Народний депутат Ігор Копитін
23 червня 2022 року Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС, а минулого року 25 червня розпочались офіційні переговори про вступ України до Євросоюзу. Наскільки важливий для України обраний шлях євроінтеграції та якими є очікування?
Україна зробила свій вибір – ми маємо серйозні наміри стати частиною євроспільноти. Вступ до ЄС – це складний і тривалий шлях, але він потрібний Україні заради майбутнього розвитку як у сфері покращення нашого законодавства, так і заради зростання нашої економіки, залучення іноземних інвестицій.
Євросоюз може надати Україні дуже багато можливостей для розвитку: інновації, грантове фінансування, інвестиції, партнерські програми, новий культурний простір, посилення обороноздатності.
Але також є ризики. Адже вступ до ЄС для певних секторів економіки України, ймовірно, матиме й негативні наслідки. Певні українські виробництва є серйозними конкурентами для європейських компаній, тож Європі, європейському бізнесу така конкуренція не потрібна. Україна не може стати, умовно кажучи, однією з країн Балтії, яка розвиває лише сферу послуг. Нам потрібно вступити до Євросоюзу, але перед цим важливо підготуватися секторально. Тобто нам потрібно розуміти, в який спосіб кожен економічний сектор має інтегруватися в економіку ЄС, щоб наше виробництво, наші підприємства, наші соціально-економічні активи не постраждали. І підготовку до цього треба розпочинати вже зараз, а не перебувати в ілюзіях, що вступ до ЄС вирішить усі наші проблемні питання.
Важливо, щоб для кожного сектора економіки в нас було створено якісну програму інтегрального залучення до європейської економіки. І говорячи про секторальну безпеку, яку ми маємо забезпечити в Україні, я маю на увазі насамперед оборонний сектор. Починати потрібно з вивчення ролі й місця оборонного сектору на майбутній мапі Євросоюзу вже за участі України. Оборонна промисловість – це той актив, який нам потрібен та який є надважливим насамперед для безпеки. Крім того, оборонний комплекс в Україні активно розвивається, і саме він має стати основою для відновлення української економіки. Далі за ланцюговим ефектом завдяки ОПК розвиватимуться наукомісткі виробництва, машинобудування, важка промисловість, логістика, IT.
Які важливі питання вирішує майбутній вступ України до ЄС?
Євросоюз – наш головний партнер у міжнародній торгівлі, минулого року ми експортували до ЄС товарів на 24,5 млрд доларів, що становить 59 % нашого загального річного експорту. Україні потрібно сприймати Європу як партнера в економіці й міжнародній політиці, а не місію, коли вступ до Євросоюзу «врятує» країну.
Слід розуміти: вступ України до ЄС не вирішить усі її економічні та соціальні проблеми, тим паче, ми не можемо терміново за стислі пару років набути членства, це тривалий шлях. Що означає для нас? Крок за кроком наближатися до інтеграції, але не забувати про власні інтереси, власну економіку, продовжувати працювати, щоб країна розвивалася, а не інертно рухалась якимись стежками, вказаними Євросоюзом у дорожній карті.
У ЄС немає єдності щодо перспектив України. Наприклад, Угорщина виступає проти членства України. Чи є ризик, що дискусії сповільнять набуття Україною членства?
Справді, Угорщина обстоює позицію, яка не збігається з позицією інших членів ЄС. Нещодавно інститут Republikon провів опитування, за результатами якого близько 47 % угорців виступають за вступ України до ЄС на прискореній або звичайній основі, тим часом як 46 % – проти вступу. Дискусії в Європі щодо нашого членства були неминучі, і вони триватимуть, а завдання України – заручитися підтримкою більшості європейських держав і показати, що Україна – не на позиції випрошування підтримки, а країна, яка здатна бути корисною.
Віктор Орбан та Володимир Зеленський під час саміту у Брюсселі
Загалом підтримка нашого вступу до ЄС – це не питання кількох місяців, потрібно планово й упевнено налагоджувати відносини з усіма країнами-членами. Внесок у це робив і робить український парламент. Нещодавно голови парламентських комітетів Європарламенту та депутати Верховної Ради обговорили поточну співпрацю між двома інституціями для підготовки України до майбутнього вступу в ЄС. І голова Європарламенту Роберта Мецола чітко заявила, що заслужене місце України – в європейській сім’ї, і що Україна довела значним прогресом у реформах, що вона готова до прискорених переговорів про вступ до ЄС. У нас є надійні партнери, які підтримують Україну на її шляху до ЄС, і треба далі продовжувати працювати над збільшенням підтримки.
На вашу думку, як далі може розвиватися співпраця з Євросоюзом в оборонному секторі?
