу чи навчання? У третій четвер травня – цьогоріч це 15 число – ми відзначаємо День вишиванки. Сьогодні цей елемент українського національного вбрання стає майже дрес-кодом. Однак чи окей поєднувати вишиванку зі своїм кежуал-гардеробом? Та чи варто носити старовинну вишиту сорочку щодня?

Ми поговорили про це з Яриною Сізик – фольклористкою й популяризаторкою української традиційної культури. Вона пояснює, що таке «трушна» вишиванка, чи соромно носити масмаркет, і чому українцям варто задуматися про те, щоб навчитися вишивати.

Що таке «трушна» вишиванка

Насамперед варто розділяти поняття «вишиванка» й «вишита сорочка», вважає Ярина Сізик. Вишитою сорочкою називають той одяг, який носили селяни – ця назва закріплена «в традиції». «Так само назве цей елемент вбрання ваша бабуся в селі, або просто – сорочка», – каже популяризаторка української традиційної культури.

Слово «вишиванка» зручно використовувати в сучасному лексиконі, адже воно коротше. «У традиції» термін «вишиванка» майже не трапляється. Він став більш популярним у 20 столітті, зокрема в радянський час. Але, наприклад, у словнику Афанасьєва-Чужбинського 1855 року це слово вже було – як позначення чогось вишитого. Часто термін «вишиванка» трапляється й у листах Олени Пчілки.

Микита Хрущов у вишиванці. TASS

Тобто якщо «вишита сорочка» – автентичний, традиційний одяг селян, то «вишиванка» – новоутвір, який пройшов крізь час певну модифікацію: історичну, візуальну й контекстуальну. Коли говоримо про «трушність», то йдеться саме про традиційну старовинну вишиту сорочку, яку можна побачити в музеях, у приватних колекціях або у селян.

Вишиванка – це святкове вбрання чи базовий елемент гардероба?

Якщо десять років тому вишиванку одягали лише на День Незалежності й День вишиванки, то нині дівчата й жінки інтегрують її у свій корпоративний простір і роблять її частиною буденності, каже Ярина Сізик. Це окей, адже традиційно вишита сорочка – звичайний одяг, який носили щодня, а не «на вихід».

20-ті – 30-ті рр. ХХ ст. Відкрита скриня

20-ті – 30-ті рр. ХХ ст, Полісся. Відкрита скриня

20-ті – 30-ті рр. ХХ ст, Опілля. Відкрита скриня

«Вишиванка – це про нас сьогодні», вважає фольклористка. Тому нині українські бренди створюють сучасні вишиванки, продукуючи нові сенси й символи. Ми не можемо на 100% точно пояснити, що означали ці символи в минулому, адже не мали достатньо інструментів, щоби це зафіксувати. Однак ми можемо вкладати в них нові сенси, каже мисткиня. Наприклад, червона калина тепер асоціюється з популярною піснею «Ой у лузі…», а півник став символом незламності завдяки кухонній шафі з півником із Бородянки.

Такі вишиванки дуже доречно поєднувати з кежуал-вбранням та адаптувати їх для потреб сьогодення. Наприклад, є вишиванки з розрізом, характерним для сорочок на ґудзиках – таких речей стає дедалі більше, тому що вони зручні. Багато брендів етично й екологічно виготовляють такий одяг із повагою до культурної спадщини, каже Ярина Сізик. Важливо інтегрувати ці вишиванки у свій кежуал-гардероб і не боятися міксувати їх з іншими елементами.

Якщо ви вважаєте, що вам «не пасує» вишиванка, то просто не вмієте її комбінувати, вважає фольклористка. Це «дуже еклектичний стиль», і з вишивкою важко щось поєднати, однак нині є мінімалістичні варіанти, які гармонійно вписуються й у корпоративний, і в повсякденний стилі, зазначає Сізик.

Також, на думку фольклористки, важливо, що не лише сорочку інтегрують у повсякдення, а й саму вишивку – на різних виробах. Наприклад, під час війни популярними стали фліски з орнаментами з вишитих сорочок. Військові надають їм символічного значення та сприймають як обереги.

«Трушна» вишиванка vs масмаркет

Якщо ви хочете мати «трушну» вишиванку, то найкраще дослідити свій родовід, традиції регіону й вишити її власноруч. Ця річ матиме глибоке значення й буде пов’язана з вашою історією. «Це буде особливий експірієнс», – каже Сізик. Таку вишиванку можна навіть передавати наступним поколінням.

