Зеленський і «Слуга народу»
Часи безмежної та безумовної всенародної любові до чинного Президента в минулому. Найімовірніше — назавжди. Його підтримка і досі доволі висока. Для частини суспільства Зеленський залишається беззаперечним лідером країни, символом спротиву і стійкості.
Президент України Володимир Зеленський
З іншого боку, антирейтинг також зростає. Тобто збільшується кількість людей, для яких Зеленський стає відверто токсичним — вони за жодних обставин не проголосують за нього.
Дехто поспішає з висновком, що Зеленський втратив шанси обратися президентом на майбутніх виборах (коли б вони не були). Це твердження щонайменше передчасне. Ще раз треба наголосити: для Зеленського все залежатиме від умов досягненого миру.
Нині він демонструє рішучість відстоювати інтерес України, як кажуть, до останнього. Його меседжі правильні. Дії здебільшого виважені. Помилки, безумовно, будуть. Але занадто багато чинників, які лежать за межами його можливостей. Передусім хаотична політика США й непередбачуваність Європи.
Якщо Україна вийде з війни достойно, його шанси будуть цілком реалістичними. Якщо країна порине в хаос невизначеності, максимум, на що він зможе розраховувати — власна фракція у Верховній Раді.
На парламентських виборах Зеленський орієнтуватиметься, вочевидь, виключно на особистий бренд. Тобто, найімовірніше, створять умовний Блок Зеленського. Зрештою, яку саме назву оберуть, наразі не так і важливо. Зрозуміло, що партія «Слуга народу» в нинішньому вигляді та з поточною назвою відійде щонайменше на другий план.
Протягом останніх місяців було декілька соціологічних досліджень, які визначали баланс довіри-недовіри до потенційних лідерів виборів. Усі вони демонструють приблизно однакову картину: персональний рейтинг Зеленського високий. А втім, він має і неабиякий негативний баланс. Тобто рівень недовіри цілком зіставний з рівнем довіри.
Треба зважати на те, що електоральні вподобання українців останнім часом зазнають великих змін. Наприклад, згідно з дослідженням КМІС, Зеленський має найвищий рейтинг на заході України. У довоєнний період це було неможливо. А отже, велика частина електорату сприймає його як консервативного національного політика.
Президент Володимир Зеленський з робочою поїздкою на Волині.
- Найвищий баланс довіри спостерігають на заході (+27 %) і в центрі (+13 %).
- На півдні і сході баланс довіри-недовіри близький до 0.
Тож іменну фракцію Зеленського точно сформують, а місць у ВР буде достатньо, щоб залишатися серед найвпливовіших політичних сил. З іншого боку, враховуючи його антирейтинг, цей успіх буде впиратися в жорстку електоральну стелю, вище від якої не підстрибнути. Набраний відсоток також залежатиме від прізвища поточного президента. Тобто якщо президентські вибори пройдуть раніше і на них переможе інший кандидат, багато виборців знайдуть собі нового кумира. Якщо вибори у ВР будуть першими або ж Зеленський переобереться, розмір майбутньої фракції істотно збільшиться.
Передбачити персональний склад такої фракції наразі практично неможливо. Зрозуміло одне — помилки попередніх виборів точно будуть враховані. У наступну фракцію увійдуть найвідданіші представники команди, яких посилять відомими публічними особами, здатними примножити прихильність виборців.
Уже зараз зрозуміло, що потенційний список Зеленського буде щедро наповнений військовими й волонтерами з багатою історією. Але всі без винятку політичні сили діятимуть аналогічно. Це, з одного боку, створить рівні умови для всіх учасників виборів. З іншого, великою мірою знецінить участь військових у виборчому процесі.
Чи зникне повністю бренд «Слуга народу»? Хороше питання. Навряд чи на нього є відповідь навіть у найвищому керівництві політсили. Цілком імовірно, що ця назва остаточно піде в архів.
Та в певних політиків може виникнути бажання все ж зіграти на загальновідомому бренді, оголосивши про докорінні реформи. Питання в тому, кому насправді належить партія, назва й остаточні рішення. Теоретично партія може на з’їзді оголосити про нове керівництво й новий етап у власній історії. Докорінно оновивши команду й залучивши знакових осіб, цілком реально відірвати певний шматок електорального пирога. Навіть отримати власну фракцію. Принципу впізнаваності в політиці ніхто не скасовував.
І останнє. Для Зеленського особисто хорошим варіантом може стати відмова від участі в президентських виборах. Він уже забезпечив собі місце в історії зі знаком плюс. Такий розвиток подій видається малоімовірним. Але… Чом би й ні.
