Коли ми порушуємо тему емоційного інтелекту й емоцій, наша лімбічна система, що відповідає за емоційне реагування, уже збуджується. А вона й без того в усіх нас гіперактивна. Тож ми маємо бути уважними й обережними, щоб прокласти шлях, на якому б гість не отримав досвіду, що стане для нього занадто інтенсивним. Щоб не відбулася ретравматизація.
Тому ми були дуже уважні до всіх цих чинників: вивіряли колірну гаму, кількість і розташування об’єктів на стінах, іноді заміняли малюнки, котрі могли сприйняти як загрозливі. І дотримувались алгоритму «стабілізація – конфронтація – інтеграція», який зазвичай застосовують для роботи з травматичним досвідом чи будь-якими складними темами.
Стабілізація – заземлення, фокусування на поточному моменті, розповідь про те, що на гостя буде очікувати, налаштування. А ще інформація: наукові факти. Спершу ми даємо знання про емоції, створюємо поняттєвий ряд і базу. Це дає відчуття заземлення та стабілізує стан.
Конфронтація – це зустріч з емоціями, занурення в їхнє проживання. Але воно має бути дуже обережним. Ми даємо можливість прожити зустріч з емоцією на різних рівнях – когнітивному, тілесному, сенсовому. У кожній зоні, присвяченій окремій емоції, є провідник – текст, який налаштовує на те, що нас чекає. Є конкретна людина на відео, яка теж стає безпечним провідником у досвід. Є безпосередня активність у самій зоні. І є практика, яка може бути стабілізаційною чи наснажливою. Конфронтація – це дозвіл собі зайти на територію, яка раніше була заборонена. Наприклад, вивільнити злість – погарчати, мов лев, чи спробувати українську пекучу лайку, дозволити собі заспівати вголос. Пройти через заборони внутрішнього критика й пострибати по калюжах, помалювати на стінах.
Наступний етап – інтеграція, коли ми стишуємося, збираємо інформацію, емоції, сенсорний досвід, опрацьовуємо все, щоб узяти найважливіше у своє життя. Ми міркуємо над надією, сенсами, покликом серця.
Завершальні зони виставки саме про це, про перехід до третього дихання – нашого нового виміру. Коли ми вже знаємо, розрізняємо, дозволяємо собі виражати й уміємо регулювати емоції. І прожили досвід, що ми можемо бути різними й бути собою.
Хто створював виставку
З ідеєю виставки до агенції Gres Todorchuk прийшла команда Mastercard у червні 2024 року. Перемовини тривали понад чотири місяці, зокрема й тому, що шукали локацію, де можна було би зробити масштабну й тривалу виставку, розповідають у команді Віледжу. Над проєктом працювала команда з 200 людей майже протягом року.
Архітектурну концепцію створило бюро «Форма», а за художнє оформлення зон відповідають Олексій Сай та Іван Михайлов. Головний редактор виставки – письменник, ведучий «Простими словами» та видавець «Віледжа» Марк Лівін. Над текстами також працювали головний редактор Platfor.ma Юрій Марченко та журналістка Дар’я Якуніна.
До створення інсталяцій долучили акторів Олександра й Марію Рудинських, коміка Василя Байдака, співачку Jerry Heil та блогерів Михайла Лебігу й Валентина Міхієнка.
Партнерами виставки стали Uklon і Rozetka, які відкрили в просторі крамницю антистресових товарів – від футболок і шоперів із підтримувальними фразами до наборів із майстрування халабуди, іграшкових котів, що муркочуть, і неонових вивісок «Надія є».
Джерело: Зрозуміти свої почуття. Хто й навіщо відкрив «Третє дихання» в Києві
