Самосад на Подолі заполонили підлітки, які слухають російську музику. Що з цим робити

«Водичка поливає, пташечки щебечуть, дітки бігають, такі красиві люди сидять, усміхаються одне одному», – так одна із засновниць Самосаду Ольга Закревська описувала цю локацію ще рік тому. Тепер мешканці Подолу скаржаться, що проводити час у просторі, який вони створили власними силами й коштом, стало неможливо. Щовечора там збираються групи підлітків, які курять, випивають, лаються, слухають російську музику й залишають за собою сміття. 

Спільнота сусідів і культурний центр «Спаська 13», розташований біля Самосаду, – стикнулися з новим викликом. Чи громадський простір, який вони створили й підтримують, для всіх? Або є винятки? Прийняти, залучити чи вигнати? Розпитали сусідів і «Спаську 13», як вони планують відстоювати Самосад і спокійне життя. 

Звідки взявся Самосад 

Ще понад десять років тому це місце на розі Волоської та Спаської було пустирем. Ця ділянка разом із сусідньою перебувала в оренді посольства Російської Федерації. Там мали збудувати консульський будинок, резиденцію російського посла й житловий будинок. 

Після Революції гідності мешканці Подолу обʼєдналися в спільноту й вирішили перетворити цей клаптик території на комфортну зелену зону, яких так не вистачає на районі. Подоляни прибрали сміття, засадили перші ящики з квітами й городиною та зібрали лавку-сцену навколо старого клену. Так у 2015 році почався Самосад – сквер, зроблений руками киян. 

У наступні роки у сквері висадили дерева, за кошти бізнесу постелили газон і зробили полив, поставили дитячий майданчик із гумовим покриттям.

Договір оренди з посольством РФ зрештою розірвали, ділянці повернули статус скверу. Самосад став не просто місцем відпочинку, але й простором для зустрічей і становлення сусідської спільноти.

До Самосаду прийшла інша публіка 

Серйозні проблеми в Самосаді почалися приблизно рік тому, восени-влітку 2024 року, згадують мешканці в розмові з Віледжем. Групи молодих людей, переважно неповнолітніх, вибрали цю локацію для своїх тусовок. 

«Вони випивають алкоголь, за собою не прибирають, тут же у туалет ходять, їх нудить», – розповідає один із місцевих мешканців Влад. 

Юнаки та дівчата обмилували не тільки Самосад, але й спортивний майданчик поряд, а також прилеглі двори на Спаській і Волоській. Галасні посиденьки можуть тривати до пізньої ночі, заважаючи мешканцям навколишніх будинків.

Молоді люди справляють нужду в Самосаду чи в найближчих будинках. Ірина Адамська

Дехто з молодих людей, хоч і вживає алкоголь, але поводиться тихо та спокійно реагує на зауваження, каже Надія. Її двір недалеко від Самосаду теж став місцем підліткових гулянок. «Але є буйні, які поводяться неадекватно. Вони кричать, ламають лавки, гойдалки, залишають сміття, ходять у туалет на майданчику, дворі або під вікна та поводяться агресивно».

Місцеві мешканці розповідають про акти вандалізму з боку підлітків – за їхніми словами, ті розмальовували машини у дворах. Самосад

Для самосадців немає місця 

Тепер подоляни, які вклали гроші та зусилля для створення Самосаду, вимушені обходити його десятою дорогою. По-перше, в просторі просто фізично не вистачає місця для всіх. По-друге, дим сигарет, запах алкоголю й купи сміття роблять із комфортного саду неприємний простір. По-третє, батьки з маленькими дітьми не почуваються там у безпеці.

«Я ходив у Самосад, щоби послухати чорного дрозда – на Подолі живе популяція цих птахів. Або любив випити в п’ятницю чи в суботу вина в цьому мініпарку. Але тепер це неможливо, бо ввечері в п’ятницю й усі вихідні вони [підлітки] постійно там перебувають, – каже Влад.