Валерій Залужний
Валерій Залужний не втрачає популярності. Навпаки. Позитивний рейтинг високий. Щодо недовіри, то вона залишається стабільно невисокою. І така тенденція точно збережеться, оскільки його поточна діяльність не передбачає ухвалення неоднозначних рішень.
Посол України у Великій Британії Валерій Залужний виступає в аналітичному центрі Chatham House у Лондоні. 17 жовтня 2024 року
Популярність колишнього головкома базується на натхненні першого року війни. Саме з цим патріотичним піднесенням пов’язане його ім’я у свідомості значної частини українців.
Щодо його реальних воєнних здобутків є певні суперечки, але вони нецікаві широкому загалу. Та й сама тема вкрай неоднозначна. Важливо те, що Україна змогла дати відсіч більшому і сильнішому агресору. Залужний стояв на чолі армії. Він також увійшов в історію. Усе інше рядовому виборцю взагалі байдуже.
Тож лишаємо це питання за дужками. Цікаво інше: що саме може запропонувати Залужний як політик. І є одна-єдина відповідь на цей момент – нічого.
Валерій Залужний ніколи не висловлював політичних вподобань, позиції щодо ідеології та перспектив України в мирній розбудові. Ніхто не знає (вочевидь, і він сам), яких поглядів він дотримується в економіці, культурі чи соціальних питаннях.
На жаль, у поточній ситуації це фактично ще один кіт у мішку на посаду президента України. Таких у новітній історії було вже декілька. Ми мали можливість на власному досвіді переконатися, що подібний принцип вибору кандидатів не найкращий. А під час повоєнної розбудови цілком може стати катастрофічним.
Зрозуміло одне: якщо Залужний вирішить таки піти на вибори в будь-якій якості, це значною мірою змінить політичний ландшафт і розстановку сил. Вже зараз вишикувалась черга охочих скористатися його рейтингом, запропонувавши натомість відомий партійний бренд, розвинену інфраструктуру та напрацьовані політичні технології.
Наразі відомо, що до Валерія Федоровича зверталися представники таборів Порошенка, Кличка й Тимошенко. Вочевидь, таких пропозицій було більше, але вони не потрапили в публічну сферу. Юлії Володимирівні він точно відмовив. Щодо інших існує невизначеність.
Петро Порошенко
Ні для кого не секрет, що п’ятий президент України плекає надії стати сьомим. Є багато питань, наскільки ці сподівання мають під собою ґрунт. Теоретично в повоєнній країні можуть виникнути вкрай несподівані розклади сил, які зроблять такі наміри реалістичними. Але не варто скидати з рахунків, що згаданий вище баланс довіри-недовіри в пана Порошенка чи не найгірший серед політиків.
Петро Порошенко
Найвірогідніший сценарій — повторення результату минулих виборів. Тобто керівник впливової фракції.
Кажуть, є наміри стати прем’єр-міністром при президенті Залужному. Вірогідно. Але говорити про це точно зарано. Якщо Валерій Федорович таки вирішить балотуватися, то його вага переважатиме більшість політиків з минулого. Чи бачитиме він сенс саме в такому альянсі, невідомо. Утім Петро Олексійович може запропонувати дещо більше ніж просто власну харизму. Він, як то кажуть, ресурсний політик. Тому потенційним союзникам пропонуватиме серйозний фінансовий і організаційний ресурс. Цей фактор може стати вирішальним.
Деякі аналітики припускають, що шанси Порошенка на президентство зростуть на фоні введення санкцій РНБО й можливого кримінального переслідування. Суперечлива думка. Несприйняття і недовіра до Порошенка є наслідком низки корупційних скандалів у минулому. Чи можуть нові звинувачення в корупції змінити цей баланс? Точно не на краще.
Юлія Тимошенко
Юлію Володимирівну безліч разів відправляли на політичний цвинтар з формулюванням «ну, тепер уже точно». Але вона раз по раз доводила свою неймовірну політичну живучість і буквально поставала з мертвих. Тому справляти поминки за її кар’єрою було б украй нерозсудливо.
Тим більше, що політичний ландшафт змінився не тільки в бік збільшення кількості українських патріотів. Загалом середній український виборець став старшим. Велику частину української молоді забрала війна. Багато хто поїхав з України. Натомість «ядерний електорат» «Батьківщини» зменшувався хіба що в силу природних обставин. Це збільшує потенційний відсоток пані Тимошенко на майбутніх виборах.
