Сільвія Зассе, професорка славістики в Університеті Цюриха
Зассе описує ключову стратегію російської пропаганди як «обернення навпаки» — коли влада звинувачує інших у тому, що робить сама.
Також у своїх дослідженнях Зассе звертає увагу на використання Кремлем так званої «фейкової форензіки» — псевдонаукового аналізу, який ставить під сумнів достовірність очевидних фактів. Наприклад, російські медіа намагаються дискредитувати докази воєнних злочинів, таких як різанина в Бучі, ставлячи запитання про відсутність крові на фотографіях або стан предметів на місці подій. Це створює сумніви та відволікає увагу від реальних злочинів.
Зассе також підкреслює, що Росія втручається в політику західних країн, наприклад, через цілеспрямовану, локалізовану зовнішню пропаганду каналу RT (колишнього Russia Today).
“Усе зводиться до навмисного розколу демократичних суспільств — наприклад, через дезінформацію про кліматичну політику, міграцію та гендерні питання. Багато політичних сил охоче підхоплюють ці наративи й використовують їх у власних інтересах… Типовими є й кампанії, спрямовані на дискредитацію українців у Німеччині, яких зображають як отримувачів соціальних виплат, що «відбирають гроші» в інших”, — говорить Зассе в одному зі своїх інтерв’ю. За її словами, пропаганда в Німеччині орієнтована на праві партії, такі як AfD, або ж на ліві партії на кшталт Die Linke, яким подають антиамериканські наративи.
Сильвія Зассе чітко визначає війну Росії проти України як спробу знищення української державності та національної ідентичності. При цьому науковиця вважає, що Європа не надала належної відповіді на анексію Криму та початок війни на Донбасі, що дозволило Росії продовжити агресію. Вона наголошує, що підтримка України є критично важливою для збереження демократії в Європі.
Ми поговорили з Сильвією Зассе про російські пропагандистські кампанії, постійні дезінформаційні вкиди в Західній Європі, про історичні витоки цих механізмів, їх згубні наслідки і перспективи. І зокрема, про її дослідження “Обернені на протилежне” (Verkehrungen ins Gegenteil), що вийшло друком у Берліні. Мета дослідження — показати, яким саме чином росіяни використовують розроблені наративи для інформаційної війни не лише в Україні, а й в Грузії, Молдові, а також країнах Африки та в Китаї.
Також ми запитали про зміну в ставленні європейських науковців-славістів до вивчення української мови та літератури після початку російсько-української війни.
дослідження “Обернені на протилежне” Сильвії Зассе
“Я зосереджую увагу на цьому головному прийомі сучасної російської пропаганди. Його можна назвати “перевернутим світом””
Що змусило вас пильніше придивитися та проаналізувати коріння і нинішні можливості кремлівської пропаганди?
Якщо ми хочемо зрозуміти природу російської дезінформації та пропаганди, важливо не обходити увагою методи, які використовувалися за часів Радянського Союзу. Серед іншого, ми виокремили і дослідили в архівах колишніх органів державної безпеки, скажімо, яким чином свого часу морально «розкладали» митців (йдеться про моральний, ідеологічний або матеріальний вплив на діячів культури в часи СРСР, які могли призвести до їхньої внутрішньої або творчої деградації — Ред.). Багато стратегій «розкладання» часів Холодної війни наявні і сьогодні.
Маєте на увазі духовне розтління інтелігенції, з яких комуністи створили ідеологічне знаряддя?
Так, у своїй книжці я описую і зосереджую увагу на цьому головному прийомі сучасної російської пропаганди. Його можна назвати «перевернутим світом». Моєю метою було показати, що й досі автократи намагаються нав’язати бачення світу, у якому все перевернуто на 180 градусів. У цьому світосприйнятті, як ми нещодавно дізналися від американського лідера Дональда Трампа, президент України Володимир Зеленський є диктатором, а Путін і Трамп, навпаки, — демократами.
Ми бачимо, як керівництво США зараз сприймає і переймає методи російської пропаганди. Все, що не влаштовує Трампа, він оголошує фейковими новинами, а заборони, які накладають на наукову діяльність та книговиробництво, подає як вираження «свободи». Демократію називають диктатурою, як це вже давно робить Путін. Якщо ви послухаєте промови російського очільника, — він розповідає, що це не він, а хтось інший завжди втручається в суверенітет незалежних держав. Не він, а інші порушують міжнародне право. Наче це не він, а хтось інший веде війну тощо.