Інший мешканець Сергій розповідає, що часто ввечері виходив в Самосад зі своїми дітьми, 7 і 11 років. Але тепер вибирає інші місця для прогулянок. «Коли була тепла погода, ми щовечора в Самосаді гуляли, кидали м’яч або фризбі. А зараз виходимо – усі курять, скрізь мат за матом. І я не встигаю всім казати: будь ласка, не матюкайтесь, не куріть, не диміть, відійдіть від дитячого майданчика», – розповідає він.

У Самосаді регулярно проводили заходи – пікніки, барахолки, заняття йогою. Кавʼярня Afternoon, яка розташована навпроти скверу, у теплий сезон влаштовувала свої івенти. «Це були гастрономічні попапи від київських шефів», – каже співвласниця кавʼярні Вероніка Кустенко. Тепер і це в минулому.

Зазвичай молоді люди масово збираються в Самосаді ввечері в пʼятницю й у вихідні, але окремі компанії бувають там і в будні дні, кажуть сусіди. 

Мешканці Подолу навіть остерігаються проходити повз: «Самосад фактично окупували, відчуття безпеки, проходячи повз цей натовп, – немає, оскільки малі пʼяні та без гальм», – каже місцева мешканка Надія.

Деякі молоді люди, які гуляють у Самосаді чи поряд, мають ознаки вживання наркотиків. «Якось я йшов із дітьми, повз нас ішла пара – хлопець і дівчина. Чітко видно було, що вони під дією наркотичних препаратів. Вони почали стрибати, штовхатись, їхня мова була затягнута. Вони так стрибали, що ледь не зачепили дітей. Я їм кажу: «Обережніше!» А вони навіть не почули мене, ніби були десь в іншому місці. Це трішки лякає», – каже Сергій.

Російська музика з колонок 

Ще одним подразником для місцевих мешканців і спільноти Самосаду стала російська музика з колонок. У середині квітня поліція затримала молодих людей, що гучно вмикали російські пісні. Це було в день ракетного удару РФ по Сумах, який забрав життя понад 30 людей. «Незважаючи на зауваження перехожих і нагадування про трагедію в Сумах, де внаслідок ракетної атаки загинули люди, молодики не вимкнули російський трек, а натомість зробили музику голосніше та почали глумитися з громадян», – заявили в поліції. Юнакам інкримінували дрібне хуліганство та розпивання алкоголю в громадських місцях (статті 173 та 178).

Поліція затримала трьох молодих людей, які вмикали російську музику на Подолі. Національна поліція

Епізод мав місце не в Самосаді, а біля виходу з метро «Контрактова площа». Однак ці самі юнаки проводять час і на розі Волоської та Спаської, розповідає місцевий житель Сергій. Йому доводилося спілкуватися з юнаками, коли ті прийшли в його двір справити нужду.

«Вони були агресивні, типу: «Што ти нам тут рассказиваєш? Куда хотім, туда и ходім [у туалет]». І поки не перейдеш на їхню мову й не починаєш із ними жорстко розмовляти, вони сприймають доброту та ввічливість за слабкість», – каже Сергій. 

За його спостереженнями, російська музика та проросійські настрої – не визначальна ознака молодих людей, що збираються в Самосаді та поряд. Хоча спілкуються вони переважно російською мовою. 

«Я починаю з ними розмовляти українською, вони мені відповідають російською. Але немає ніякої агресії з їхнього боку щодо мене через те, що я українською розмовляю. Нормально спілкуємось, – каже Сергій. – Я сам був у їхньому віці, ми так само ходили двориками, тому що більше не було де сісти, і так само заважали мешканцям сусідніх будинків. Я розумію, що в них так само немає місця, де вони можуть зустрічатися. Тому вони обрали Самосад. Тут багато посадкових місць і переважно ніхто їх не чіпає».

Не можна сказати, що всі юні відвідувачі Самосаду налаштовані проросійськи, погоджується Ольга Закревська. «Там абсолютно різні групи – як проукраїнські персонажі, так і відверто російський двіж», – каже вона.

Останні найбільше непокоять сусідську спільноту. У соцмережах публікували фото, як молоді люди прийшли в Самосад із банером «Хохлократія». Літера «Х» мала засічки й нагадувала свастику.