Юлія Тимошенко
А проте, Юлії Володимирівні буде вкрай важко знайти політичних однодумців і вступити в ефективний союз. Тож про блокування, радше за все, мови не буде. Імовірно, «Батьківщина» знову піде на вибори під одноосібним прапором лідера.
Загроза її амбіціям можлива з іншого боку. Політичні рейтинги Юлії Тимошенко зазнаватимуть ударів через вихід на це електоральне поле нових гравців. Зокрема, Дмитра Разумкова. Він розраховує відкусити значну частину електорату «Батьківщини». І має в цьому сенсі непогані перспективи за рахунок молодості, енергійності й новизни. Якщо його команда продемонструє креативність і здатність підлаштовуватися під обставини, ВР отримає нову фракцію.
Нові обличчя
Наразі можна впевнено сказати, що двоє відомих військових будуть в «топі» повоєнної політики – Андрій Білецький і Кирило Буданов. Вони жодним чином не окреслювали цю можливість в публічному просторі, але їхня популярність та медійність точно не залишаться без практичного застосування.
Невідомо, чи наважиться Білецький на власний політичний проєкт. З огляду на реальні обставини, для нього було б логічним рішенням блокуватися з іншими командирами та не розпорошувати електорат. Розраховувати на значний успіх під час президентських виборів він не може. Єдиний варіант – технологічна участь для перерозподілу голосів та реклами майбутнього парламентського проєкту.
Натомість, Кирило Буданов цілком може розглянути участь у президентських перегонах. Його медійна активність та впізнаваність відкриває значну перспективу практично в будь-якій якості.
Кирило Буданов
Варто додати, що з потенційних кандидатів на посаду президента тільки Валерій Залужний та Кирило Буданов мають позитивний баланс «довіри-недовіри».
Головний розвідник також досі не робив жодних заяв щодо можливого політичного майбутнього. Втім, навряд чи уникне спокуси побудови політичної кар’єри. Враховуючи його молодість, енергійність і амбітність, навряд чи погодиться на «почесну пенсію» по закінченні війни. Про президентські перспективи говорити важко, але сформувати умовну «іменну» фракцію йому точно по силах.
Загалом, конкуренція за участь в політичних проєктах відомих військових обіцяє бути запеклою. Питання в тому, наскільки вільно військові зможуть брати участь у виборах. Важливо розуміти, в якому статусі вони перебуватимуть на час передвиборчої кампанії та, власне, в день виборів. Чи буде забезпечено таємне голосування та відсутність контролю з боку командування. Хто буде забезпечувати контроль. Зокрема, чи буде забезпечена присутність міжнародних спостерігачів на місцях. Якщо активна участь військових у політичному процесі буде ускладнена специфікою служби, це може викликати певне напруження. І не тільки безпосередньо серед самих військових. Не варто забувати, що армія є і залишатиметься однією з інституцій з найвищим рівнем суспільної довіри.
Деякі найбільш активні представники умовної «воєнної» спільноти вже фактично включились у перегони. Зокрема, Геннадій Друзенко, який відкрито використовує бренд ПДМШ для самореклами.
Зараз незрозуміло політичне майбутнє низки інших відомих військових та волонтерів. Хто із них посилить існуючі політсили, хто створюватиме нові партії та блоки.
Є інформація про передвиборчу активність деяких відомих волонтерів. Зокрема, Сергій Притула, який зміг не просто збільшити авторитет та впізнаваність, але й реально набрати потенційний політичний капітал.
Сергій Притула
Також невідомо, яким чином спрацює умовний «фактор Азова». З високою долею ймовірності на його базі буде сформована політична сила. Але може виникнути ситуація, коли їх виникне декілька. І всі будуть претендувати на звання «єдино правильного Азову». Деякі «ресурсні» політсили цілком можуть спробувати зіграти на цих протиріччях та організувати власні «Азови» для додаткового розпорошення голосів.
Залишається проблемним питання можливості вільного волевиявлення серед військових. Наскільки командування буде впливати на голосування і підрахунок голосів. Контроль цих процесів у місцях розташування військових частин дуже ускладнений. Навряд чи європейські спостерігачі матимуть велике бажання бути присутніми на прифронтових територіях. Незрозуміло, яким чином буде організовано голосування в розпорошених підрозділах. Все це додатково ускладнить контроль та створить можливості для маніпуляцій.
