Іберійська темрява та російське світло «істини»: кремлівські фантазії знову затьмарили логіку

Коли в Іспанії та Португалії раптово згасло світло — у буквальному сенсі, — більшість європейців запитали себе: «Що сталося з енергосистемою?»

А ось у росії все зрозуміли одразу: «Це санкції проти нас!»

Це ж очевидно. Бо хто, як не росія, є сонцем цієї планети? Вимкнули світло? Значить, це помста за відмову купувати «нафту дружби» і газ із запахом пропаганди. Логіка бездоганна. Як у п’яного ведмедя, що плутає ліс із рингом.

Трохи реальності. Хоча, кому вона зараз цікава?

Поки кремлівські «аналітики» малювали чергову «геополітичну мозаїку» з уламків фактів і залишків глузду, іспанські та португальські техніки просто лагодили систему. В електромережі стався серйозний збій, що спричинив масове падіння навантаження. І все — ніякої містики, жодних санкцій, навіть без підривів трансформаторів українськими голубами-диверсантами, як це люблять зображати у росТБ.

Так, відключення було масштабне — зачепило десятки мільйонів людей. Але замість того, щоб вигадувати змову НАТО проти лампочок, фахівці провели розслідування, виявили несправність і дали світлу дорогу назад. Без політичного екзорцизму.

«Ані нє смогут бєз нас!» — черговий кремлівський синдром величі

Російська пропаганда — як той сусід, що кричить через паркан, що без його порад ви навіть двері не зможете відкрити. А коли у вас вдома коротке замикання, він одразу телефонує в усі чати з криком: «Я ж казав, не треба було ізолювати мене від електрики!»

Уявити, що Іспанія й Португалія не споживали газ із росії вже кілька років — це занадто складно для конспірологічного мозку. І що європейська енергосистема — не пострадянська радянська електросітка з дротами на скотчі — теж. Але це ж не про логіку. Це про культ: культ святої енергетичної імперії, яку «зрадили».

Світло зникає, а фейки — ніколи

Поки Іспанія рахувала збитки, а Португалія запускала поїзди, росія встигла звинуватити у всьому санкції, Україну, Джорджа Сороса, Біонсе та, звісно, західну гей-енергетику. Нічого нового. кремлівський наратив — це як старий касетник: тріщить, свистить, але щось ще мукає.

Але є й плюс: кожен подібний фейк стає індикатором — хто вірить у ці байки, той ще не прокинувся з інформаційного сну. І поки Європа відновлює інфраструктуру, Росія будує нові світи — у своїй уяві.

Темрява тимчасова, дурість — вічна

Ця історія — ще одне нагадування: поки світ бореться з технічними викликами, хтось у кремлі вважає, що Google не потрібен, якщо є телевізор. І навіть у темряві вони бачать лише себе — величних, непереможних, але чомусь без світла, без правди і без сорому.