Влада європейських країн, безпосередньо керівництво Європейського союзу, а також європейський бізнес – це прагматики. І їхня прагматичність час від часу ставиться вище декларованих ними цінностей. Але саме прагматичний підхід може бути базовим для успішної взаємодії України та ЄС. І цей прагматичний підхід в останні роки вже успішно реалізується на прикладі тісної співпраці нашої країни з європейською владою, а також із європейським бізнесом у сфері оборони й ОПК. Важливо, що Україна цілком відкрита до спільних проєктів в оборонному секторі з Євросоюзом – як за «данською моделлю», так і в інших форматах. Як нещодавно повідомив міністр оборони Рустем Умєров, Україна також готова інвестувати в оборонну промисловість країн ЄС. Загалом нам потрібна повна інтеграція української промислової бази в європейську оборонну екосистему. І дуже важливо, що в Євросоюзі теж готові до інвестицій у наш ОПК.
Восени минулого року ЄС виділив 440 млн доларів на підтримку оборонної промисловості України. Фактично, це інвестиції в наш ОПК, адже згадані кошти спрямували на виробництво ракет, безпілотників й іншої далекобійної зброї саме на території України. І це не єдиний приклад. Кілька днів тому Данія, наш стабільний партнер, оголосила про пакет допомоги на 6,7 млрд крон (близько мільярда доларів), підтримка надійде протягом 2025–2027 років. Зокрема, йдеться не лише про передачу зброї та боєприпасів, а й про підтримку в межах коаліції безпілотників та ІТ-коаліції. Тобто це фінансування українського оборонно-промислового комплексу в межах «данської моделі», коли уряд Данії замовляє необхідну зброю та оснащення безпосередньо в українських виробників. Сподіваюсь, інші країни йтимуть за прикладом Данії, що буде більше проєктів і розширення інвестицій у вітчизняну оборонну промисловість з боку європейських партнерів.
Очільники оборонних відомств України та Данії Рустем Умєров та Данії Троельс Лунд Поульсен
ЄС наразі формує нову політику безпеки та шукає бюджет на її реалізацію, особливо з огляду на останні заяви США про те, що Європі варто самостійно подбати про свій захист. У ЄС створюють плани й концепції, як переозброїтись, як фінансувати свій оборонний сектор. І це вдалий фундамент для того, щоб побудувати з Європою взаємовигідну й тісну співпрацю. Адже європейські компанії зацікавлені в Україні як партнери з виробництва озброєння, і ми вже маємо приклади початку співпраці й інвестицій – найвідомішим з них є будівництво в Україні заводу німецького концерну Rheinmetall. Також бачимо високу зацікавленість у співпраці з Україною в оборонному секторі не лише на рівні великих корпорацій і концернів, а й на міждержавному рівні.
Якою може бути роль ЄС у процесах відновлення України після завершення війни та якою може бути роль України в Європі?
Україна має міцнішати, щоб у відносинах з ЄС здобути право голосу й позицію рівноцінного партнера. Це означає необхідність побудови стабільної та потужної вітчизняної економіки. Звісно, така потужна модель може й має бути побудована на збільшенні ролі нашого ОПК.
Упевнений, що й сама Європа зацікавлена в сильній Україні, яка в такому разі має що запропонувати європейським країнам. Україна із сильною економікою важлива, бо так європейські країни, європейський бізнес зможуть реалізувати свої фінансові й економічні інтереси. Стабільна економіка України – це також зрозумілі для ЄС управлінські процеси, соціальна система, дозвільна. Тому не варто зволікати з реалізацією всіх кроків, визначених нашою дорожньою картою вступу до ЄС. Перехід України до життя за європейськими нормами – запорука розвитку нашої економіки, притоку інвестицій, збільшення підтримки з боку партнерів. Адже європейцям важливо співпрацювати з Україною лише в умовах зрозумілого законодавства та дієвих на практиці законодавчих норм, які не нестимуть інвесторам жодних загроз.
Повоєнне відновлення – це важливий етап для України, і наші європейські партнери раніше вже підтверджували свою залученість у ці процеси, тож передбачається справді великий вклад ЄС у повоєнну відбудову Україну. Проте наївно вважати, що європейські компанії просто почнуть інвестувати сотні мільйонів євро у відбудову, що Євросоюз нам нібито щось завинив і через це вливатиме величезні обсяги фінансування. Не варто очікувати й того, що саме Євросоюз має «навести лад» чи створити умови, за яких в Україні можливе економічне зростання та процвітання. Ні, в Європі очікують, що Україна сама буде втілювати якісні зміни, що країна буде сильним самостійним гравцем, з яким вигідно вести справи. Ніхто замість нас не розвиватиме сильну Україну. Гадаю, єдиний шлях процвітання – це якісний самостійний розвиток, за умови якого із сусідами вибудовуються стабільні взаємовигідні відносини. Важливо бути для Євросоюзу партнером, а не баластом.