Сучасну вишиванку можна придбати від українських брендів. 48 знахідок від українських брендів та ідеї для стилізації можна знайти тут. Однак якщо у вас немає можливості купувати дорогу вишиванку, можна бути менш категоричними й обрати доступніший варіант – масмаркет. «Тут ми більше говоримо про національну ідею й дотичність до чогось спільного. Тому право вибору може бути в кожного», – вважає Ярина Сізик.

Хоча і є проблема, коли виробники, на умовному AliExpress чи в інших місцях, продають копії дизайнів, які створили українські бренди. Наприклад, на ринку в Косові можна знайти турецькі вишиванки, схожі на ті, що випускає Etnodim. Водночас це свідчить про те, що українські вишиванки популярні й потрібні в усьому світі, вважає фольклористка.

При виборі вишиванки варто орієнтуватися на репутацію бренду, матеріали, які вони використовують, і сенси, які вкладають. Українці завжди були стильні, мали «неймовірний естетичний світогляд» і надихалися тим, що їх оточує. Тому важливо, щоб вишиванка вам подобалася й пасувала – це ваша особиста історія, наголошує мисткиня.

Крім того, важливо пропагувати культурну різноманітність і локальні традиції. На противагу «єдиній Росії» – яка насправді не про єдність, а про одноманітність – ми поліетнічні й мультикультурні, зауважує популяризаторка української традиційної культури.

Чому не варто щодня носити старовинну вишиту сорочку

Сьогодні ми не можемо щодня носити автентичні старовинні сорочки: це не практично, а також такі речі є об’єктами культурної спадщини, пояснює Ярина Сізик. Особливо під час війни їхнє збереження набуває особливої ваги.

Реконструкція сорочок Буковини й Гуцульщини колекціонером Богданом Петричуком

«Це унікальні речі, які вже не виготовляють у тій самій кількості і якості, як раніше», – пояснює вона. Матеріалів стає все менше, як і людей, які знають старі техніки та способи створення вишиванок. Тому замість того, щоб зношувати оригінальні сорочки, краще зберігати їх для майбутніх поколінь.

Контакт із тілом, прання з агресивними мийними засобами, сонячне світло й просто повітря – усе це поступово руйнує тканину. Тож якщо вам дісталася така сорочка у спадок, носіть її лише у виняткові моменти – на Різдво, Великдень, власне весілля, каже Сізик. А повсякденні образи краще доповнювати сучасними варіантами.

Чому варто задуматись над тим, щоби навчитися вишивати

Нині українська спадщина знищена. З кожним роком стає все менше майстрів, які знають техніки й технології, що формували нашу вишивальну культуру. «Крім того, що нас намагаються фізично знищити, ворог прагне стерти й нашу культуру», – наголошує Ярина Сізик. Тому вишити сорочку – це спосіб продовжити наші традиції.

Щоб не закинути цю ідею після першого вишитого хрестика, це має бути для задоволення, вважає Сізик. Водночас є купа майстрів, які вишивають власноруч. Звернутися до них – це також підтримати індустрію ручної роботи, яка є дуже трудомісткою: вони вишивали навіть під час блекаутів.

Крім того, нині майстрині реконструюють вишивку з окупованих територій. Наприклад, гідеса Херсонського музею Інна Микуцька під час окупації відтворила картину Михайла Брянського «Портрет дівчини у вишиваній сукні». Фольклористка Ярина Сізик разом із режисеркою анімації Марія «Духовне Личко» показала це в проєкті «Викрадене мистецтво…».

Що робити, якщо у вашому гардеробі опинився об’єкт культурної спадщини

Якщо ви маєте старовинну вишиту сорочку – важливо її зберегти, це велика відповідальність, наголошує Ярина Сізик. За нею потрібно належно доглядати. Якщо ви не маєте такої можливості, можна віднести сорочку до музею. Також є краудфандингова платформа «Спільний спадок», яка викуповує старовинні речі з чорного ринку й передає їх музеям на зберігання.

Під час повномасштабного вторгнення популярними стали вишиванки, виготовлені з частин старовинної сорочки. Це ще одна форма знищення культурної спадщини, вважає фольклористка. Важливо зберігати речі в їхньому оригінальному вигляді, щоб зберегти достовірність.

Водночас сучасні вишиванки теж можуть стати частиною культурної спадщини для наступних поколінь, зазначила Ярина Сізик. Наприклад, вишиванка Slovo від Etnodim, яку передали до музею Гончара. Тому важливо підтримувати бренди й купувати сучасні вишиванки, адже вони також стануть нашою історією, підкреслює популяризаторка української традиційної культури.