«Кістяк Самосаду – військові. І ту землю, яку вони розробляли роками й зараз захищають, окупують підлітки, співаючи російські пісні», – обурюється Закревська. 

Юні відвідувачі Самосаду дотримуються неформального стилю – яскравий макіяж, пофарбоване волосся, пірсинг, переважно темні кольори в одязі. У місцевій громаді називають їх «альтушками», тобто представниками субкультури «альт». Термін «альтернативна культура» (alternative culture) насправді обʼєднує різні субкультури, що протиставляють себе популярній культурі, мейнстриму. Загалом він не має російського коріння. Утім, «альтушки» із Самосаду перебувають під впливом російського сегмента TikTok і Instagram, кажуть представники культурного центру «Спаська 13», які спілкувалися з ними. 

Підлітки є підлітками 

«Випивати алкоголь, вживати наркотики й не прибирати за собою – це нормальна підліткова поведінка, – вважає експерт Центру громадянських свобод, дослідник молодіжних субкультур Вʼячеслав Ліхачев. – Агресія підлітків у відповідь на зауваження – це теж нормальна реакція. Нормальна субкультура – це субкультура, яка демонструє агресію, тільки коли зустрічається із засудженням або з агресією зовні. Поки вони нікого не чіпляють, то вони не є соціально небезпечним явищем».

Що стосується прослуховування російської музики – то, ймовірно, це прояв епатажної поведінки та підліткового протесту проти суспільства, допускає дослідник. 

«У радянські часи схильні до епатажу підлітки носили значки зі свастикою чи демонстрували нацистське вітання передусім для того, щоб шокувати людей навколо. Бо для радянської людини нацизм був найгіршим, що може бути. Це такий спосіб конфронтації із суспільством, який викликає агресію на себе. І коли підліток викликає агресію на себе, він виправдовує власну асоціальну поведінку. «Це суспільство є ворожим до мене, що мені залишається?» Це деструктивний тип поведінки, але типовий у віці, коли людина починає шукати місце в суспільстві. А форма, яку приймає це явище, більш-менш випадкова. Вона швидше залежить від того, що викликає роздратування в суспільстві. Зараз найбільш шокує ідентифікація з Росією, тож до цього і будуть вдаватися підлітки, щоб викликати на себе осуд та агресію», – вважає він.

Такої ж думки дотримуються представники культурного центру «Спаська 13», яким доводиться спілкуватися з неповнолітніми.

«Ми не готові стверджувати, якими є їхні переконання. Наша гіпотеза в тому, що вони ідеологічно не є прихильниками Росії, – каже «Спаська 13». – Але вони споживають і відтворюють російський контент. Коли це відбувається публічно й навмисно, то це швидше не від великого бажання ще раз «прослушать ету прєкрасную пєсню», а від бажання проявити свій контркультурний рух. Слава Богу, на сьогодні в Україні мейнстримом є саме українська культура. Вони ж, здається, шукають антонім до української культури й знаходять його в російській».

Чому Самосад? 

Одна з причин асоціальної поведінки – у площині урбанізму, вірить архітекторка, авторка блогу про урбанізм Іванна Малій. «Одні й ті самі люди будуть поводитися по-різному в різних просторах, проявлятимуть різний рівень агресії та недовіри до людей довкола. Якщо ви потрапите в приємний простір, до якого ви маєте рівний доступ, як і всі інші, ви матимете кращий настій і більш сприятливо знайомитеся з іншими людьми. І це діє на всі верстви населення. А ось у підлітків це більш гіперболізоване, саме вони стають першим індикатором якості простору. Бо вони – чутлива категорія населення, оскільки вони ще не отримали ідентифікації в житті на кшталт професії, статусу чи доходу», – розповідала вона у своєму відео.

Оскільки підліткам зазвичай не раді в «хороших» просторах, то вони йдуть шукати «погані», які ніким ще не зайняті, каже вона. Одним із таких некомфортних міських просторів у Києві є локація біля входу в ТРЦ «Гулівер» – ще одне відоме місце зібрань неповнолітніх. 