Президент США Дональд Трамп
Ви говорите про пересмикування – навмисне спотворення і трактування чужої думки на свою користь. Тепер ясно, чому Ви аналізуєте в книжці такі теоретичні винаходи Сталіна про те, що варто розрізняти два види критики. Яка начебто поділяється на корисну і шкідливу. З одного боку – товариську самокритику однопартійців та з іншого боку – ворожу буржуазну.
Досі у Німеччині також можна почути схожі інверсії (зміни певного існуючого порядку – Ред.). На початку року Аліса Вайдель, політик з правої популістської партії “Альтернатива для Німеччини”, заявила, що Гітлер насправді був …комуністом. Невипадково російська пропаганда проігнорувала цю несподівану оцінку. Інакше треба було б піти далі і зробити логічний висновок, що Сталін звільняв Німеччину від …комуністичних ідей. Із подібними інверсіями, погодьмося, щось не впорядку. Так само не відповідає дійсності путінський наратив про те, що начебто Росія веде зовсім не загарбницьку війну, а війну сил опору проти фашизму в Європі.
Чи спостерігаєте ви схожі перекручення в Європі?
Так, недаремно Європейський Союз запровадив санкції проти каналів російської пропаганди за кордоном, як, наприклад, Russia Today (RT), Sputnik, «Голос Европы», «РИА Новости», «Известия» та «Российской газеты». І все ж, російська пропаганда поширюється, як лісова пожежа, через соціальні мережі та праві популістські партії. Останні охоче поширюють кремлівські наративи. Заборона в ЄС лише підтверджує, що чимало хто досі не усвідомлює, що ці наративи походять з Росії. Наприклад, масове поширення оманливих наративів про українських біженців у Німеччині або дезінформація про Партію зелених, що масово підтримує Україну. Заборона також маскує джерело. На жаль, правопопулістський поворот можна спостерігати в газетах німецькомовних країн. У цій ситуації на пресі лежить велика відповідальність.
Прихильники партії «Альтернатива для Німеччини»
“Наймасовіше російську пропаганду поширюють правопопулістські гравці, а також прихильники теорії змови”
А яка ситуація в швейцарських медіа?
Заборона ЄС не поширюється на Швейцарію. Поза тим, Росія інвестує в поширення проросійської та антиукраїнської пропаганди в Швейцарії, наприклад, створивши на RT окремий підрозділ, спеціально спрямований на поширення цих наративів у Конфедерації. Показово, що російська дезінформація намагається поставити під сумнів швейцарський нейтралітет. Вона підживлює суспільні побоювання, що Швейцарія втратить його, якщо надалі підтримуватиме Україну.
Наймасовіше російську пропаганду поширюють правопопулістські гравці, наприклад, швейцарська правопопулістська газета Die Weltwoche, а також прихильники теорії змови. Як ми спостерігаємо протягом багатьох років, ми маємо справу вже не зі Сходом і «колективною» жилеткою, а з міжнародним правим (автократичним) альянсом, який зараз набрав ще більшої ваги з поверненням до влади Трампа і який намагається «дезінтегрувати» демократії.
Об’єктивне висвітлення російської агресивної війни переважає в німецькомовній пресі та в державних ЗМІ. Є також високопрофесійні журналісти, які робили і роблять репортажі з України, наприклад, Люція Чирка, а тепер і Давід Науер з SRF (Швейцарського радіо і телебачення).
У розділі про зовнішню політику NZZ (Neue Zürcher Zeitung) загалом об’єктивно висвітлювала агресивну війну Росії. Але, на жаль, негативний вплив проявляється у деяких виданнях в розділах «Точки зору» або «Особливості». Наприклад, NZZ масово у численних статтях використовувала правопопулістські фантоми вокізму (соціально-політична ідеологія, яка акцентує увагу на боротьбі з несправедливістю, дискримінацією та нерівністю в різних аспектах суспільного життя — Ред.) та абсентеїзму (свідоме бойкотування виборцями виборів, референдумів — Ред.).
Сільвія Зассе досліджує використання Кремлем так званого псевдонаукового аналізу, який ставить під сумнів достовірність очевидних фактів
“Надмірне зосередження на вивченні російській мові призвело до утисків української та білоруської мов”
Чи вірно, що українській мові і літературі ще донедавна приділялося незначна увага в європейських університетах? Якими Ви бачите тенденції сьогодні?