Україна тривалий час перебувала в певній надії на вступ до НАТО, нині ж дедалі частіше звучить «ні», зокрема від США. Що слід в такій ситуації робити Україні?
Відносини України й НАТО вже мають свою історію, і нам відомо, що необов’язково бути офіційно в НАТО, щоб отримати захист у разі військового нападу. Ми пам’ятаємо, що на початку березня прем’єрка Італії Джорджа Мелоні виступила з ініціативою поширити дію 5-ї статті Північноатлантичного договору на Україну без її офіційного вступу до НАТО, адже це забезпечить довготривалу й ефективну безпеку для України. Така можливість справді розглядається. Проте, на мою думку, нашій державі варто будувати відносини з НАТО в іншій смисловій площині. В Україні тривалий час просто очікували членства в НАТО, вважаючи, що це буде головним чинником нашої безпеки. Проте до того, як вступати в Альянс, варто максимально посилити власні позиції і з погляду безпекових ризиків, і з погляду оборонної промисловості. Наприклад, минулого року до НАТО приєдналася Швеція. Але до того ця держава створила одну з найпередовіших армій у світі, подбала про власну систему оборони, яка повністю синхронізована зі структурами Альянсу та відповідає всім стандартам НАТО. У самому Альянсі зазначили, що Швеція принесла із собою спроможні збройні сили й першокласну оборонну промисловість, а її вступ робить НАТО сильнішим. Так само слід діяти й нам: потужна армія та сильна й інноваційна оборонна промисловість можуть вплинути на рішення країн-членів НАТО, які побачать у членстві України переваги та суттєву допомогу концепції колективної безпеки.
Все ж, на які гарантії безпеки може розраховувати Україна?
Варто зазначити, що вступ до НАТО досі в пріоритетах нашої держави, і президент Володимир Зеленський нещодавно заявив, що питання членства України в НАТО залишається на столі переговорів попри незгоду деяких країн. Наразі Україна не входить до безпекових альянсів, а отже, важливо мати відповідні гарантії безпеки. Відомо, що є кілька країн, з якими обговорюють розміщення в межах контингенту флоту й авіації. Загалом наразі йдеться про посилення співпраці з Європою. Є думка про можливе створення аналога НАТО, але за участі європейських країн, наприклад, Франції, Великобританії, Польщі, Литви, Фінляндії, інших країн та України. Це міг би бути європейський безпековий альянс, союз, який посперечався б з НАТО за ступенем ефективності.
Президент Володимир Зеленський та генсек НАТО Марк Рютте під час нещодавньої зустрічі в Одесі, 15 квітня 2025 року.
Після останніх заяв Білого дому щодо безпеки в Європі багатьом державам стало зрозуміло, що потрібні зміни, потрібне посилення безпекової політики, і, як варіант, потрібен також новий безпековий союз, про який уже розпочались активні дискусії. Україна в такому союзі може посісти своє місце, адже в нас вже є і сильні досвідчені Збройні сили, і потужний ВПК, що активно розвивається та має перспективи подальшого зростання. Адже потенціал українського військово-промислового комплексу 2025 року може сягнути 35 млрд доларів, що фактично означає зростання в 35 разів проти 2022 року. Жодна європейська країна не має такого показника зростання сектору ВПК.
У ЄС зберігається найбільша частина заморожених активів РФ – близько 200 млрд євро. Які шанси передачі цих коштів Україні? Чи можуть активи держави-агресора бути використані у відновленні після завершення війни?
Тема заморожених російських активів на Заході – це досить складний політичний момент, складний здебільшого для Європи. Згідно із законодавством ЄС, російські активи мають залишатися знерухомленими, доки Росія не припинить свою агресивну війну проти України й не відшкодує їй збитки, завдані цією війною. Тобто фактично йдеться про репарації від РФ, а не фінансування відновлення за рахунок знерухомлених в ЄС російських мільярдів.
Проте наша робота з Євросоюзом щодо використання цих коштів Україною триває. Перші результати цієї роботи ми побачили минулого року, коли лідери країн G7 погодили Україні кредит на 50 млрд доларів, який повертатимуть коштом прибутків від заморожених російських активів. Щоб спонукати Європу вжити рішучих заходів щодо підтримки України саме через механізм заморожених активів РФ, Україна має показати реальні можливості того, як саме ці активи можна застосувати з вигодою для Європи. Наприклад, заморожені активи Росії можна частково спрямовувати в оборонний сектор – як України, так і Європи. Це, з одного боку, стане драйвером економічного зростання і в Європі, і в Україні, а з другого – рішучим та ефективним внеском у загальноєвропейську безпеку.
Джерело: Ігор Копитін: «Важливо бути для Євросоюзу партнером, а не баластом»