ТРЦ «Гулівер» – ще одне місце зібрань неповнолітніх в Києві. «Гулівер»

«Ще Джейн Джейкобс, авторка книги «Смерть і життя великих американських міст», говорила, що чим більше потік пішоходів різних верств населення, тим безпечнішою буде вулиця. Бо ці пішоходи стають такими собі шерифами вулиці й фільтрують поведінку одне одного», – каже Іванна Малій.

Натомість простір біля «Гуліверу» ізольований. По-перше, у ньому немає випадкових пішоходів: щоб опинитися там, перехожим треба спускатися в підземний перехід чи стояти на довгих світлофорах. По-друге, поряд немає місця для перепочинку, бо навколо дороги з активним трафіком, парковка, суцільний асфальт і бетон, а місць для сидіння чи зелені не вистачає.

Але Самосад на Подолі – зовсім не такий. Чому ж підлітки вибрали його? «Насправді я сама ламаю голову, чому так сталося. Бо це суперечить тезі, яку я часто висловлюю: що поганий простір провокує погану поведінку, недовіру, протистояння між різними верствами населення, – каже в розмові з Віледжем Іванна Малій. – Про Самосад так не скажеш. По-перше, Поділ – один із найкомфортніших районів Києва, там дуже слабкий автомобільний рух, низька забудова. По-друге, сам Самосад – це комфортна зелена зона, яка ще й з’явилася максимально демократичним шляхом. Тож як вони там опинилися?» 

До цього молоді люди мали на Подолі інші локації для зібрань. Вони зустрічалися на Контрактовій площі, біля Гостиного двору й памʼятника Сагайдачному. Але там останнім часом регулярно чергують патрулі поліції. Ще одним місцем для зустрічей був легендарний бар Beer On Line (більш відомий за своєю колишньою назвою – «Вернісаж») на розі Валів і Костянтинівської, але він закрився в січні 2024 року.

Тоді молоді люди перемістилися до Самосаду. І поступово витіснили звідти інші категорії містян. «Зазвичай підлітки – це та верства населення, яку виганяють із просторів, бо батьки з дітьми до 10 років сприймають їх як загрозу. Тут же могло статися навпаки: підлітки потрошку почали заполоняти цей простір, а інші люди – відмовлятися від нього», – пояснює Іванна Малій. 

Пішоходи й відвідувачі, присутність яких робить міський простір безпечним, – пішли. І Самосад перестав бути таким, як його задумувала місцева громада.

До чого тут «Спаська 13»

Свою роль у міграції підлітків до Самосаду могло зіграти відкриття у 2023 році культурного центру «Спаська 13» на місці колишнього «Портер Пабу». Простір, що є одним з елементів загального проєкту локальної вуличної культури «Спаська», мав на меті об’єднати представників незалежної культури. Там працює коворкінг, там проводять культурно-мистецькі івенти – виставки, лекції, майстер-класи, чайні дегустації, концерти. 

Культурний центр «Спаська 13» відкрили в 2023 році біля Самосаду на місці колишнього «Портер Пабу». «Спаська»

Дехто із сусідської спільноти подолян навіть звинувачує «Спаську 13» в тому, що відбувається, каже одна із засновниць Самосаду Ольга Закревська. Таку саму думку висловлювали в приватній розмові з місцевими поліцейські, яких викликали для підтримання порядку. Але «Спаська» – не причина проблеми, каже Закревська й інші жителі, знайомі із ситуацією. Відкриття цього простору притягнуло до Самосаду молодих людей. Але ті підлітки, які не дають спокою місцевим жителям, за окремими винятками не є відвідувачами «Спаської 13». 

«До нас доходили окремі найсміливіші, найдопитливіші або найнахабніші, щоб якось із нами провзаємодіяти – переважно в провокативному ключі. Така взаємодія переважно була неприємною й могла перерости в конфліктні ситуації, враховуючи, що ми завжди намагалися їх привести до якоїсь прийнятної норми поведінки, яка б нікому не шкодила», – каже Віледжу команда «Спаської».

«Культурний центр «Спаська» зі свого боку багато що зробив і робить, – каже Закревська. – По-перше, вони взяли на себе весь оцей потік сміття та прибирання саду. Це дуже важко, і потік збільшувався завдяки тусовкам «альтушок». По-друге, вони намагалися з ними встановити контакт та інтегрувати їх у своє культурне поле».

