Зіновій Козицький під час відкриття Zenyk Art Gallery у Львові.
Як розповідає засновник нового артпростору, ідея створити галерею на перших поверхах бізнес-центру з’явилась у 2023 році. Назва і концепція виникли через сумні обставини: 18-річний онук бізнесмена Зіновія Козицького, син голови львівської ОВА Максима Козицького Зіновій 24 липня 2024 року пішов з життя після боротьби з онкологією. Він був студентом другого курсу програми «Культурологія» в УКУ, цікавився мистецтвом, культурою та філософією. Тож ZENYK ART GALLERY мала вшанувати пам’ять про Зеника-молодшого.
Стосується це й першої виставки ZAG «Маленький принц»: за описом, вона «присвячена дітям: тим, які на небі, на землі, в полоні, в окупації, в дорозі, в еміграції, вдома» і пов’язана з виставою, яку Зеник написав за мотивами книги Антуана де Сент-Екзюпері. Відтак очікуєш побачити в експозиції зв’язок з історією Зеника, його зв’язок з «Маленьким принцом» — та отримуєш хіба декілька графічних портретів хлопця, захованих за дерев’яною конструкцією, яка розміщує твори інших митців. Туди, до речі, неможливо протиснутись на колісному кріслі, що є суттєвим недоліком для «першого безбар’єрного мистецького простору в Україні», яким позиціонує себе галерея.
Виставка під назвою ‘Маленький принц’ у Zenyk Art Gallery.
Виставка під назвою ‘Маленький принц’ у Zenyk Art Gallery.
Експозиція «Маленького принца» складається з 62 творів 30 українських митців і мисткинь, розташованих переважно на другому поверсі галереї. Директоркою ZAG і кураторкою першої виставки є мистецтвознавиця Христина Береговська. Зазвичай задум виставки й основні акценти представляють у центральному кураторському тексті, який зустрічає відвідувачів на вході в експозиційний простір. Перша виставка ZENYK ART GALLERY не має цього важливого атрибута, її концепцію доводиться виловлювати з подекуди дуже довгих експлікацій біля робіт, більшість з яких написані не кураторкою.
Кожній роботі знайшли цитату з «Маленького принца», яка мала б підсилювати запропоновану інтерпретацію. Утім видається, що концепцію намагались прив’язати до мистецьких творів, а не навпаки. Окрім теми дитинства й Антуана де Сент-Екзюпері, організатори намагались підсвітити актуальність робіт художників — у кожному тексті присутня згадка про російсько-українську війну. Загальне враження, що експлікації живуть окремим життям від мистецьких творів. Вони оповідають історії, які подекуди важко зіставити із зображенням поруч. З цих текстів видається, що кожна робота, навіть створена до 2014 року, промовляє про російське вторгнення, про героїчність українського народу, про усвідомлення необхідності боротьби за ідентичність. У формуванні загального сюжету виставки забракло хорошої кураторської роботи, бо тема є, роботи є, а зв’язок між ними слабкий.
Виставка під назвою ‘Маленький принц’ у Zenyk Art Gallery.
Виставка під назвою ‘Маленький принц’ у Zenyk Art Gallery.
Водночас на першій виставці у ZENYK ART GALLERY представлені роботи відомих українських митців: Євгена Лисика, Мирослава Ягоди, Арсена Савадова, Тіберія Сільваші, Анатолія Криволапа, Андрія Сагайдаковського, Влади Ралко, Володимира Богуславського, Володимира Семкова. У час повномасштабного вторгнення, коли державні музеї та галереї працюють з обмеженнями, ZAG — це місце, де можна наживо побачити оригінали робіт визначних українських митців. У такому контексті відкриття нових мистецьких просторів дуже важливе для тривання культурного життя в Україні й розвитку спільноти.
Простір ZAG сучасний і конвенційний: білі стіни, об’єм, регуляція температури й вологості, хороше освітлення. Утім дещо дивні рішення в оформленні робіт, зокрема нитяна штора, яка закриває «Перспективу» Олега Тістола, чи світлові плями на роботах, які впливають на їх сприйняття та зміщують акценти, втручаючись у задум автора — наприклад, на роботі «Рибак» Мирослава Ягоди.
