На площі Республіки в Парижі майорить прапор Алжиру
З другої половини XX століття країни Західної Європи пішли шляхом заохочення трудової міграції з-за меж континенту. Вважали, що іноземні працівники повертатимуться додому, коли завершать свою роботу. Однак мігранти лишалися у Європі й намагалися перевезти свої сім’ї. Кількість новоприбулих постійно росла. Спроби окремих політиків розпочати дискусії на цю тему могли вартувати їм кар’єри та звинувачень у расизмі. Наприкінці ХХ століття у Європі запанувала парадигма мультикультурності, яка стала ідейною основою для ще більшої лібералізації міграційної політики. Не надто цікавлячись думкою власних громадян і відкидаючи застереження опонентів, політичні еліти відкрили кордони своїх держав для вихідців з інших цивілізацій і культур.
За останні пів століття демографічний ландшафт країн Західної Європи, який до того залишався переважно етнічно однорідним, зазнав кардинальних змін. За даними Євростату, 44,7 млн (9,9 %) з 449,3 млн осіб, які проживали в ЄС на 1 січня 2024 року, народилися за межами Євросоюзу. В абсолютних цифрах найбільша кількість іноземців виявлена в Німеччині (16,9 млн), у Франції (9,3 млн), в Іспанії (8,8 млн) та Італії (6,7 млн). Особи, народжені за кордоном, у цих чотирьох країнах разом становлять 66,6 % від загальної кількості осіб, які народилися за кордоном і проживають у ЄС.
Найвища відносна частка осіб, які народилися за кордоном, у загальній чисельності населення була в Люксембурзі (51,0 % від постійного населення). Потім іде Мальта (30,8 %), Кіпр (26,9 %), Ірландія (22,6 %), Австрія (22,1 %), Швеція (20,6 %) і Німеччина (20,2 %). Водночас іноземці становили менш ніж 5 % населення Польщі (2,6 % постійного населення на 1 січня 2024 року), Румунії (3,1 %), Болгарії (3,3 %) і Словаччини (3,9 %).
Мігранти з валізами поблизу Grand City Hotel Berlin, 11 листопада 2024 року. Біженці, в числі яких є переселенці з України, з центру розміщення в Тегелі переїхали в Берлін.
Прихильники мультикультуралізму намагалися виправдати свою політику. Переважно вони говорили про економічні переваги, які зі собою нібито приносить масова міграція. Мовляв, без мігрантів і дешевої робочої сили європейська економіка не змогла б нормально функціонувати. Ще одним аргументом апологетів відкритих кордонів є фактор низької народжуваності і старіння населення Європи. А також культурне різноманіття і взаємне збагачення, яке настає від переселення до Старого світу вихідців з усіх куточків планети. Та в реальному житті все зовсім не так чудово.
У лютому 2025 року YouGov розпитала мешканців країн Західної Європи, як вони ставляться до міграційної політики. Вердикт більшості європейців: уряди не впоралися з проблемою міграції. Левова частка респондентів з Німеччини (81 %), Іспанії (80 %), Швеції (73 %), Великої Британії (71 %), Італії (71 %), Франції (69 %) та Данії (55 %) вважає, що рівень імміграції був надто високим. Крім того, чимало європейців переконані: міграція принесла їхнім країнам більше проблем, ніж користі. Такої думки 56 % італійців, 55 % німців, близько 50 % французів і шведів, 42 % британців. Очевидно, європейці мають вагомі підстави бути незадоволеними.
За останні десятиліття Європа демонструвала надзвичайну відкритість до прийому легальних і нелегальних мігрантів. Якби масова міграція була запорукою економічного розквіту, це мало б спричинити економічний бум і вивести держави Західної Європи у світові лідери за темпами росту ВВП. Та реальна картина трохи інакша. Європа вже багато років поспіль демонструє найнижчі показники економічного зростання і плентається позаду інших регіонів світу. Прийом мільйонів мігрантів не допоміг їй перезапустити двигун власної економіки.
Мігранти після їх порятунку службами екстреної допомоги на пляжі Лас-Гальєтас, південний Тенеріфе, Канарські острови, Іспанія, 1 січня 2025 року
А глобальне падіння конкурентоспроможності стало приводом для спеціального звіту Маріо Драгі. У той самий час Південна Корея, Японія, Тайвань, Сінгапур і багато інших держав планети якось умудрилися досягти вершин економічної могутності без масового залучення мігрантів з-за кордону.