У культурному центрі «Спаська 13» проводять концерти та інші заходи. «Спаська»

Ці зусилля мали результат, але в обмеженому масштабі. «Члени нашої команди, які відповідають за безпеку, регулярно спілкувалися з відвідувачами Самосаду, спортмайданчику та вулиць поряд. Це не було моралізаторство. Ми не читали нотації про те, що розпивати алкоголь у публічному місці – погано. Ми розповідали, що ми робимо зі сміттям, як ми комунікуємо, яку музику слухаємо. Ми намагалися їм пояснити, що російський контент, який вони споживають, є шкідливим для їхніх особистостей. Що приналежність до російського інформаційного простору абсолютно суперечить цінностям «Спаської», оскільки ми плекаємо саме сучасну українську культуру». 

«Спаська» не обмежувалася розмовами, а запропонувала підліткам долучитися до мистецьких акцій. «Частина цієї спільноти, в особі трьох-чотирьох людей, навіть приєдналася потім до нашої команди. Вони поставили собі запитання, а чого я хочу в житті? Зараз один із цих людей є активним помічником, належить до десанту «Космос табір» [громадська організація, яка займається культурними, соціальними та міськими проєктами – ред.]. Тому має сенс працювати з цією молоддю. Просто ніхто цього не робить». 

У чому насправді проблема 

Тільки на перший погляд проблема в Самосаду може здатися локальною. Якщо її проаналізувати, то можна знайти кілька її вимірів. І впоратися з масштабами проблеми не може сама спільнота сусідів-подолян. Потрібна допомога на рівні міста й навіть держави.

Києву загалом (і Подолу зокрема) бракує якісних громадських просторів, де би перетиналися та взаємодіяли різні люди – за віком, фахом, освітою, статусом, доходом.І особливо не вистачає місць, де були би раді неповнолітнім. 

Архітекторка Іванна Малій згадує про поняття так званого «третього місця», яке вперше описав соціолог міста Рей Ольденбург. Перше місце – це дім, друге – місце роботи чи навчання, а третє місце – це частина міського простору, де можуть вільно збиратися містяни опісля. Треті місця важливі для побудови громадянського суспільства, бо в них зустрічаються різні категорії населення.

Традиційно у світі такими третіми місцями були англійські паби, американські таверни, французькі кавʼярні, бібліотеки, сади чи головні вулиці в містечках (мейнстрит). Але загалом третім місцем може бути будь-який міський простір, доступний і демократичний, де зустрічаються люди з різних соціальних верств – салони краси, парки й сквери, церкви. 

Прикладом третього місця в сучасній Україні може бути кавʼярня на районі, каже Іванна Малій. «Це не про кав’ярні третьої хвилі новітні, бо вони зазвичай значно дорожчі. Це радше непримітні місцеві кав’ярні, – пояснює вона. – За моєї юності для мене такими третіми місцями були комунальні кінотеатри – «Київська Русь» чи «Київ», бо там великі зали й можна було проводити час без символічної плати, а також стадіон «Старт». Зараз ці місця не працюють».

Києву бракує таких третіх місць. Не вистачає їх і Подолу: тут багато кавʼярень, але не з демократичними цінами, а зелених зон на кількість мешканців і гостей району не вистачає. 

«На Подолі дійсно немає де зупинитися. Там класно гуляти, проходитися вуличками, але місць для відпочинку майже немає. І Самосад якраз став закриттям цієї потреби», – каже Іванна Малій. 

Створювати комфортні міські простори (треті місця) може як місто, так і місцевий бізнес чи самі мешканці. 

«Ми зараз дуже часто уявляємо, що місто має прийти й усе зробити. Але ще місто може залучати. І найкраще – коли громада робить собі за допомогою міста. Наприклад, у Копенгагені мешканці будинку або кварталу можуть створити щось на кшталт нашого ОСББ, розробити проєкт озеленення двору, подати його в міську раду – і місто фінансує його реалізацію. У результаті містяни мають готовий двір, який цінують і який доглядають», – каже Іванна Малій.