Залишки ОПЗЖ
Цей розділ буде найкоротшим. Щось детально аналізувати немає сенсу. На жаль, навіть після страшної війни електорат і певна підтримка колишніх «регіоналів» буде на достатньому рівні для створення представництва у ВР.
І Бойко, і Льовочкін, і Ахмєтов, а також інші «нащадки януковича» зберегли статки і політичні амбіції. Зрозуміло, вони не підуть на вибори під старими прапорами. Але вже зараз створюються підвалини нових брендів, які вийдуть на майбутні вибори. Можна не сумніватися, що в їхньому складі також буде достатнє представництво вчорашніх військових і волонтерів.
День виборів
Конфлікти навколо виборів розпочнуться задовго до їхнього початку. Одним із каменів спотикання стане питання черговості проведення виборів. Тобто які з них проводити раніше, які згодом.
Якщо виходити з логіки практичності, порядок варто визначити наступним чином: місцеві, президентські, парламентські. Першість місцевих виборів обумовлена необхідністю перебирати реальну владу на місцях від військових адміністрацій на користь самоврядування. До того ж, саме ці команди мають займатися підготовкою загальнонаціональних парламентських та президентських виборів. Інакше, не уникнути потужного застосування адміністративного ресурсу від підпорядкованих президентом адміністрацій.
Далі логіка може різнитися. Цілком прийнятною виглядала би схема проведення спочатку президентських, потім парламентських. Суто з практичного боку. Такий порядок допоможе майбутній президентській фракції і новообраному лідеру буде на кого спертися у проблемні повоєнні роки. З іншого боку, проведення виборів у ВР перед голосуванням за президента може внести більшу змагальність у сам процес.
Це принципове питання і від того як воно буде вирішено, багато в чому залежатиме подальша розстановка політичних сил в країні.
Загалом, конфліктних питань буде вдосталь. Наприклад, форма проведення голосування. Як організувати вільне волевиявлення для людей, які знаходяться в місцях, де неможливо створити мережу виборчих дільниць?
Голосування в смартфоні – цікаво, сучасно, але вкрай небезпечно. Враховуючи, що агресія Москви проти України вивела концепцію війни на принципово новий рівень, проводити віддалене голосування – величезний ризик. Кремлівських кіберфахівців точно не демобілізують одразу по закінченні бойових дій. Вони залишаться серйозною силою та загрозою. Без приставки «потенційна».
Збій в системі одразу поставить під сумнів увесь процес виборів. Для того щоб виключити будь-які претензії, всі матеріали виборів, включно з фізичними бюлетенями, мають бути на папері.
До того ж, виникатимуть питання: як пересвідчитися, що волевиявлення справді було вільним? Що над кожним військовим не стояв офіцер і не контролював, за якого саме кандидата поставлена позначка?
У повоєнній Україні невдоволення результатами або загалом невизнання результатів виборів певною частиною електорату може мати катастрофічні наслідки. Враховуючи загальну агресивність великої частини населення, психологічні травми та наявність досвіду силових дій, невдоволені можуть вдатися до крайніх форм протесту.
В такій ситуації Москва може майстерно зіграти на протиріччях суспільства. На жаль, для цього в Кремлі є і засоби, і технології, і необхідні спеціалісти.
Та і сама система складання списків виборців за будь-яких обставин викликатиме сумніви у об’єктивності. В Україні величезна кількість внутрішньо переміщених осіб. Це найкращий ґрунт для організації «виборчих каруселей». Реально відстежити фізичну наявність всіх цих людей і особисте заповнення ними бюлетенів – абсолютно нереально.
Голосування на президентських виборах у посольстві України в Польщі. Варшава, 25 травня 2014 року
Закордонні виборчі округи – взагалі жахливий головний біль. Зокрема: чи мають право голосу українці, які знаходяться на території Росії? З одного боку, вони не втратили виборчого права. З іншого, вважати їхній вибір вільним – руйнувати підвалини української незалежності.
Загалом, вибір людей, які кілька років перебувають поза українським внутрішнім контекстом – велика небезпека. Про це варто написати окремий розлогий матеріал. До вирішення цього питання необхідно підходити вкрай обережно і виважено.
Майбутні вибори, хто б на них не переміг, будуть історичними. Важливо не припуститися помилки 1991 року, коли Україна була на роздоріжжі. Острах можливих змін та їхніх наслідків призвели до обрання на найвищий державний пост представника «старої» еліти, який не був обтяжений ідеями побудови національної держави. Наразі ціна помилки буде ще вищою.
Джерело: Хто очолить повоєнну Україну?