Нещодавно у Європі почала з’являтися серйозна аналітика економічного ефекту міграції. Дослідження німецького Інституту економіки праці (IZA) про довгостроковий фінансовий вплив іммігрантів у Нідерландах підтвердило висновки, до яких ще раніше дійшли науковці Школи економіки Амстердамського університету. Не всі мігранти економічно вигідні. Хтось справді робить позитивний внесок в економіку. А хтось, навпаки, є тягарем для держави. І багато що залежить від країни походження.
Дослідження IZA підкреслює: трудові мігранти є фінансово найвигіднішою групою, вносячи понад 100 000 євро в економіку Нідерландів, коли прибувають у віці від 20 до 50 років. Багато цих мігрантів приїжджають з таких країн, як Великобританія, США та Японія. Причому мігранти з Північної Америки очолюють список, вносячи в середньому 210 000 євро за своє життя. Їхня висока кваліфікація, швидка інтеграція в ринок праці та значний потенціал заробітку значно збільшують державні надходження через податки та внески на соціальне страхування. А ось шукачі притулку та сімейні мігранти лягають найбільшим фінансовим тягарем на нідерландських платників податків. Шукачі притулку обходяться державі приблизно в 400 000 євро через слабку інтеграцію і залежність від соціальних виплат.
Дослідження деталізує фіскальний вплив іммігрантів із 42 регіонів, ілюструючи різкі контрасти в результатах. Мігранти із західних країн (Північної Америки, Скандинавії), а також з Японії роблять позитивний внесок. А ось мігранти з регіонів, уражених конфліктом, таких як Судан, Сирія, Афганістан та Ірак, створюють значні фінансові проблеми. Бюджетні втрати від них можуть перевищувати 300 000 євро протягом усього життя.
Антиміграційна акція біля готелю Potters International, де проживають мігранти, в Олдершоті, Британія, 4 серпня 2024 року. Демонстрації почалися по всій Британії після смертельного нападу у Саутпорті, під час якого були вбиті діти і постраждали дорослі.
Думки, що рекордна імміграція не змогла зробити британців багатшими та маскує кризу продуктивності, дотримується і британський аналітичний центр Resolution Foundation. З одного боку, аналітики заявили: найшвидше зростання населення за століття підтримало британську економіку з 2010 року. А проте, демографічний міграційний приріст фактично не допоміг збільшити ВВП на людину. Аналіз Resolution Foundation показав: ВВП на душу населення за останні 16 років зріс на 4,3 %, тоді як за попередні 16 років спостерігалося зростання на 46 %.
Побічним ефектом масової міграції є зростання вартості житла. У квітні 2024 року вийшла праця науковців Марбурзького та Редінзького університетів «Вплив імміграції на ціни на житло: дані з 382 німецьких округів». Вона доводить причинно-наслідковий зв’язок між міграцією і цінами на нерухомість. За даними науковців, збільшення міжнародної міграції на 1 % початкового населення району спричиняє зростання цін на квартири до 3 %, а також підвищує орендну плату приблизно на 1 %.
Також європейський досвід показує: поява значної кількості мігрантів посилює соціальну напругу в суспільстві та провокує приріст злочинності. Яскравий приклад такої сумної трансформації — Швеція, яка стала європейським лідером за кількістю вбивств від вогнепальної зброї. У Німеччині з 2014-го по 2023 рік кількість жінок, які стали жертвами зґвалтування або сексуального насильства, зросла на 89 %.
Переселення мільйонів вихідців з інших цивілізацій і культур — це завжди серйозний виклик для держав, урядів і суспільств. Україні слід обережно і прискіпливо ставитися до ініціатив, які пов’язують шанс на економічне відродження з масовою міграцією. Як засвідчив європейський досвід, економічний ефект від масштабних демографічних мультикультурних експериментів непереконливий. Водночас негативні наслідки від переселення значної кількості ментально чужорідного населення можуть проявитися в нас більшою мірою, ніж у Європі. А наявність поруч небезпечного сусіда, зацікавленого у дестабілізації України, робить великий міграційний економічний експеримент доволі сумнівною і ризикованою затією.
Близько 60 мігрантів перетинають Ла-Манш на надувному човні, щоб отримати притулок у Великобританії, 6 березня 2024 року.
Джерело: Наслідки масової міграції: уроки Європи для України