Київ мав свій механізм реалізації низових проєктів – «Громадський бюджет», але з початком повномасштабної війни він не працює. «І участь у проєкті не давала гарантії, що його реалізують, бо треба було пройти голосування ледь не всім містом. А тут достатньо, що у вас зібралася команда в межах вашого двору – скажімо, 50 людей. І ви можете розраховувати на фінансування», – зауважує Малій.

Той самий Самосад досі перебуває на утриманні місцевої громади. «Наразі ця ділянка набула статусу зеленої зони. Але на баланс міста її можна буде взяти нескоро, бо там якісь нюанси з кадастрами. Ми спілкувалися з «Київзеленбудом» торік, вони ще не можуть братися до роботи, – розповідає Ольга Закревська. – Звісно, ми хочемо, щоб місто взяло цю ділянку на баланс, щоби займалося вивезенням сміття, платило за електрику, воду. Водночас ми хочемо, щоб за нами залишився догляд за рослинами, за газоном, за кущами й щоб вигляд Самосаду не мінявся».

Що з Подолом?

У 2025 році Київ провів відкритий архітектурний конкурс на концепцію реконструкції Контрактової площі й визначив переможця – проєкт «Київська вітальня». На основі цієї концепції розробляли проєкт «Нова Контрактова», але його так і не реалізували.

Такий вигляд могла би мати Контрактова площа після реконструкції за проєктом «Нова Контрактова»

Зараз данський урбаніст Мікаель Колвілл-Андерсен пропонує тимчасове рішення для Контрактової – простір Torv, зроблений з елементами тактичного урбанізму. У межах проєкту хочуть зробити місця для відпочинку з лавками й зеленню, скейт-парк, спортивні майданчики, зону для концертів та інших культурних заходів.

Тимчасовий простір Torv на Контрактовій – пропозиція данського міського планувальника Мікаеля Колвілла-Андерсена

«Можливо, це додасть Подолу значно більше комфорту та місць для зупинки й відпочинку», – припускає Іванна Малій.

Ще одна проблема – брак громадських вбиралень

Чому підлітки ходять у туалет безпосередньо в Самосаді чи у дворах житлових будинків на Подолі? Бо більше немає куди. Громадських вбиралень обмаль, а заклади неохоче пускають до себе чужих.

«Вони заходять у туалет до нас у двір, я регулярно намагаюся їм донести, що неправильно це робити. Деякі вибачаються, кажуть, що ми не будемо, просто нам нема куди сходити, прилеглі кафе нас не пускають у туалет, тому в нас немає іншого виходу, як йти у двір», – розповідає місцевий мешканець Сергій.

Чому молоді люди проявляють свій протест проти суспільства саме так? І чому реалізовують свою потребу в приналежності саме так? Яке дозвілля можна було би запропонувати їм натомість? Відповіді на ці запитання треба шукати на рівні держави.

«У магазині став свідком розмови молодих людей із розфарбованими у білий колір обличчями. Вони дуже сильно матюкалися, кричали, я вже був готовий їх вигнати з магазину. Але коли я почув, про що вони говорять, то мені їх стало шкода. Вони жалілися на батьків. З розмови я зрозумів, що вони зі східної України, війна забрала їхній дім. Батьки відправили їх до Києва вчитися. І вони говорили, що вони не потрібні своїм батькам, що їхні батьки їх не люблять, а тому вони будуть усе робити наперекір батькам, – розповідає місцевий мешканець Сергій. – Діти, які переживають війну, отримують психологічні травми. І з ними потрібно працювати».

Але що тепер із Самосадом?

У спільноті «Подоляночка» обговорювали, що робити і як закрити доступ до Самосаду для небажаних відвідувачів. Інші кажуть: «Спочатку зробили публічний простір, а тепер жалієтесь, що туди ходить публіка, яка вам не подобається». 

«Мені закидали: ви ж зробили публічне місце, воно для публіки, – каже Закревська. – Так, але ж треба бути при цьому публікою й мати певну культуру поводження, приймати правила простору, у який вклали так багато зусиль». 