Війна змінила ситуацію для вивчення славістики в німецькомовних країнах з 2014 року. Раніше було лише кілька місць, де викладали для вивчення україністику. Водночас, з 2014 року з’явилося більше фінансування для вибіркового розширення досліджень. Однак, на мою думку, цього все одно недостатньо. Окрім того, що в Базелі були засновані URIS (“Українські дослідження у Швейцарії”). Тепер і ми в Цюріху створюємо Інститут слов’янських та східноєвропейських студій (ISOS), щоб мати змогу пропонувати більше досліджень та викладання про Східну Європу загалом.
Особисто я цікавлюся українською літературою приблизно з 2005 року, коли прослухала курс української мови і почала знайомитися з сучасними українськими авторами. Тоді ми всі зачитувалися Юрком Андруховичем. У 2006 році ми з колегою Маґдаленою Маршалек зробили перше інтерв’ю з Андруховичем.
Моє знання української мови не можна назвати досконалим, але на Слов’янському семінарі в Цюріху завжди були співробітники, що працювали з українською літературою. Курси української мови ми вперше запропонували з 2022 року.
Курси української мови
Як правило, славістичні факультети мають лише дві професорські посади — лінгвістичну та літературну.
Надмірне зосередження на вивченні російській мові призвело до утисків української та білоруської мов. На жаль, лише кілька людей вирішують вивчати славістику загалом, у середньому 25 студентів починають тут навчання щороку. Це невелика кількість, вони вивчають дві мови під час навчання, через це ми часто викладаємо мовознавство та літературознавство у порівняльному аспекті.
Я вважаю, що в університетах мають викладати не лише лінгвістичні, літературні та історичні знання про Східну Європу. Велику потребу я бачу також в культурології, політології та етнології.
На яких позиціях cтоїть ваш “Слов’янський семінар” при Цюрихському університеті?
Минулого семестру у нас були лекції під назвою «Глобальні наративи російської дезінформації». Ми також розглядаємо класичні теми, такі як зміна мови за умов міграції, мовна ідеологія та мовна політика або роль літератури під час війни. Два роки тому ми прочитали міжнародну лекцію в рамках нашої дипломної програми на тему «Документування війни. Україна 2014-2022». Важливо також, що один з наших колег, український науковець і журналіст Юрій Горбик, разом з нами проводить емпіричні дослідження механізмів дезінформації та аналізує ці та інші тенденції в сучасній інформаційній війні.
“Дуже важливо, щоб ЄС продовжував надавати якомога більшої підтримки Україні”
Якими ви бачите перспективи наступу російської ідеологічної політики та її впливи на сучасну геополітичну розстановку сил? Що б ви порадили?
Я думаю, що в довгостроковій перспективі політика американської адміністрації, швидше за все, призведе до посилення критики правого популізму і лібертаріанських практик. Це можна вже спостерігати зараз в прямому ефірі, навіть якщо Трамп представляє їх у перекрученому вигляді. Іншими словами, преса і громадяни тепер набагато чіткіше бачать, що відбувається насправді. Брехні вірять все менше і менше. Сподіваємося, вона буде поширюватися менше або по-іншому.
Мітинг проти Трампа
Дуже важливо, щоб ЄС продовжував надавати якомога більшої підтримки Україні. А Європа, включно з Україною, трималася разом. І формувала нові альянси з тими країнами, наприклад, Канадою та Мексикою, які найбільше постраждали від руйнівної політики хаосу Трампа, але не терпітимуть жодного демонтажу демократії.
Така співпраця, нові взаємні торговельні угоди, захист меншин, прогресивна внутрішня і зовнішня політика та опір на захист демократії будуть більш успішними в довгостроковій перспективі. Але зараз треба сконцентрувати всі зусилля для боротьби з деструктивною і шовіністичною політикою злочинних автократів і олігархів. Для Європи важливо усвідомити небезпеку автократичного капіталізму та олігархізму і не впасти в сліпий опортунізм або передчасну покірність домовленостям.
Саме тому вкрай важливо слухати Україну і чути українські голоси. Занадто довго чимало держав Європи, особливо Німеччина, не могли зрозуміти, що Путін є непередбачуваним диктатором, а російське населення значною мірою підтримує цю безглузду війну.
