Заступник начальника генерального штабу ЗС КНДР Кім Йон Бок стоїть за спиною Кім Чен Ина
Звучить дивно? Лише на перший погляд. Бо насправді — це не просто логістична допомога, не просто постачання снарядів. Це повномасштабна, жорстка, ідеологічно вмотивована співучасть режиму Кім Чен Ина у спробі знищення України як незалежної європейської держави.
Контейнери смерті
Усе почалося із кораблів. Мовчазні, іржаві судна з назвами Angara, Lady R, Maria та Maia-1, що тихо перетинали Східно-Корейське море, прямуючи з порту Раджин на півночі КНДР до російського Владивостока. Вони не фігурували в заголовках CNN. Але ці рейси змінили ситуацію на фронті.
За даними Центру відкритого програмного забезпечення (Open Source Center) та агентства Reuters, за вісім місяців — з серпня 2023 по березень 2025 року — ці чотири кораблі здійснили щонайменше 64 рейси. Із собою вони перевезли близько 15 800 контейнерів. Що всередині? Снаряди. Боєприпаси. Все, що потрібно, аби Росія могла підтримувати високу інтенсивність артилерійських обстрілів на лінії фронту — від Куп’янська до Оріхова.
Аналітики оцінюють, що в цих контейнерах знаходилось від 4,2 до 5,8 мільйона одиниць боєприпасів. І хоча Пхеньян офіційно все заперечує, супутникові знімки, логістичні дані та перехоплення спростовують будь-які спроби замести сліди.
Це означає, що прямо зараз, у той час як ви читаєте цей текст, кожен п’ятий артилерійський снаряд, який летить у бік ЗСУ, зроблено в Північній Кореї.
Найманці диктатури: біоресурс
Але Пхеньян не обмежився лише матеріально-технічним «товаром». У війні Росії проти України з’явився ще один «товар» — людський ресурс, який найстрашніші режими світу завжди готові продавати.
За даними корейських дослідників, Росія перекинула до зони бойових дій щонайменше 11 000 військових із Північної Кореї. Вони не брали участі в атаках на Бахмут чи Часів Яр — їхній фронт пролягав в іншому напрямку. Основна частина була зосереджена в Курській області, де виконувала штурмові завдання, охороняла тилові об’єкти, прикривала кордони та діяла як сили «другого ешелону». І так, вони гинули.
Близько 5 000 з них уже не повернуться до Північної Кореї. Для режиму Кіма це — статистика. Для матерів у Пхеньяні — мовчазне горе, про яке не розкажуть навіть місцеві газети. Для України — чергова загроза, яка змушує ЗСУ розпорошувати сили на прикордонні операції.
Полонений північнокорейський солдат
20 мільярдів — ціна війни
Найбільш разюча деталь цієї історії — в цифрах. За даними Корейського інституту оборонного аналізу (KIDA), за рік участі у війні на боці Росії, Північна Корея заробила понад 20 мільярдів доларів. Це не просто цифра — це майже третина річного ВВП КНДР. Для ізольованої, голодної, злиденної країни — це колосальна фінансова ін’єкція.
І за ці гроші Пхеньян отримує не лише нафту чи пшеницю. Він отримує військові технології, які дозволяють модернізувати ракети, системи наведення, кібертехнології та супутниковий зв’язок.
Це — взаємовигідна угода між двома режимами, які живляться війною. Росія отримує зброю й солдатів. КНДР — технології й гроші. І обидві сторони отримують головне — можливість кинути виклик Заходу.
Це не просто партнерство — це новий альянс зла
Іран, Північна Корея, Китай — ці країни вже не просто симпатизують Росії. Вони будують нову систему тіньової військової кооперації, яка обходить міжнародні санкції, зневажає рішення ООН і перетворює локальний конфлікт на глобальний виклик.
Зі Східної Азії — ракети. З Ірану — дрони. Із Заходу — затримки, дебати, червоні лінії. У цьому протистоянні час грає не на користь України.
Що має робити Україна та партнери?
Україна не може залишити це без відповіді. Від імені країни, яка кожного дня платить людське життя за свободу, ми маємо:
- Публічно поставити питання участі Північної Кореї у війні на розгляд Ради Безпеки ООН. Навіть якщо Росія заблокує рішення — це буде зафіксовано в історії.
- Підготувати міжнародну юридичну ініціативу, яка прирівняє поставки зброї для держави-агресора до співучасті у військових злочинах.
- Налагодити тісне військове та розвідувальне співробітництво з Південною Кореєю, Японією, Тайванем, США. У КНДР є давні вороги — і Україна може стати їхнім природним союзником.
- Створити публічну базу доказів співпраці КНДР і РФ — із супутниковими знімками, логами перевезень, свідченнями. У цифрову добу це ефективна зброя.
А світ? Він повинен визначитися. Для глобального Заходу ситуація вимагає не «занепокоєності», а дій:
- Розширити санкції на всі компанії, судна та логістичні вузли, пов’язані з торгівлею між РФ і КНДР.
- Впровадити вторинні санкції щодо третіх країн, які допомагають обом режимам (навіть мовчки).
- Посилити військову допомогу Україні, не чекаючи чергових поставок диктаторського боєзапасу.
- Офіційно визнати Росію та її союзників загрозою міжнародній безпеці не на рівні заяв, а на рівні стратегій.
Це більше, ніж геополітика. Це — боротьба між тими, хто прагне свободи, і тими, хто будує світ, де життя — це ресурс, а смерть — товар.
У цій війні Північна Корея — не просто учасник. Вона — невід’ємна частка злочину.
І питання не в тому, чи помітить це світ. А в тому, чи наважиться він сказати: «досить».