«Ми постали перед складним питанням. З одного боку, нам усім важко й хочеться це прибрати. З іншого, ми запитуємо себе, що ми дійсно можемо зробити, піклуючись про цих дітей, які роблять це несвідомо. Тобто ними керує та пропаганда, та інформація, яка зайшла при відсутності цінностей людських, національних», – каже команда «Спаської».

Зрештою місцева громада й культурний центр «Спаська» обʼєдналися та написали звернення в Подільську районну державну адміністрацію, щоби знайти спільне рішення проблеми. Рішення має бути комплексним – урбаністичним, культурним, силовим, кажуть вони.

Безпекове 

Правоохоронні органи вже в курсі проблеми, що склалася навколо Самосаду та прилеглих вулиць. Тепер Ювенальна поліція й Національна гвардія стали активно патрулювати територію та проводити розʼяснювальні бесіди з порушниками порядку. Місцеві кажуть, що вже є результати.

«Але ми погодилися з місцевою громадою, що одними тільки силовими методами навряд чи вирішити цю проблему. Не можна ж людей просто вигнати – і вони ж все одно повернуться», – кажуть у команді «Спаської».

Завдяки краудфандингу в Самосаді встановили відеоспостереження, що «дуже допомагає і в безпековому сенсі, і у вивченні портрета та поведінки відвідувачів», додає Ольга Закревська.

Урбаністичне

Громада попросила РДА встановити освітлення в Самосаді – достатнє, щоб неповнолітнім «було дискомфортно проводити протиправну діяльність».

Поки в громаді не вирішили, чи це зараз потрібне. «Така пропозиція була. Але якщо комплексно підійти до цього питання, то в цьому може просто не бути потреби, – кажуть у команді «Спаської». – Ми маємо шість вбиралень. Раніше ми не обмежували вхід туди. Але потім стикнулися з тим, що нам могли забивати каналізацію. Коли ситуація стала критичною, ми стали відсіювати, кого можна пускати, а кого – не бажано, за ознаками, які визначають двіж «альтушок». Однак якщо ми починаємо працювати з аудиторією з різних аспектів, то її якість покращиться, частина – піде, а, значить, ми знову можемо пускати людей у наші туалети».

Культурно-мистецьке 

Зараз для Самосаду шукають постійних резидентів, щоби щовечора там проходили освітні чи мистецькі заходи – лекції, майстер-класи, обговорення книжок, шаховий клуб. Так подоляни хочуть повернути собі простір і формувати комʼюніті навколо цих активностей.

«Оскільки ми обходимо Самосад та уникаємо цих підлітків, то так і буде. Ми або займаємо сад, проводимо там час і постійними ритмічними зусиллями його собі повертаємо, або буде, як є», – пояснює Закревська.

У найактивніші вечори (в пʼятницю, суботу, неділю) поліцію попросять проводити в Самосаді тренінги з домедичної допомоги, у тому числі в разі алкогольної чи наркотичної інтоксикації.

Інші дні тижня – поки вакантні. «Якщо хтось небайдужий хоче долучитися до цього руху, то ми в активному пошуку, особливо зараз, напередодні літа», – каже «Спаська». 

Партисипативне

Якщо долучити підлітків до співтворення цього простору, то вони відчують залученість, пропонує Іванна Малій.

«Самосад же створювала громадою, тому він такий успішний. Підлітки ж туди приїжджають з інших районів, вони не знають історію цього місця, ніяк не долучалися до його створення й не відчувають спорідненості. Можливо, є спосіб залучити якусь частину цих підлітків до створення чи покращення цього простору – наприклад, до толоки. Так вони відчули би відповідальність, не псували би цей простір, а, можливо, навіть захищали би від інших. Насправді ж підлітки – доволі активні, і бажання отримати роль творців у них дуже велике». 

Чи вдасться подолянам повернути Самосад і яким коштом, ми ще дізнаємося. Але, що би не вийшло, видається, цей кейс гідний опинитися на сторінках посібника з урбанізму. 

Джерело: Самосад на Подолі заполонили підлітки, які слухають російську музику. Що з цим робити