Виставка під назвою ‘Маленький принц’ у Zenyk Art Gallery.
Виставка під назвою ‘Маленький принц’ у Zenyk Art Gallery.
Попри те, що основною темою виставки «Маленький принц» оголошено дитинство, центральними творами експозиції організатори зробили стінопис Бенксі «Жінка з протигазом» і давньоруську плінфу із зображенням постаті людини ХІ ст. з Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Важко сказати, як вони корелюють з темою та назвою виставки — в описах до цих робіт не знайшлося місця, щоб пояснити зв’язок. Виглядає, що Бенксі слугує хорошим маркетинговим прийомом, щоб привабити відвідувачів. За даними пресслужби ZAG, за перші три тижні виставки галерею відвідали понад 17 тисяч осіб.
Як стінопис Бенксі з Гостомеля потрапив у приватний галерейний простір у Львові? Історія «Жінки з протигазом» доволі складна. Спочатку її хотіли викрасти, зрізавши зі стіни. Поліція затримала зловмисників, вилучила роботу для проведення слідства й передала на зберігання в Національний заповідник «Києво-Печерська лавра». Щоб привезти мурал у ZAG, організатори домовлялись і з громадою Гостомеля (як правовласницею), і з Національним заповідником (як зберігачем). Офіс Бенксі погодив експонування стінопису за умови, що він буде доступний для всіх, тобто стоятиме в публічному місці. Тож мурал розмістили у вікні при вході, щоб його було видно назовні.
Виставка під назвою ‘Маленький принц’ у Zenyk Art Gallery.
ZENYK ART GALLERY позиціонує себе першим доступним мистецьким простором в Україні. Це дещо нахабне твердження — лише у Львові можна назвати з десяток просторів, що працюють на засадах інклюзивності. Першим на думку спадає Львівський муніципальний мистецький центр, що є доступним для маломобільних груп населення і людей з вадами зору та проводить виставки нейровідмінних митців. Національний музей імені Андрея Шептицького на основі своїх експозицій проводить тематичні заняття, екскурсії, зустрічі та майстер-класи для людей з інвалідністю. Державний природознавчий музей НАН України у Львові майже 10 років тому створив освітню програму для людей з вадами зору, яка досі успішно працює. Сенсотека — інклюзивна бібліотека, створена для інтеграції людей з інвалідністю в суспільство через взаємодію. Модуль тимчасовості (МОТ) доступний для маломобільних груп населення, Центр імені Митрополита Андрея Шептицького в УКУ має виставковий простір і є доступним для людей з інвалідністю. Jam Factory Art Center є інклюзивним простором, як фізично, так і фінансово — безкоштовний для дітей до 7 років, людей з інвалідністю, ветеранів/ок, військовослужбовців/иць, студентів/ок з мистецьких закладів освіти та львівських кафедр культурології, а щовівторка — для всіх відвідувачів і відвідувачок. Тож позиціонувати себе як перший безбар’єрний мистецький простір — це знецінювати наявну культурну інфраструктуру України, зокрема культурні інституції міста, в якому працює галерея.
Новий мистецький простір своєю претензією на безбар’єрність порушує питання доступності. Інклюзивність — це не просто гарне слово про пандуси, а принцип, який враховує потреби і фізичні, і ментальні, фінансові, освітні всіх можливих груп населення. Прикро, що безбар’єрність часто виступає інструментом для піару. ZENYK ART GALLERY продає повні квитки по 300 грн, має ряд пільг з певними умовами, а безкоштовний день проводить раз на місяць. Це нормально, що галерея бере оплату за вхід — але чи варто тоді з усіх-усюд кричати про доступність?
***
Виставка «Маленький принц» триватиме до 17 травня 2025 року. Анонсувати наступні проєкти організатори не готові, але кажуть, що вони також будуть «дороговартісними та ексклюзивними».
Джерело: ZENYK ART GALLERY: нова точка на мапі культурних інституцій
